Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою

У зазначеній нормі ЗК, закріплено найважливіший спосіб набуття та зміни права власності на землю шляхом передачі земельних ділянок державної власності в комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності у державну власність. У цій нормі знайшов своє відображення найбільш універсальний спосіб набуття права як державної, так комунальної власності на землю. Проте, порівняльний аналіз змісту ст. 83 та ст. 84 ЗК з наведеною нормою, дозволяє зробити висновок, що склад земель та структура державної земельної власності не є тотожними складу і структурі комунальної власності на землю.

Чинний ЗК заклав належні юридичні засади для формування та розвитку права комунальної власності на землю. Так, відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Таким чином, тепер земельне законодавство закріплює його як відособлену земельну власність, що визначає можливості передачі земельних ресурсів державної власності у комунальну власність і земель комунальної власності у державну власність. Останнім часом здійснені відповідні законодавчі заходи щодо розмежування земель державної та комунальної власності, зокрема прийнятий Закон "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

Зміст ст. 117 ЗК залишає деякі розбіжності у розумінні "передачі" земельних ділянок державної власності у комунальну власність. Так, за ч. 2 ст. 83 ЗК землі в межах населених пунктів, а також за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, вже знаходяться у комунальній власності, а у ч. 4 цієї ж норми передбачено набуття територіальними громадами землі у комунальну власність на підставі передачі їм земель державної власності. Одночасно земельно-правові норми, які присвячені правовому режиму окремих категорій земель, вказують на перебування відповідних земельних ділянок у комунальній власності.

Державна власність на землю є традиційно притаманною вітчизняній правовій системі. Відповідно до ст. 14 Конституції це право набувається і реалізується державою виключно відповідно до закону. У наведеній конституційній нормі важливим є те, що, на відміну від законодавства, яке існувало раніше, набуття та реалізація права державної власності на землю поставлені в рамки закону. Тому в український державі не може мати місце необмежене право державної земельної власності. В розвиток конституційного положення у ч. 1 ст. 84 ЗК передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Виходячи з цього немає особливих перешкод для передачі земель комунальної власності у державну власність.

Передача земельних ділянок комунальної власності у власність держави може відбуватися як безоплатно, так і на оплатних засадах. Наприклад, добровільна відмова від земельної ділянки може здійснюватися у формі безоплатного повернення земельної ділянки державі на тих же умовах, на яких вона була передана в комунальну власність. В інших випадках може мати місце оплатна передача землі комунальним власником державі в особі уповноваженого державного органу, тобто на підставі договору купівлі-продажу. Стосовно можливого застосування примусових підстав припинення права комунальної власності на землю з наступною передачею земельної ділянки державі, слід зазначити, що, на наш погляд, вони не охоплюються змістом норми земельного законодавства, що розглядається.

37. Умови придбання. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам. Громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. (408)