Стаття 174 КК України. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Об'єктом злочину є право працівника на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Потерпілим від цього злочину є працівник, який відповідно до закону має право на страйк.

В ст. 44 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку. При цьому, законодавством забороняється певним категоріям працівників брати участь у страйку. До них належать працівники органів прокуратури, суду, органів внутрішніх справ, органів державної влади, військовослужбовців усіх військових формувань, державних службовців.

З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у таких формах: 1) примушування до участі у страйку; 2) перешкоджання участі у страйку.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” під страйком розуміється тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Тобто, участь у страйку має бути добровільною.

Способами такого примушування та перешкоджання участі в страйку є: насильство, погроза застосування насильства, інші незаконної дії.

Під примушуванням до участі у страйку розуміється домагання від потерпілого взяти участь у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій

Перешкоджання участі у страйку – це вчинення фізичного чи психічного насильства або інших незаконних дій, які утруднюють або унеможливлюють участь працівника, що має право на страйк, у законному страйку.

Для визнання злочину закінченим не вимагається, щоб в результаті вчинення винним дій потерпілий взяв участь (у разі примушування) або не взяв участі у страйку (у разі перешкоджання). Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, передбачених у ст. 174 КК України.

Суб'єкт злочину передбачений ст. 174 КК України загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.