Загальні методи управління конфліктом

1. Метод уникнення від конфлікту — може виражатися у відході з політичної арени того чи іншого політичного діяча або у погрозі відходу, в уникненні зустрічей із супротивником тощо.

2. Метод переговорів — дає змогу уникнути застосування насильства. Переговори дають можливість більш ретельно розглянути альтернативні ситуації, домогтися взаємопорозуміння, прийти до згоди, консенсусу, відкрити шлях до співробітництва.

3. Метод посередництва — це процедура примирення. У ролі посередників можуть виступати як організації, так і приватні особи, а функції посередників можуть виконувати не тільки урядові, а й будь-які інші установи та організації.

4. Метод відкладання — нерідко означає поступитися своїми позиціями.

5. Метод третейського розгляду, або арбітраж — зазвичай за такого розгляду керуються нормами законів, у тому числі міжнародного права.

Серед структурних методів управління конфліктами найчастіше використовують такі:

1. Метод роз'яснення вимог — один із найкращих методів управління, що дає змогу запобігати дисфункціональним конфліктам.

2. Метод координації та інтеграції спільних дій — ґрунтується на застосуванні координаційного механізму. В управлінні конфліктною ситуацією дуже корисні й такі засоби інтеграції, як управлінська ієрархія, використання спеціальних служб, що здійснюють зв'язок між функціями, а також міжфункціональні цільові групи, наради між відділами і підрозділами.

3. Метод загальноорганізаційних та комплексних цілей — передбачає об'єднання спільних зусиль двох або більше людей, груп, відділів або підрозділів організації.

4. Метод системи винагород — застосовується з метою здійснення впливу на поведінку і дії людей, щоб уникнути дисфункціональних наслідків.

Серед міжособистісних методів управління конфліктами можна виокремити такі:

1. Метод відхилення — характеризується тим, що людина (або група) намагається ухилитися від конфлікту. Один із способів розв'язання конфлікту — не потрапляти в ситуації, що провокують виникнення протиріч, а також не вступати в обговорення питань, що мають великі розбіжності.

2. Метод згладжування — характеризується поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто сердитися.

3. Метод примусу — використовуються спроби змусити іншу сторону прийняти свою точку зору за будь-яку ціну.

4. Метод компромісу — характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але лише до певної міри.

5. Метод розв'язання проблеми — визнання розбіжностей в думках і готовність до ознайомлення з іншою точкою зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти вірний курс дій, прийнятний для всіх.

Інші методи управління конфліктами теж можуть з успіхом обмежувати або запобігати конфліктним ситуаціям, але вони не приведуть до оптимального вирішення суперечливих питань, оскільки не всі точки зору протилежних сторін можуть бути вивчені однаково ретельно.

Питання для самоконтролю:

1. Які види конфліктів існують?

2. Які функції конфлікти виконують в суспільстві?

3. Які головні причини виникнення соціальних конфліктів?

4. Чи можна взагалі обійтися у суспільстві без конфліктів?

5. На що спрямований процес управління соціальними конфліктами?

6. Які методи розв’язання конфлікту Вам відомі?

7. Як ви вважаєте, чи є такі конфлікти, які носять позитивний характер для розвитку суспільства в цілому?

8. Розв'язання яких конфліктів є найважливішим: зовнішніх чи внутрішніх?

9. На якій стадії розвитку конфлікту найбільш можлива його локалізація та обмеження?

10. Які соціальні конфлікти є найбільш поширені у сучасній Україні?