Злочини у сфері господарської діяльності, їхні види та загальна характеристика

Дані злочини розташовані у розділі VII “Злочини у сфері господарської діяльності” (статті 199–233 Особливої частини КК України).

Родовим об’єктом злочинів у сфері господарської діяльності, зокрема визначали:

- нормальну господарську діяльність;(1)

- суспільні відносини у сфері економіки (економічної діяльності);(2)

- весь конгломерат відносин, що складаються в процесі руху коштів, речей, прав, дій у сфері цивільного обороту країни;(3)

- існуючу систему господарювання; (4)

- суспільні відносини, що утворюють систему господарювання; (5)

Особливістю при кваліфікації злочинів в сфері господарської діяльності є їх розгалужена суспільна небезпека, що проявляється у здатності завдавати шкоди декільком об’єктам одночасно. Наприклад, злочин у сфері підприємницької діяльності (ст. 203¹ КК) може вчинятися с одночасним ухиленням від сплати податків (ст. 212 КК). Таке одночасне завдання шкоди двом або більше видовим об’єктам потребує сукупної кваліфікації злочинів.

На рівні безпосереднього об’єкта, у разі завдання суспільно-небезпечним діянням шкоди основному та додатковому об’єктам, кваліфікуюче значення має лише шкода, що завдається основному безпосередньому об’єкту, суспільна небезпека від завдання шкоди додатковому об’єкту вважається нею врахованою і тому сукупної кваліфікації таке діяння не потребує. Наприклад, при ухиленні від сплати податків додатковим безпосереднім об’єктом завжди виступають відносини власності, але злочин кваліфікується лише за відповідною частиною ст. 212 КК.

За конструкцією об’єктивної сторони злочини в сфері господарської діяльності переважно складаються із злочинів з матеріальним складом, обов’язковими ознаками яких є діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки та безпосередній причинний зв’язок.

Деякі злочини можуть вчинюватися лише в певний спосіб, що безпосередньо вказаний у диспозиції статті: (наприклад, пошкодження чи знищення майна, заподіяння матеріальної шкоди у ст. 206 “Протидія законній господарській діяльності” та у ст. 228 “Примушування до антиконкурентних узгоджених дій” КК тощо).

Суб’єктами господарських злочинів можуть бути визнані ті фізичні особи, які безпосередньо займаються господарською діяльністю, представляють інтереси господарюючих суб’єктів чи держави в сфері господарської діяльності. Зокрема, суб’єктів господарських злочинів, залежно від притаманним їм обов‘язкових і додаткових властивостей, кола прав і обов’язків, що покладені на них правовими приписами, можна поділити на дві категорії: 1) спеціальні суб‘єкти (наприклад, посадова особа, підприємець, власник, засновник, учасник, уповноважена особа, не власник тощо); 2) будь-яка особа, наділена ознаками суб’єкта злочину, яка порушує або не виконує певні господарські обов‘язки і вимоги.

Суб’єктивна сторона злочинів у сфері господарської діяльності характеризується умисною формою вини, за виключенням злочину, передбаченого ст. 227 “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” КК, який може вчинюватись як умисно, так і з необережності. Для деяких складів обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони виступають мета (наприклад, мета збуту при виготовлені, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї – ст. 199 КК тощо) або мотив (наприклад, корисливі або інші особисті мотиви при розголошенні комерційної або банківської таємниці – ст. 232 КК тощо).

Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що під злочинами у сфері господарської діяльності слід розуміти передбачені нормами розділу VII Особливої частини КК посягання на порядок обігу грошей, цінних паперів, інших документів, на системи оподаткування, бюджетного і валютного регулювання, порядок переміщення предметів через митний кордон, порядок зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю, права і законні інтереси кредиторів і споживачів, добросовісну конкуренцію і антимонополістичну діяльність, а також на порядок приватизації.

Видається, що слід підтримати класифікацію, яка була запропонована В. Я. Тацієм, О. І. Перепелицею та В. М. Киричко, згідно з якою злочини, що вчиняються у сфері господарської діяльності, залежно від безпосереднього об’єкта посягання, можуть бути таких видів:

1. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (статті 199, 200, 201, 210, 211, 212, 212¹, 204 і 216 КК).

2. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (статті, 203-1, 203-2, 205, 206, 209, 209¹, 213, 229, 231 і 232 КК).

3. Злочини у сфері банкрутства (статті 218-1, 219 КК).

4. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 223¹, 223², 224, 232¹, 232² КК).

5. Злочини у сфері обслуговування споживачів (стаття 227 КК).

6. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (стаття 233 КК).

32.Умисне порушення вимог законодавства про попередження та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму. (209-1)

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є сфера господарської діяльності. Основний безпосередній об'єкт злочину - нормальне функціонування системи фінансового моніторингу в державі з приводу встановленого порядку обігу та захисту інформації, яка надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу. Додатковий необхідний об'єкт злочину - охоронювані законом права, свободи чи інтереси окремих громадян, державні чи громадські інтереси або інтереси окремих юридичних осіб.

Предметом цього злочину є: 1) інформація про фінансові операції; 2) завідомо недостовірна інформація про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу (ч. 1 ст. 209-1 КК); 3) інформація у будь-якому вигляді, яка відповідно до закону надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу та яка не підлягає розголошенню (ч. 2 ст. 209-1 КК). Зазначені види інформації вважаються такими, що мають обмежений доступ. Щодо розголошеної інформації, про яку йдеться у ч. 2 ст. 209-1 КК, то вона може стосуватися не лише фінансових операцій (у т. ч. тих, які підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингу), а й, приміром, отриманих уповноваженим органом відомостей про заходи, спрямовані на протидію легалізації "брудних" грошей.

Об'єктивна сторона злочину передбачає три обов'язкові ознаки: 1) діяння (дії): а) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу (ч. 1 ст. 209-1 КК); б) розголошення у будь-якому вигляді інформації, яка відповідно до закону надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю (ч. 2 ст. 209-1 КК); 2) наслідки - заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причиновий зв'язок між діянням (діями) і наслідками.

Фінансова операція - це будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень), та має одну або більше відповідних ознак (наприклад, купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку, переказ особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту); обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу тощо).

Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією статтею, або містить інші ризики: 1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції чи сукупності пов'язаних між собою фінансових операцій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети; 2) невідповідність фінансової операції характеру та змісту діяльності клієнта; 3) виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу або ідентифікації, передбачених цим Законом (зокрема дві чи більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом одного робочого дня з однією особою та можуть бути пов'язані між собою, за умови, що їх загальна сума дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону).

Злочин є закінченим з моменту, коли відповідне діяння (дії) заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний: 1) призначений суб'єктом первинного фінансового моніторингу працівник, який є відповідальним за проведення фінансового моніторингу і до службової компетенції якого входить подання інформації Спеціально уповноваженому органу, або керівник суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо не вводилась окрема посада відповідального за проведення фінансового моніторингу (ч. 1 ст. 209-1 КК); 2) особа, якій інформація, що надається Спеціально уповноваженому органу, стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, наприклад, працівник суб'єкта первинного фінансового моніторингу, працівник Спеціального уповноваженого органу, співробітник правоохоронного органу, працівник суб'єкта державного фінансового моніторингу тощо (ч. 2 ст. 209-1 КК).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

33.Шахрайство з фінансовими ресурсами, його співвідношення з підробкою документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів.