Помилка: поняття, види та вплив на кримінальну відповідальність

Помилка у крим. праві - це неправильне уявлення особи про юр. властивості або фактичні ознаки вчиненого нею діяння та його наслідків. Залежно від змісту тих обставин, які неправильно сприймає суб'єкт, розрізняють 2 види помилки - юридичну і фактичну.

Юридична помилка - це хибне уявлення особи про правову сутність чи правові наслідки вчиненого нею діяння. Видами такої помилки є помилка щодо:

а) злочинності чи незлочинності діяння;

б) кваліфікації злочину;

в) покарання.

Помилка щодо злочинності діяння означає, що особа вважає свої дії (бездіяльність) злочином, хоча КК їх такими не визнає (уявний злочин). У таких випадках відсутня обов'язкова ознака злочину – крим. протиправність і тому особа не може підлягати КВ.

Інколи, навпаки, суб'єкт вважає, що його діяння не тягне КВ, однак за законом воно визнається злочином (помилка щодо незлочинності діяння). У подібних випадках особа визнається винною у вчиненому злочині і підлягає КВ. Відповідно до ст. 68 Конституції України «незнання законів не звільняє від юр. відповідальності».

Помилка щодо кваліфікації злочину ґрунтується на хибному уявленні особи стосовно правової оцінки вчиненого нею діяння. Помилка щодо покарання хар-ться неправильним уявленням особи про вид і розмір покарання, передбаченого крим. законом за вчинений нею злочин. В обох цих випадках особа підлягає КВ.

Таким чином, юр. помилка особи, що вчинила злочин, по суті, відображає незнання нею крим. закону і за загальним правилом не впливає на кваліфікацію діяння, розмір і вид покарання, оскільки відповідальність настає незалежно від суб'єктивної оцінки винного.

Фактична помилка - це хибне уявлення особи про характер або фактичні наслідки свого діяння. Видами фактичної помилки є помилка щодо:

а) об'єкта злочину;

б) предмета злочину;

в)засобів вчинення злочину;

г) розвитку причинного зв'язку;

д) кваліфікуючих ознак злочину.

Загальним правилом для всіх видів фактичної помилки є те, що відповідальність у цих випадках повинна наставати з урахуванням насамперед того, що конкретно винний усвідомлював чи повинен був усвідомлювати в момент вчинення ним діяння, чи було покладено на нього обов'язок і чи міг він передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. До уваги беруться також юр. властивості окремих ознак певного складу злочину і фактичні обставини справи.