Валюта і валютний курс

Валюта України - це грошові знаки, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, кошти на рахунках, а також у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Іноземна валюта - це іноземні грошові знаки, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної країни, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Валютні цінності є більш широким поняттям, що включає національну та іноземні валюти, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, а також банківські метали.

Суб'єктів ринку, що проводять операції з валютою, поділяють на резидентів та нерезидентів.

До резидентів на українському валютному ринку належать:

1) фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України;

2) юридичні особи, тобто суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням на території України;

3) дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, а також філії та представництва підприємств, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами на українському валютному ринку є:

1) фізичні особи (іноземні громадяни, особи без громадянства чи громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України);

2) юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо.) з місцезнаходженням за межами України;

3) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші представництва, міжнародні організації та їх філії.

Можливість обміну валюти однієї країни на валюту іншої країни характеризується таким поняттям, як конвертованість, тобто гарантованої спроможності грошової одиниці вільно обмінюватись на інші валюти. За умови повної конвертованості будь-яка фізична чи юридична особа може без перешкод брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, вільно продавати, купувати та обмінювати іноземну валюту на національну відповідно до ринкового курсу без обмежень. Існує пряма залежність: чим нижчий рівень конвертованості національної валюти, тим більшою мірою валютний ринок підлягає державному регулюванню.

На території України єдиним законним засобом платежу, який приймається без обмежень для оплати, є валюта України.

Валютний курс визначає співвідношення між двома валютами, за допомогою якого відбувається обмін однієї валюти на іншу, тобто це ціна, за якою може бути продана або куплена валюта однієї країни, виражена у валюті іншої країни. Найчастіше курс валюти визначається залежно від співвідношення попиту і пропозиції на ту чи інші валюту. Для встановлення курсів іноземних валют відносно національної використовується валютне котирування, що здійснюють центральний або найбільші комерційні банки країн.

Валютний курс чутливий до чинників, що визначають політичну й соціальну стабільність країни, її міжнародний авторитет. На валютний курс впливають такі фактори, як зміни обсягів ВВП, стан платіжного балансу країни, рівень інфляції, співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку, відсоткові ставки. Усі ці обставини ускладнюють визначення і вибір режиму валютного курсу.

Котируванн я - це встановлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася, і законодавчими нормами.

У світовій практиці існує два методи котирування:

· Пряме котирування, коли одиниця іноземної валюти прирівнюється до певної кількості національної валюти.

Наприклад, в Україні 1 долар США прирівнюється до певної кількості гривень, або у США 1 англійський фунт стерлінгів прирівнюється до певної кількості доларів чи центів. Таке котирування нині застосовується в більшості країн світу.

· 2. Побічне котирування, коли одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти. Така система застосовується в небагатьох країнах.

У банківській практиці прийняті такі позначення курсів валют: наприклад, курс долара США до євро позначають USD/євро. У цьому позначенні зліва ставиться база котировки (базова валюта), справа - валюта котировки (валюта, що котирується).

При котируванні валют визначаються курси попиту і пропозиції. Курс попиту (bid) є курсом, за яким фінансові посередники купують, а споживачі продають валюту. За курсом пропозиції (offer) фінансові посередники продають, а споживачі купують валюту. Різниця курсів або спред попиту і пропозиції (bid-ask spread) є прибутком фінансових посередників.

Для різних видів конверсійних операцій може існувати різний валютний курс. Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів.