2015-07-14
710
В структурі соціологічної науки помітне місце посідає соціологія села як спеціальна соціологічна теорія. Вагомий внесок в розвиток соціології села як науки внесли праці Ю.В. Арутюняна, Т.І. Заславської, О.І. Павлова, І.М. Прибиткової, Р.В. Ривкіної, П.І. Симуша, В.І. Старовєрова, О.І. Тимуша, В.О. Чигрина, А.М. Шатохіна та інших вчених.
Соціологія села — галузь соціологічної науки, що вивчає різні аспекти життєдіяльності села як соціально-територіальної спільноти.
Об'єктом соціології села є, по-перше, село як специфічна, внутрішньо диференційована підсистема соціально-поселенської структури суспільства, що історично склалася внаслідок суспільного поділу праці (в Україні налічується майже 29 тис. сільських поселень). По-друге, все сільське населення, яке охоплює селянство як велику соціальну групу людей, переважно зайнятих сільськогосподарською працею понад 17 млн. осіб).
Предмет соціології села — вивчення ролі села в суспільстві та системах розселення, головних чинників, що впливають на його розвиток; визначення його підсистем, специфіки сільського стилю життя, особливостей сільської культури; аналіз соціальної та професійної структури населення.
Село — конкретна соціально-просторова форма існування суспільства, місце, де населення зайняте переважно аграрною працею.
Однією з перших праць, яка розкривала предмет соціології села, була монографія американця Чарльза Гелпіна "Соціальна анатомія сільського суспільства" (1915), після якої формувалася відносно розвинута теоретична база для досліджень соціальних процесів у сільській місцевості на наступні десятиліття. Також цією галуззю соціології займалися такі дослідники, як А. Гелена, Ф. Знанецький, У. Томас, П. Сорокін, К. Циммерман тощо. Для них першочергово соціологія села формувалась як комплексна дисципліна, що включає в себе розділи багатьох гуманітарних наук (соціології, економіки, історії", юриспруденції тощо), тому що таким чином можна було пояснити соціальне життя селянина, тісно пов'язане з його виробничою діяльністю та безпосередньо природою.
Сільське населення характеризується типологією розселення. В основу покладена система розселення, людність та соціально-господарська роль поселень. За повоєнний період кількість сільських населених пунктів скоротилась більш ніж вдвічі і зараз в Україні налічується близько 28 тис. сільських поселень.
За системою розселення відрізняють окремі сільськогосподарські садиби (хутори), села і селища.
Виокремлюють класифікацію сільських поселень за соціально-економічними ознаками. Будь-яке поселення розвивається не автономно, а в межах певних систем і визначається розвитком цих систем. Тому виділяють такі системи розселення:
