Трудова мотивація — це процес вибору людиною обґрунтування свого способу участі в трудовій діяльності.
Основи чи передумови мотивації називають мотивами. Мотивами є значимі фактори соціального і предметного оточення, а також цінності, установки, переконання особистості. Звідси випливають мотивація зовнішня, не зв’язана зі змістом певної діяльності, і внутрішня, зв’язана не із зовнішніми обставинами, а із самим змістом діяльності, розв’язанням певних завдань, їх сенсом.
Мотивація трудової поведінки полягає у формуванні у працівника внутрішніх спонукальних сил трудової діяльності шляхом впливу на його потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ідеали і мотиви з метою досягти очікуваної трудової поведінки.
До структурних елементів процесу мотивації зазвичай відносять потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали і мотиви. Процес формування цих внутрішніх спонукальних сил трудової діяльності розуміють як мотивацію трудової поведінки.
|
|
Сутність мотиваційного процесу реалізується через функції:
- пояснювально-обтрунтовну;
- регулятивну;
- комунікаційну (пояснювальну);
- соціалізації;
- корекційну.
Наукове пояснення механізму реалізації цих функцій у процесі мотивації здійснюється на основі тієї чи іншої наукової теорії (концепції) мотивації праці. Соціолог Д. Маркович з Югославії описує п'ять найвідоміших теорій.
1.Теорія ієрархії потреб (А. Маслоу), відповідно до якої людська поведінка визначається потребами двох видів: базисними (у їжі, безпеці тощо) і похідними (у справедливості, благополуччі, порядку і спільності соціального життя).
2.Теорія потреби в досягненні результатів (Д.Мак Клеллайнд) пояснює бажання людини працювати відповідно до ступеня розвитку у неї потреби добиватись успіху.
3.Подвійна теорія мотивації (Ф. Херцберг), згідно з якою у індивіда є дві системи (ієрархії) потреб: а) гігієнічні фактори; б) мотиваторні.
4.Теорія справедливості, або суспільного порівняння, згідно з якою трудову активність людина підвищує, порівнюючи свій внесок і віддачу від праці з аналогічними показниками інших.
5.Теорія очікування виходить з того, що мотиваційні зусилля досягнення успіху індивіда формуються на основі високої цінності результатів діяльності в майбутньому.
До найважливіших мотиваційних моделей належать такі:
I. Традиційна модель. Базується на розумінні природи людини, для якої праця огидна.
II. Модель людських стосунків. Вона ґрунтується на припущенні, що бажання бути корисним і визнаним групою для індивідів важливіше, ніж гроші.
III. Модель людських ресурсів. Виходить з ідеї, що більшість людей можуть ставитись до праці творчо і здатні самовдосконалюватися в ній більшою мірою, ніж вимагається умовами виробництва.
|
|
Трудова діяльність людини, як правило, ґрунтується одночасно на кількох мотивах, що становлять так зване мотиваційне ядро. Воно має певну ієрархічну структуру, що залежить від конкретної трудової ситуації:
- вибір фаху або місця роботи;
- повсякденна праця за вибраним фахом;
- трудовий конфлікт;
- зміна місця роботи або фаху;
- інновації, зміна характеристик зовнішнього середовища.
Згідно з концепцією О. Здравомислова існують чотири рівні мотивації трудової діяльності.
Перший, вихідний, рівень — матеріальна заінтересованість у результатах праці. Людина в будь-якому суспільстві працює насамперед задля того, щоб придбати певну кількість матеріальних благ, необхідних для неї самої та для її сім’ї.
Другий рівень — зміст праці. Людина працює не тільки заради заробітку, а і з інтересу до змісту самої роботи.
Третій рівень визначається взаємовідносинами в колективі, де людина працює, з керівником, колегами по роботі.
Четвертий рівень мотивації — усвідомлення сенсу своєї праці. Цей рівень вінчає всю систему мотивації, ніби підносить її на новий щабель.