2015-07-14
582
Осудність - це психічний стан людини, за якого вона під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Осудність - юридична передумова вини і КВ, обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Лише психічно здорова людина свідомо обирає варіанти поведінки, здатна розуміти те, що чинить, і тому може бути відповідальною за свої суспільно небезпечні діяння.
Осудність хар-ться 2 критеріями:
-Медичний (біологічний) критерій визначає здоровий стан психіки особи, відсутність певних психічних захворювань, недоліків розумового розвитку.
- Юридичний (психологічним) критерій полягає у здатності особи усвідомлювати характер своїх суспільно небезпечних дій (бездіяльності) та керувати ними.
Закон вказує на 2 критерії, сукупність яких дає підстави для визнання особи неосудною:
- медичний (біологічний). Характеризується наявністю в особи одного із 4 видів психічних захворювань:
1) Хронічне психічне захворювання - це розлад псих. діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хворобливих явищ. До хронічних психічних захворювань належать: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо.
2) Тимчасовий розлад психічної діяльності - це псих. захворювання, що розпочинається раптово, хар-ється швидким розвитком, триває відносно недовго і як правило закінчується повним одужанням особи (гострий алкогольний психоз, реактивний стан, тобто хворобливий розлад внаслідок тяжкого психічного потрясіння).
3) Недоумство(олігофренія) - це стійкий і такий, що хар-ться неповноцінністю розумової діяльності, хворобливий стан психіки (вроджений, набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок якогось психічного захворювання). Розрізняють три ступені недоумства: легкий (дебільність), середній (імбецильність) і глибокий, тяжкий ступінь розумової недорозвиненості (ідіотія).
4) Ін. хворобливий стан психіки — це такий стан, що у вузькому розумінні не є псих. захворюванням, але інколи його перебіг с досить тяжким, супроводжується різними порушеннями психічної діяльності (наприклад, тяжкі форми психопатії, стан абстиненції).
Юридичний (психологічний) критерії. Включає в себе інтелектуальну і вольову ознаки.
1) Інтелектуальна ознака вказує на нездатність особи усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своєї дії (бездіяльності) на момент вчинення нею конкретного суспільно небезпечного діяння.
2) Вольова ознака полягає в нездатності особи керувати своїми діями (бездіяльністю), що передбачені законом як суспільно небезпечні.
Для визнання наявності юридичного критерію достатньо встановити одну із названих його ознак - інтелектуальну чи вольову. Сукупність мед. і юр. критерію дає підстави для визнання особи неосудною, і вона у зв'язку з цим не підлягає КВ.
12. Форми співучасті: поняття, види, об’єктивні та суб`єтивні ознаки.
Співучасть у злочині є однією із форм злочинної діяльності. Її специфіка полягає у тому, що: участь у вчиненні злочину 2 або > осіб обумовлює його підвищену сус. небезпеку; склад злочину виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників.
Залежно від ступеня узгодженості співучасників можна виокремити такі форми співучасті:
1) співучасть без попередньої змови;
2) співучасть за попередньою змовою.
Залежно від характеру участі окремих співучасників у вчиненні злочину співучасть може мати просту і складну форму.
Проста форма співучасті (співвиконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за якого кожен з них вчинює однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець злочину.
Складна форма співучасті передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності. Для такої форми співучасті характерним є розподіл ролей між співучасниками, які виступають як виконавець, організатор, підбурювач, пособник. Не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного злочину виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б 1 з названих ін. видів співучасників (виконавець і організатор, виконавець і підбурювач тощо).
Співучасть можлива на всіх стадіях умисного злочину - готування, замаху, безпосереднього виконання об'єктивної сторони злочину, а також закінченого злочину.
Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Ознаки: 1) вона є суб'єктом злочину; 2) вчинила злочин, передбачений КК; 3) вчинила такий злочин у співучасті з ін. суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання ін. осіб, які відповідно до закону не підляг. КВ.
Організатором злочину згідноє особа, яка вчинила хоча б 1 з таких дій: 1) організувала вчинення злочину (злочинів); 2)керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням; 3) утворила організ. групу чи злоч. орг.-ію; 4)керувала організ. групою чи злочинною організацією; 5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації; 6) організовувала приховування злочин. дія-ті організованої групи чи злочинної організації.
Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), зміцнення наміру ін. співучасника вчинити злочин. Підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бутисуб. злочину. ККУ називає такі способи схиляння ін. співучасника до вчинення злочину: 1) умовляння; 2) підкуп; 3) погроза; 4) примус; 5) схиляння іншим чином.
Пособником є особа, яка сприяла вчиненню злочину ін. співучасниками. Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину: 1) порадами чи вказівками; 2) наданням засобів чи знарядь; 3) усуненням перешкод, а так само особа, яка заздалегідь обіцяла: 4) переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом; 5) придбати чи збути такі предмети; 6) ін. чином сприяти приховуванню злочину.
