Готський алфавіт та правила читання готських текстів

Під час читання текстів слід звертати увагу на наступні спослучення букв готського алфавіту (в латиньській транслітерації): літери е і о завжди позначають відповідні довгі голосні:

§ сполучення ei позначає довгий i (пор. roт. steigan = двн. stigan);

§ літери а і u позначають короткі і довгі відповідні голосні (пор. гот. fadar = двн. fater, гот. fahan = двн. fâhan, гот. sunus = двн. sunu, гот. bus = двн. hŭs);

§ сполучення ai може позначати:

а) дифтонг ai (пор. гот. ains = двн. ein, гот. haitan = двн. heizan, roт. habais — двн. habes),

б) короткий відкритий е

1) перед h та r, перед якими в готській має місце зниження короткого i в е (пор. airÞa земля, faihu гроші = двн. fihu худоба),

2) в першому складі форм минулого часу редуплікованих дієслів (пор. lailot залишив, saiso посіяв),

3) в сполучнику aiÞÞau або (= двн. eddo),

4) в словах, які запозичені з грецької і в яких є грецький короткий е (пор. гот. aikklesjo церква);

5) неясним виявляється звукове значення ai перед голосними в таких словах, як saian сіяти або waian віяти, тому що згідно з етимологією ai відповідає германському довгому е = двн. а (пор. гот. seÞs = двн. sât та двн. дієслова sâen, wâen).

§ сполучення au читається також двома способами:

а) як дифтонг au (пор. гот. raгÞs = двн, rôt червоний, гот. augo = двн. ouga око,

б) як короткий вікритий о (пор. гот. dauhtar = двн. tohter дочка, roт. baurgs = двн. burg місто);

§ невизначеним виявляється звукове значення au перед голосними в таких словах, як stauida — мин. ч. від даєслова stojan судити або sauil сонце, тому що згідно з етимологією готське au відповідає давньому германському довгому о або u.

Стосовно звукового значення приголосних слід мати на увазі наступні літери:

§ b та d спочатку слова і в середині слова після приголосного вимовляються як проривні дзвінкі, після голосного звуку в середині слова — як фрикативні дзвінкі;

§ літера g на початку слова слід вимовляти як дзвінкий проривний приголосний, в середині та в кінці слова можлива спірантна вимова цього звуку;

§ літери q та ђ позначають сполучення k+w, h+w;

§ літера Þ позначає глухий спірант та відповідає сучасному англійському глухому th [Θ];

§ літера s вимовляється завжди як глухий, a z – як відповідний дзвінкий приголосний.