2015-07-14
815
У загальному вигляді аналіз ризиків здійснюється за наступною схемою:
1 етап. Виявлення невизначеностей у поводженні господарської системи.
2 етап. Визначення показників, що характеризують невизначеність.
3 етап. Виявлення ризикових факторів невизначеності.
4 етап. Оцінка ризиків на основі методів виміряння ризиків.
5 етап. Використання якісних методів.
6 етап. Використання кількісних методів.
7 етап. Прогнозування рівня ризиків.
8 етап. Управління ризиками: використання методів запобігання ризиків.
На першому етапі аналізу ризиків ставиться завдання визначення основних невизначеностей і групи факторів їх визначальних.
На другому етапі виділяються основні показники оцінки ризиків.
На 3-6 етапах виробляється процедура спочатку виявлення, а потім і кількісна оцінка ризикованості факторів невизначеності. При цьому спочатку використовують якісні, а потім кількісні методи оцінки.
Якісна оцінка може бути порівняно простою і її головне завдання полягає у визначенні можливих видів ризику, а також факторів, що впливають на їхній рівень при виконанні певного виду діяльності. Важливою складовою якісного аналізу ризику є врахування інтересів суб'єктів підприємницької діяльності – як можливих партнерів по бізнесу, так і конкурентів. Якісний аналіз передбачає також дослідження й порівняння очікуваних позитивних результатів, практичних зручностей з можливими негативними наслідками від реалізації проекту. Такий підхід здатен забезпечити ефективну організацію підприємницької діяльності, що, у свою чергу, вимагає кількісного аналізу.
Кількісний аналіз (оцінка) ризику проводиться як важливе доповнення до якісного аналізу й спрямований на те, щоб кількісно виразити ризики, провести їхній аналіз і порівняння, тобто чисельно визначити розміри окремих ризиків і ризику проекту в цілому. Важливо виявити ступінь ризику, до того ж оцінити імовірність того, що подія дійсно відбудеться, а потім – як це вплине на ситуацію.
Кількісна оцінка ризиків базується на таких основних критеріях:
1. Рішення, які приймаються в ситуації ризику, потрібно оцінювати з погляду ймовірності досягнення очікуваного результату й можливого відхилення від нього. Кращим буде рішення, що менш ризиковане порівняно з іншими варіантами.
2. Оцінка ризикованого рішення повинна враховувати витрати на його здійснення. Кращим буде рішення, що має потребу в менших витратах порівняно з іншими варіантами.
3. Ризиковане рішення необхідно оцінювати з погляду тривалості часу, необхідного на його реалізацію. Кращим буде рішення, на здійснення якого буде потрібно менше часу порівняно з іншими варіантами.
Якісний аналіз, як правило, проводиться на стадії розробки бізнес-плану із вказівкою основних шляхів і методів мінімізації ризику.
На сьомому етапі виробляється прогноз ризиків розвитку системи, на основі якого на 8 етапі використаються ті або інші методи попередження ризиків.
Показники оцінки ризиків:
1. Ризик і прибуток.
Для розуміння природи підприємницького ризику фундаментальне значення має зв'язок ризику й прибутку.
Щоб отримати економічний прибуток, підприємець повинен усвідомлено піти на ухвалення ризикового рішення, тому що поряд з ризиком втрат існує можливість одержання додаткових доходів. «Хто не ризикує, той не п'є шампанського». Можна вибрати рішення, що містить менше ризику й при цьому буде отриманий й менший прибуток, більш високий ризик найчастіше пов'язаний з одержанням і більш високого прибутку.
2. Ризик і втрати.
При розрахунку підприємницького ризику потрібно розрізняти поняття: витрати, збитки, втрати.
Будь-яка підприємницька діяльність пов'язана з витратами на реалізацію проекту, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і являють собою додаткові витрати.
Втрати – зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами.
Саме величина таких втрат і характеризує ступінь ризику.
Види втрат: матеріальні, фінансові, трудові, втрати часу, спеціальні види втрат.
Кількісна оцінка ризику обчислюється в абсолютних і відносних показниках. В абсолютному вираженні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-речовинному (фізичному) або вартісному (грошовому) вимірі, якщо тільки збиток піддається такому виміру.
У відносному вираженні ризик визначається як відношення втрат до деякої бази, за яку найбільш зручно приймати майновий стан підприємства, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний дохід (прибуток) від підприємництва.
Стосовно до підприємства базою для визначення відносної величини ризику доцільно брати:
– вартість основних фондів, оборотних коштів підприємства;
– намічені сумарні витрати на даний вид підприємницької діяльності, з огляду на як поточні витрати, так і капітальні вкладення;
– розрахунковий дохід.
Вибір бази не має принципового значення, тому слід віддати перевагу показнику з більш високим ступенем вірогідності. Звичайно вони беруться з бізнес-плану або техніко-економічного обґрунтування впроваджуваного проекту.
Карта переваг часто обмежується зонами ризику:
– безризикова зона – зона, у якій втрати не очікуються або спостерігається перевищення прибутку;
– зона припустимого ризику – область, у межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою доцільність; втрати мають місце, але менше очікуваного прибутку;
– зона критичного ризику – область, яка характеризується можливістю втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку. Вони можуть в деяких випадках досягати величини повного розрахункового виторгу, тобто суми витрат і прибутку;
– зона катастрофічного ризику – область втрат, що перевершує критичний рівень і в максимумі може досягати величини, рівної майновому стану підприємства. Катастрофічний ризик здатний привести до банкрутства підприємства, його закриттю й розпродажу майна.
