Система управління охороною праці

В Україні передбачено управління охороною праці як на державному, так і на галузевому, регіональному і виробничому рівнях. Загальні положення щодо управління охороною праці, порядок введення в дію системи управління, основні функції і завдання управління викладені в Типовому положенні про систему управління охороною праці на галузевому, регіональному та виробничому рівнях.

У спрощеному вигляді будь-яка система управління представляє собою сукупність суб'єкта управління та об'єкта управління, що знаходяться у певному середовищі та інформативно зв'язані між собою – від суб'єкта управління до об'єкта спрямовані функції управління, а від об'єкта управління до суб'єкта – зворотній зв'язок.

В суб'єкті управління можна виділити два органи – управляючий та виконавчий. Управління завжди здійснюється заради досягнення певної мети. Створення системи управління здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо досягнення мети, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління.

Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності. Таким чином, система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність суб'єкта та об'єкта управління, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Охорона праці базується на законах та інших нормативно-правових актах, які є головним джерелом зовнішньої інформації, що надходить до СУОП.

Як суб'єкт так і об'єкт СУОП визначаються рівнем системи. На державному рівні суб'єктом управління виступає Кабінет Міністрів, а об'єктами управління є діяльність галузевих міністерств, обласних та місцевих державних адміністрацій по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях.

На галузевому рівні суб'єктом управління є відповідне галузеве міністерство, а об'єктами управління – діяльність підприємств, установ та організацій галузі по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці. Суб'єкт управління на регіональному рівні – відповідна державна адміністрація, а об'єкт управління – діяльність підприємств, установ та організацій, що розташовані на території даного регіону по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

3.Cтруктура управління охороною праці у медичній галузі.

Розглядаючи основні положення статті 33 «Повноваження міністерств та інших центральних органів Державної виконавчої влади у галузі охорони праці» Закону України «Про охорону праці», слід зазначити, що міністерства і, зокрема, МОЗ України:

— проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

— розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення гігієнічних умов праці та дотримання її безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі загалом;

— здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств (установ) у галузі з охорони праці;

— укладають з галузевою профспілковою організацією медичних працівників угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

— фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів з охорони праці;

— організовують навчання та перевірку знань норм і правил з охорони праці керівниками, працівниками та спеціалістами галузі;

— здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці;

— створюють з метою координації та вдосконалення діяльності з охорони праці управління (відділи служби) охорони праці на місцях.

4.Cлужба охорони праці: обов'язки, права, структура, штати.
Згідно з Законом України „Про охорону праці” служба охорони праці

створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в

установках, організаціях незалежно від форм власності та видів їх

діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних,

санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних

заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним

захворюванням і аваріям в процесі праці.

Служба охорони праці вирішує завдання:

забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і

споруд;

забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного

захисту;

професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань

охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працівників;

професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи,

організації, як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації

підприємства.

Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може

функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи

спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектуються спеціалістами, які мають вищу освіту

та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з

середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у

виняткових випадках. Обмеження не стосується: щодо виробничого стажу –

осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці; за рівнем освіти –

осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.

Перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці

проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх

функціональних обов’язків та періодично, один раз на три роки.

На підставі цього Типового положення з урахуванням специфіки виробництва

опрацьовуються та затверджуються власниками Положення про службу охорони

праці підприємств, установ та організацій.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету

концерну, корпорації та іншого об’єднання підприємств, створених за

галузевим принципом, узгоджується з Державним комітетом по нагляду за

охороною праці.

5.Kабінет охорони праці завдання обладнання організація роботи.

Кабінет охорони праці та промислової безпеки - це навчально-методичний та організаційний осередок пропаганди знань з питань охорони праці та промислової безпеки серед працівників, а також центр поширення досвіду з профілактики професійних захворювань, виробничого травматизму та аварій.

Залежно від специфіки виробництва, чисельності працівників та інших чинників створюють пересувні або стаціонарні Кабінети на підприємствах, галузеві або регіональні Кабінети.

На підприємствах з чисельністю понад сто працівників, а також таких, чия специфіка виробництва вимагає проведення з персоналом великого обсягу робіт з питань охорони та безпеки праці, рекомендується створення Кабінету. На підприємствах з меншою кількістю працівників та в структурних підрозділах можуть створюватись куточки охорони праці та промбезпеки.

На підприємствах з пересувним характером роботи або коли працівники перебувають на тимчасових ділянках роботи (наприклад, при роботі вахтово-експедиційним методом), доцільно обладнувати пересувні Кабінети чи куточки промбезпеки та охорони праці.

Для Кабінету краще виділити окреме приміщення, яке складається з одної або кількох кімнат і оснащене відповідними технічними засобами, зразками та навчальними посібниками, інформаційними та наочними матеріалами з питань промбезпеки та охорони праці.

Це приміщення має відповідати вимогам будівельних норм і правил. Для нових виробничих об’єктів, або тих, що реконструюються, місце розташування Кабінету доцільно визначати на стадії проектування.

Куточок охорони праці та промбезпеки може бути у вигляді стенда, екрана, комп’ютера з відповідним програмним забезпеченням тощо. Для такого куточка може виділятися окреме приміщення або обладнуватися частина приміщення загального призначення.

Створення кабінету з охорони праці починається з визначення приміщення для його розміщення. Рекомендації не регламентують площу приміщень для обладнання кабінетів (кутків) охорони праці. Це питання підприємства вирішують самостійно, виходячи з власних можливостей.

Виділивши приміщення, обладнати його необхідними меблями, обладнанням та наочними посібниками можна через підрядні підприємства або власними силами. Виходячи вже з існуючого приміщення, потрібно розробити проект його обладнання.

Залежно від функціонального призначення та можливостей підприємства підбирають меблі, стенди, пристосування, наочні посібники, технічні засоби, необхідну літературу. Приступаючи до створення кабінету з охорони праці, важливо правильно організувати зусилля проектувальників, методистів та інших служб, які беруть участь в його матеріально-технічному забезпеченні, професійну підготовку працівників та пов’язати це з економічними можливостями підприємства.

При цьому необхідно враховувати завдання кабінету з охорони праці, необхідність правильної організації простору й вирішення інтер’єру, норми освітленості, вентиляції та інші питання створення комфортних умов для проведення роботи в кабінеті. Ефективність роботи з профілактики виробничого травматизму на підприємстві залежить від рівня обладнання та організації роботи кабінету з охорони праці. Для його створення необхідно розробити план організаційно-технічних заходів, тематичну структуру та визначити функціональні завдання, враховуючи при цьому специфіку виробництва, технологію та організацію ведення робіт і рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці.

Питанню створення кабінетів протягом тривалого часу в Україні приділялася серйозна увага. Існували нормативні документи з цього приводу; видавалась спеціальна література, плакати та наочні посібники.

В 1988 році видавництво «Будівельник» (Київ) видало книгу «Оборудование кабинетов охраны труда» (автори В. Харченко, Б. Пухляк, І. Ольшанецький). Час не стоїть на місці, і багато матеріалів, викладених в цій книзі, втратили свою актуальність. Разом з тим, багато рекомендацій із створення та організації роботи кабінетів охорони праці будуть корисними і зараз.

Кабінет охорони праці повинен бути укомплектований нормативно-технічною літературою та документацією, методичними, довідковими та директивними матеріалами й програмами для проведення навчання, інструктажів, консультацій, бесід та самонавчання з охорони праці та пожежної безпеки, технічними засобами навчання, контрольно-вимірювальними приладами, навчальним інвентарем та наочними посібниками.

6.Дія електричного струму на організм людини.

Протікання струму через тіло людини супроводжується термічним, електролітичним та біологічним ефектами.

Термічна дія струму полягає в нагріванні тканини, випаровуванні вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. Тяжкість термічної дії струму залежить від величини струму, опору проходженню струму та часу проходження. За короткочасної дії струму термічна складова може бути визначальною в характері і тяжкості ураження.

Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей. Останнє, в свою чергу, призводить до порушення біохімічних процесів у тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму.

Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збуренні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні. При цьому порушуються внутрішні біоелектричні процеси, що протікають в організмі, який нормально функціонує, і пов'язані з його життєвими функціями. Збурення, спричинене подразнюючою дією струму, може проявлятися у вигляді мимовільного непередбачу-ваного скорочення м'язів. Це, так звана, пряма або безпосередня збурююча дія струму на тканини, по яких він протікає. Разом із цим, збурююча дія струму на тканини може бути і не прямою, а рефлекторною — через центральну нервову систему. Механізм такої дії полягає в тому, що збурення рецепторів (периферійних органів центральної нервової системи) під дією електричного струму передається центральній нервовій системі, яка опрацьовує цю інформацію і видає команди щодо нормалізації процесів життєдіяльності у відповідних тканинах і органах. При перевантаженні інформацією (збуреннях клітин і рецепторів) центральна нервова система може видавати недоцільну, неадекватну інформації виконавчу команду.

Останнє може призвести до серйозних порушень діяльності життєво важливих органів, у тому числі серця та легенів, навіть коли ці органи не знаходяться на шляху проходження струму.

Крім зазначеного, протікання струму через організм негативно впливає на поле біопотенціалів в організмі. Зовнішній струм, взаємодіючи з біострумами, може порушити нормальний характер дії біострумів на тканини і органи людини, подавити біоструми і тим самим спричиняти специфічні розлади в організмі.

Розрізняють три види електротравм: місцеві, загальні і змішані. До місцевих електротравм належать електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження, пов'язані з дією електричного струму чи електричної дуги. На місцеві електротравми припадає біля 20% електро-травм, загальні - 25% і змішані - 55%.

Електричні опіки - найбільш розповсюджені електротравми, біля 85% яких припадає на електромонтерів, що обслуговують електроустановки. Залежно від умов виникнення опіки поділяються на контактні, дугові і змішані. Контактні струмові опіки більш вірогідні в установках порівняно невеликої напруги - 1...2 кВ і спричиняються тепловою дією струму. Для місць контакту тіла зі стру-мовідними неізольованими елементами електроустановки характерним є велика щільність струму і підвищений опір — за рахунок опору шкіри. Тому в місцях контакту виділяється значна кількість тепла, що і призводить до опіку. Контактні опіки охоплюють прилеглі до місця контакту ділянки шкіри і тканин.

7.Ступені впливу електричного струму при проходженні через організм людини.

Тяжкість ураження при контактних опіках залежить від величини струму та опору його проходженню, а також від часу проходження.

Дугові опіки можуть відбуватися в електроустановках, різних за величиною напруги. При цьому в установках до 6...10 кВ дугові опіки частіше є результатом випадкових коротких замикань при виконанні робіт в електроустановках. При більших значеннях напруг дуга може виникати як безпосередньо між струмовідними елементами установки, так і між струмовідними елементами електроустановки і тілом людини при небезпечному наближенні її до струмовідних елементів. В першому випадку (дуга між елементами електроустановки) струм через тіло людини не проходить, і небезпека обумовлюється тепловою дією дуги, а в другому (дуга між струмовідними елементами і тілом людини) - теплова дія дуги поєднується з проходженням струму через тіло людини. Дугові опіки, в цілому, значно тяжчі, ніж контактні, і нерідко призводять до смерті потерпілого, а тяжкість уражень зростає зі збільшенням величини напруги.
Електричні знаки (знаки струму або електричні мітки) спостерігаються у вигляді різко окреслених плям сірого чи блідо-жовтого кольору на поверхні тіла людини в місці контакту зі струмовідними елементами. Зазвичай знаки мають круглу чи овальну форму,
або форму струмовідного елемента, до якого доторкнулася людина, розмірами до 10 мм з поглибленням у центрі. Іноді електричні знаки можуть мати форму мікроблискавки, яка контрастно спостерігається на поверхні тіла.

Електричні знаки можуть виникати як у момент проходження струму через тіло людини, так і через деякий час після контакту зі струмовідними елементами електроустановки. Особливого больового відчуття електричні знаки не спричиняють і з часом безслідно зникають.
Металізація шкіри - це проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, який розплавився під дією електричної дуги. Наддрібні частки металу мають високу температуру, але малий запас теплоти. Тому вони нездатні проникати через одяг і небезпечні для відкритих ділянок тіла. На ураженій ділянці тіла при цьому відчувається біль від опіку за рахунок тепла, занесеного в шкіру металом, і напруження шкіри від присутності в ній сторонньої твердої речовини - часток металу. З часом уражена ділянка шкіри набуває нормального вигляду, і зникають больові відчуття.
Особливо небезпечна електрометалізація, пов'язана з виникненням електричної дуги, для органів зору. При електрометалізації очей лікування може бути досить тривалим, а в окремих випадках -безрезультатним. Тому при виконанні робіт в умовах вірогідного виникнення електричної дуги необхідно користуватись захисними окулярами.
У більшості випадків одночасно з металізацією шкіри мають місце дугові опіки.
Електроофтальмія — запалення зовнішніх оболонок очей, спричинене надмірною дією ультрафіолетового випромінювання електричної дуги. Електроофтальмія зазвичай розвивається через 2-6 годин після опромінення (залежно від інтенсивності опромінення) і проявляється у формі почервоніння і запалення шкіри та слизових оболонок повік, сльозоточінні, гнійних виділеннях, світлоболях і світлобоязні. Тривалість захворювання 3...5 днів.
Профілактика електроофтальмії при обслуговуванні електроустановок забезпечується застосуванням окулярів зі звичайними скельцями, які майже не пропускають ультрафіолетових променів.
Механічні ушкодження, пов'язані з дією електричного струму на організм людини, спричиняються непередбачуваним судомним скороченням м'язів у результаті подразнювальної дії струму. Внаслідок таких судомних скорочень м'язів можливі розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, вивихи суглобів, переломи кісток тощо. До механічних ушкоджень, спричинених дією електричного струму, не належать ушкодження, обумовлені падінням з висоти, та інші подібні випадки, навіть коли падіння було спричинено дією електричного струму.
Загальні електричні травми або електричні удари - це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Результат негативної дії на організм цього явища може бути різний: від судомного скорочення окремих м'язів до повної зупинки дихання і кровообігу. При цьому зовнішні місцеві ушкодження можуть бути відсутні.
Залежно від наслідків ураження розрізняють чотири групи електричних ударів:
І - судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;
II- судомні скорочення м'язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;
IIІ - втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання або серцевої діяльності і дихання разом;
IV - клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
Клінічна смерть - це перехідний стан від життя до смерті.

8.Види електричних травм.9.Основні причини електротравм, летальні наслідки від дії електричного струму.

Електротравма - це травма, яка спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. За наслідками електротравми умовно поділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає локальне ушкодження організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм унаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем. Приблизний розподіл електротравм за їх видами має такий вигляд: місцеві електротравми - 20 %; електричні удари - 25 %; змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів) - 55 %.

Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електрофтальмія.

Електричний опік - найбільш поширена місцева електротравма (близько 60 %), яка трапляється переважно у працівників, що обслуговують діючі електроустановки. Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів: струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична енергія перетворюється на теплову, та дугові, які виникають унаслідок дії на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти та температури, а також розмірів дуги електричні опіки можуть уражати не лише шкіру, але й м'язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки називаються глибинними і гояться вони досить довго.

Електричні знаки (електричні позначки) являють собою плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмовідними частинами.

Металізація шкіри - це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження зазвичай зазнають відкриті ділянки тіла - руки та обличчя. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності.

Механічні ушкодження - це ушкодження, які виникають унаслідок судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини. Механічні ушкодження виявляються у вигляді розривів шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть переломів кісток.

Електроофтальмія - це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги.

Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80 %, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів.

Залежно від наслідків ураження електричні удари умовно поділяють на чотири ступеня:

І - судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

II - судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;

III - втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або обох одночасно);

IV - клінічна смерть.

Клінічна смерть - це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легень і триває 6-8 хв, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, унаслідок чого припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпад білкових структур.

Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо збереження йому життя.

Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути: зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза, що призводить до порушення кровообігу); припинення дихання внаслідок судомного скорочення м'язів грудної клітки, що беруть участь у процесі дихання; електричний шок (своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення електричним струмом, що супроводжується розладами кровообігу, дихання, обміну речовин і т. ін.). Можлива також одночасна дія двох або навіть усіх трьох вищеназваних причин. Слід зазначити, що шоковий стан може тривати від кількох десятків хвилин до декількох діб. При тривалому шоковому стані зазвичай настає смерть.

10.Основні профілактичні рекомендації щодо летальних наслідків від дії електричного струму на організм.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і він судорожно стискає один провід, то простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку, або відтягнувши за ноги від землі вірьовкою, або відтягнувши за одяг), дотримуючись при цьому запобіжних заходів. Можна також перерубати дроти сокирою з сухою ручкою або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками. Перерубувати або перекушувати проводи слід пофазово, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується стояти на сухих дошках, на дерев'яній драбині.

Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому знаходиться потерпілий після звільнення від електричного струму. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є пульсом, але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, котрий затруднює дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15—20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану. ^!

Лише лікар може робити висновок про стан здоров'я потерпілого. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульсу необхідно відразу зробити йому штучне дихання.

За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках, коли йому та особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на міспі не можливе. Для того, щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Якщо

тиск тіла на площу опори. Це можливо тоді, коли крісло найбільшою мірою відповідає анатомічній будові людини.

Негативно на стан здоров'я працюючих відбивається гіподинамія - порушення функцій організму (опорно-рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення та ін.) При обмеженій рухової активності, зниженні сил опору м'язів.

Профілактика гіподинамії передбачає виключення статичної роботи, зміна робочої пози в процесі роботи, проведення виробничої гімнастики з раціональним комплексом фізичних вправ і т.п. Організація кімнат психологічного розвантаження сприяє зниженню втоми і підвищенню продуктивності праці працюючих, покращує їх настрій, що в кінцевому рахунку сприяє збереженню їх працездатності та забезпечення охорони праці.

Напруженість уваги характеризується тривалістю зосередження спостереження, числом об'єктів одночасного спостереження, щільністю сигналів (світлових, здорових) та повідомлень. Ступінь напруженості функцій зорового аналізатора залежить від розміру об'єкта розрізнення і відстані об'єкта від очей, відмінності у контрастності об'єкта розрізнення та фону, для слухового аналізатора - від співвідношення між рівнями мови та шуму.

Емоційні напруги викликають зміни функціонального стану центральної нервової системи. Монотонна робота негативно позначається на ефективності виробництва. Погіршуються економічні показники, підвищується аварійність, травматизм, зростає плинність кадрів.

Основні заходи щодо зменшення впливу монотонності на людину:

• Застосовувати оптимальні режими праці та відпочинку протягом робочого дня (робочої зміни);

• призначати короткі додаткові перерви для відпочинку всієї зміни (бригади) або окремого працюючого в зручний для нього час.

Доцільні часті, але короткі перерви.

Слід мати на увазі, що в процесі виконання роботи виділяються три етапи:

• отримання інформації;

• обробка інформації і прийняття рішення;

• виконання рішення.

У зв'язку з цим можливі помилки: помилки орієнтації; помилки прийнятого рішення; помилки виконання дій.

Дані обставини повинні також враховуватися при організації виробничої діяльності.

Для забезпечення охорони праці необхідно так організувати виробничий процес, щоб він виключав стреси («стрес» у дослівному перекладі означає «напруга»). Разом з тим необхідно, щоб в аварійних умовах стрес не з'явився причиною неправильних дій і не погіршив виробничу обстановку. Тому дуже важливо е процесі професійного навчання підготувати працюючого до роботи в екстремальних і аварійних ситуаціях так, щоб стреси не завадили йому в цих складних умовах виконати свої професійні обов'язки.

Важливе значення для продуктивної і безпечної праці мають чистота і порядок на робочому місці, у підрозділі, в організації, належне забарвлення устаткування і приміщень, освітленість робочих місць, ритмічність роботи, регламентовані перерви в роботі, виробнича гімнастика, професійна придатність та ін., які підвищують настрій і працездатність, увагу, швидкість реакції, поліпшують загальний стан працюючих.

Психофізіологічні умови праці визначаються також робочою обстановкою, взаємовідносинами в трудовому колективі (і особливо між працюючими і керівником), рівнем обслуговування, відповідністю виконуваної роботи здібностям і схильностям працюючого, громадської престижністю роботи і т.п. Організація праці та її безпека повинна будуватися на основі врахування закономірностей не тільки фізіологічних, але й психологічних реакцій працює на ті чи інші умови навколишнього його середовища. У цих умовах створення сприятливого соціального та морального клімату в колективі, психологічна сумісність всіх його членів - запорука успішного вирішення не тільки виробничих завдань, але і завдань охорони праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади

з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

11.Організація безпечної експлуатації електроустановок.

Робота щодо забезпечення безпечної експлуатації електроустановок здійснюється згідно з обов'язковими, для всіх споживачів електроенергії, незалежно від їх відомчої приналежності, правилами технічної експлуатації' електроустановок споживачів та правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. Обслуговування діючих електроустановок, проведення в них оперативних переключень, організація та виконання ремонтних, монтажних, налагоджувальних робіт і випробувань здійснюються спеціально підготовленим електротехнічним персоналом.

Роботи в діючих електроустановках з врахуванням заходів безпеки поділяються на виконувані: зі зняттям напруги, без зняття напруги на струмоведучих частинах і поблизу них, бе_з зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин, котрі знаходяться під напругою. До робіт, виконуваних зі зняттям напруги, відносяться роботи, котрі виконуються в електроустановці, в котрій зі всіх струмоведучих частин знята напруга і вхід в приміщення сусідньої електроустановки, котра знаходиться під напругою, закритий. До робіт, виконуваних без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них, відносяться роботи, котрі проводяться безпосередньо на цих частинах.

Роботою без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, вважається робота, при котрій виключається випадкове наближення працюючих людей та використовуваного ними ремонтного обладнання і інструменту до струмоведучих частин на віддаль менше встановленої і не вимагається вжиття технічних або організаційних заходів (безперервного нагляду) для запобігання такому наближенню. При виконанні робіт зі зняттям напруги та без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них повинні виконуватись організаційні та технічні заходи.

До організаційних заходів відносяться:

— оформлення роботи по наряду-допуску, розпорядженню або за
переліком робіт, виконуваних в порядку поточної експлуатації;

— допуск до роботи;

— нагляд під час роботи;

— оформлення перерви під час роботи;

— переводи на інше робоче місце.

Наряд-допуск — це завдання на безпечне виконання роботи, оформлене на спеціальному бланку встановленої форми. Він визначає зміст, місце виконання роботи, час її початку та закінчення, умови її безпечного виконання, склад бригади та осіб, відповідальних за безпечне виконання роботи. Відповідальними за безпечне виконання робіт є: особа, що видала наряд; котра дає розпорядження; особа, що допускає до роботи; керівник роботи; виконавець роботи; спостережник; член бригади.

Всі роботи, котрі виконуються в електроустановках без наряду,

ВИКОНУЮТЬСЯ:

— за розпорядженням осіб, уповноважених на це, з оформленням
в оперативному журналі;

— в порядку поточної експлуатації з подальшим записом
в оперативному журналі

Розпорядження — це завдання на виконання роботи, що визначає її зміст, місце, час, заходи безпеки. Воно має разовий характер, видається на один вид роботи і діє протягом однієї зміни.

За розпорядженням можуть виконуватись:

— позапланові роботи, викликані виробничою необхідністю,
тривалістю до 1 год.;

— роботи без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин,
котрі знаходяться під напругою, тривалістю не більше однієї зміни;

— роботи зі зняттям напруги з електроустановок напругою до
1000 В тривалістю не більше однієї зміни.

Поточна експлуатація — це проведення оперативним персоналом самостійно на закріпленій за ним ділянці протягом однієї зміни робіт за спеціальним переліком.

До організаційних заходів в цьому випадку відноситься складання, відповідальним за електрогосподарство, переліку робіт стосовно конкретних умов.

До технічних заходів, що забезпечують безпеку робіт, виконуваних зі зняттям напруги, відносяться:

— необхідні вимкнення та вжиття заходів, котрі запобігають подачі
напруги до місця роботи внаслідок помилкового або довільного
ввімкнення комутаційної апаратури;

— вивішування на приводах ручного та на ключах дистанційного
керування комунікаційної апаратури (автомати, рубильники, вимикачі)
забороняючих плакатів;

перевірка відсутності напруги на гтрумоведучих частинах;

— накладання заземлення;

— вивішування попереджувальних та приписувальних плакатів,
огородження, при необхідності, робочих місць та струмоведучих частин,
які залишились під напругою.