Будова АД

Нерухома частина машини називається статор, рухома - ротор. Сердечник статора набирається з листової електротехнічної сталі і запресовується в станину. На рис. 2.1 показаний сердечник статора в зборі. Станина 1 виконується литою, з немагнітного матеріалу.

Найчастіше станину виконують з чавуну або алюмінію. На внутрішній поверхні листів 2, з яких виконується сердечник статора, є пази, в які закладається трифазна обмотка 3. Обмотка статора виконується в основному з ізольованого мідного дроту круглого або прямокутного перерізу, рідше - з алюмінію.

Обмотка статора складається з трьох окремих частин, які називаються фазами. Початки фаз позначаються буквами C1, C2, C3, кінців - C4, C5, C6.

Початки і кінці фаз виведені на клемник (рис. 2.2.а), закріплений на станині. Обмотка статора може бути з'єднана за схемою зірка (рис. 2.2. б), або трикутник (рис. 2.2. в). Вибір схеми з'єднання обмотки статора залежить від лінійної напруги мережі і паспортних даних двигуна.

У паспорті трифазного двигуна задаються лінійні напруги мережі і схема з'єднання обмотки статора. Наприклад, 380/220, Y / Δ. Даний двигун можна включати в мережу з U л = 380В за схемою зірка або в мережу з U л = 220В - за схемою трикутник.

Основне призначення обмотки статора - створення в машині обертального магнітного поля.

Сердечник ротора (рис. 2.3,б) набирається з листів електротехнічної сталі, на зовнішній стороні яких є пази, в які закладається обмотка ротора. Обмотка ротора буває двох видів: короткозамкнена і фазна. Відповідно до цього асинхронні двигуни бувають з КЗ ротором і фазним ротором (з контактними кільцями).

Короткозамкнена обмотка (рис. 2.3,б) ротора складається зі стрижнів 3, які закладаються в пази сердечника ротора. З торців ці стрижні замикаються торцевими кільцями 4. Така обмотка нагадує "біляче колесо" і називають її типу "білячої клітки" (рис. 2.3.а). Двигун з КЗ ротором не має рухомих контактів. За рахунок цього такі двигуни мають високу надійність. КЗ обмотка ротора виконується з міді, алюмінію, латуні та інших струмопровідних матеріалів.

На рис. 2.4 наведений вигляд асинхронної машини з КЗ ротором у розрізі: 1 - станина, 2 - сердечник статора, 3 - обмотка статора, 4 - сердечник ротора з короткозамкненою обмоткою, 5 - вал.

Ідея використання багатофазних і трифазних зокрема, принципів утворення обертального магнітного поля, на основі чого і

працюють багатофазні двигуни, належить визначному інженеру і талановитому винахідникові Ніколі Тесла (серб за походженням, працював і творив в США).

Першим в Росії створив АД з КЗ ротором Доліво-Добровольський (на рік пізніше від Ніколи Тесла) і дослідив його властивості. Він з'ясував, що у таких двигунів є дуже серйозний недолік - обмежений пусковий момент. Доліво-Добровольський назвав причину цього недоліку – малий опір обмотки ротора. Ним же бу

ла запропонована конструкція двигуна з фазним ротором.

На рис. 2.5 приведений вигляд асинхронної машини з фазним ротором в розрізі: 1 - станина, 2 - обмотка статора, 3 - ротор, 4 - контактні кільця, 5 – щітки.

У фазного ротора обмотка виконується трифазною, аналогічно обмотці статора, з тим же числом пар полюсів. Витки обмотки закладаються в пази сердечника ротора і з'єднуються за схемою зірка. Кінці кожної фази з'єднуються з контактними кільцями, закріпленими на валу ротора, і через щітки виводяться в зовнішнє коло реостату. Контактні кільця виготовляють з латуні або сталі, вони повинні бути ізольовані один від одного і від валу. В якості матеріалу щіток використовують металографіт. Щітки притискаються до контактних кілець за допомогою пружин щіткотримачів, закріплених нерухомо в корпусі машини. На рис. 2.6 наведено умовне позначення АД з КЗ (а) і фазним (б) ротором.