Основні теоретичні відомості

В ході аналізу історії розвитку архітектури можна віднайти загальну рису у різних семантичних інтерпретаціях архітектурних елементів, яка походить від давнього призначення різних елементів в споруді. Якщо елементи-знаки використовуються поза архітектурним контекстом – вони стають символами. Значення цих символів формується в залежності від соціокультурного контексту Основну інформацію, яку може передати архітектурний об’єкт, містять знаки-символи трьох категорій: поверхні, маси і простору. Особливості цих категорій виникають із особливостей елементів, які формоутворюють їх, а передача особливостей елементів здійснюється завдяки превалювання однієї групи формотворчих елементів в певній категорії над іншою. Так, наприклад, невдале розміщення нового адміністративного будинку Верховної Ради в Києві на вул. Садовій (арх. О. Комаровський) – без площі, урочистого церемоніального підходу, а значить без необхідної дистанції, по „червоній лінії” в одному ряду із рядовою забудовою, без уваги до місця і його фіксації призвело до втрати образності, а отже і значення урядової представницької будівлі, не дивлячись на дотримання інших важливих семантичних принципів – формотворних і означувальних. Кутове сприйняття будинку призводить до розпізнавання його не як урядової споруди, а як офісного будинку комерційної фірми (рис. 3).

Превалююче розміщення в структурі поселення було, є, і повинно залишатися значним семантичним чинником формування образності представницького об’єкту. Цього вимагає сама його суть, як головної споруди міста, району, селища, компанії. Вигідні ділянки в історичних, або в нових ділових центрах, із зручними транспортними розв’язками, більшою доступністю повинні відводитися для значних будівель, які кристалізують міський простір, тоді самі будівлі, як і раніше, слугуватимуть орієнтирами для всього міста.

Рис. 3. Адміністративний будинок Верховної Ради

по вул. Садовій у Києві (арх. О.Комаровський)

Превалювання в середовищі – це підкреслення значимості, виключності будови, один із самих значних семантичних принципів, якого все важче досягти в умовах історичного міського центру, але якому слідують при створенні нових ділових центрів на вільних територіях і, навіть в рекреаційних зонах, поза містом. Коли територія поселення не дозволяє розмістити представницьку будівлю в географічному чи адміністративному центрі поселення, або на узвишші, тоді застосовуються інші методи надання значимості і фіксації місця: ландшафтне планування, створення підходу-коридору, або площі, наявність пам’ятника, символічного знаку, розміщення блоків будівлі у формі каре, та ін., тобто, всі можливі прийоми, які виробила представницька архітектура протягом історичного розвитку.

Використання простих, лаконічних геометричних форм, що часто відрізняло об’єкт представницької архітектури споруду від інших типологічних груп, має циклічний характер і черговий пік її актуальності припадає на сьогодення. В нарочито простій формі бачиться вишуканість, строгість і офіційність, а багатство позначається у дорогому оздобленні новітніми матеріалами. Простий об’єм, близький за своїми геометричними характеристиками до кубу виражає сталість і викликає почуття впевненості, тоді як занадто деформована форма-реклама – відчуття неспокою і небезпеки. Квазіформи зацікавлюють, але не „працюють” на образ представництва (конкурсний проект будинку парламенту Кіпру арх. А. Ларін (рис.4)

Рис.4. Конкурсний проект будинку парламенту Кіпру

1994 р., (арх. А. Ларін) Росія

В той же час, рекламна динамічна форма будинку уряду в Лондоні арх.. Н. Фостера, не викликає відчуття нестабільності за рахунок своєї подібності до сфери – символу авторитету. В ній відсутній принцип виявлення за значущістю складових у формі, як результат – будинок став формою-символом авторитету сучасної влади, тоді як в більшості урядових споруд здавна для цього використовували купол. Сферо- та шароподібні будинки часто фігурують в футуристичних проектах. Ці форми найкраще вписуються в саме стабільне геометричне тіло – куб, тому їх використання в майбутньому цілком можливо в якості знаків-символів представництва (рис.5)

Рис.5. Будинок Уряду в Лондоні,

2002 р., (арх. Н.Фостер)

Акцентування за величиною форми означеної групи будинків досягається виділенням будівлі висотою, масивністю і масштабністю. Нівелювання представницьких об’єктів із рядовою забудовою внаслідок збільшення висотності останньої почалося ще в кінці ХІХ ст. і продовжується сьогодні. Баштоподібність і вертикалізм, масштабність по відношенню до рядової забудови сьогодні є більш характерними для офісних будинків великих корпорацій і багатофункційних комплексів, ніж для урядових адміністративних об’єктів, особливо в Україні, що пояснюється використанням останніми вже існуючих будинків, або реконструкцією старих особняків в центрі міст із зміною первинної функції, та тенденцією до розподілу і розосередження адміністративних частин в рекреаційних зонах на Заході. Контекстуальний підхід до середовища не дозволяє об’єктам представницької архітектури набувати висотності і для їх виділення застосовуються інші засоби, як наприклад, в будинку посольства Нідерландів на Подолі: рівновисокий із сусіднім будинком об’єм, фасад якого розчленований різними, в залежності від поверху, ритмами вікон має знаки представництва над входом і на даху (рис.6).

Рис. 6. Будинок посольства Королівства

Нідерланди в Києві

Інтеграція функції, а отже і типів будівель є процесом злиття однієї функції з декількома іншими функціями. Із інтеграції випливає втрата функціональної єдності в архітектурі і як результат – значний масштаб будівлі-комплексу, необхідність поєднати співіснуючі площі і простір, не дивлячись на їх різне призначення. Концентрація різних видів людської діяльності: транспорту, автостоянок, адміністрації, різного виду об’єднань, торгівлі приймають такі розміри, що вирішення зв’язаних з цим проблем одними тільки архітектурними засобами неможливе – вони розглядаються в загальній системі містобудівних функцій. Багатофункційні комплекси займають значні міські території і на противагу урядовим адміністративним будинкам залишаються масштабними домінантами серед рядової міської забудови (Москва-Сіті) проте, абсолютизація нового масштабу грандіозних мегаспоруд в майбутньому може призвести до такої ж монотонності і їх нівелювання із рядовою забудовою, як і сьогодні. Тому акцентування будівлі лише за величиною форми не є саме по собі знаком представництва, а тільки в поєднанні із іншими принципами може стати таким.Для України, на даному етапі багатофункціональні комплекси існують поки що на папері, але можна припустити, що представницька архітектура України, розвиватиметься в руслі світових тенденцій.

Виявлення значущості складових у формі (композиційне виділення головних частин, симетричність об’єму, поступове нарощування мас до центру) здавна було притаманне досліджуваним об’єктам і стало невід’ємною складовою існуючого в підсвідомості еталону представницької будівлі. Тому відсутність цієї складової може призвести до певної дезорієнтації і неможливості ідентифікувати будівлю як представницьку. Наприклад, замкнена система будинку Міністерства зовнішньої торгівлі в Берліні, що нагадує італійські палаци раннього Відродження, немає ніякого означення, окрім проходу-щілини у внутрішнє подвір’я та декоративної скульптурної форми посеред нього. Фасади, що формують простір подвір’я із однаковими стрічковими вікнами та зовнішні із парними вікнами можна прийняти за фасади школи, готелю, санаторію, лікарні, тощо. Значення представництва будинку надає контекст – інші адміністративні і урядові будівлі, що входять до складу цього парламентського кварталу (рис.7).

Рис.7. Будинок Міністерства зовнішньої торгівлі в Берліні, 2000 р.

Така неозначеність може бути притаманною не тільки нарочито простій формі, але й навмисно ускладненій, де спостерігається перевантаження рівнозначними деталями, як наприклад, будинок дирекції банку „Україна” в м. Вінниця, де престижність досягнута саме незвичністю, рекламністю форми, які непритаманні житловій будові (рис. 8).

Рис.8. Адмінбудинок дирекції банку “Україна”

в м. Вінниця, 2000 р., (арх. Ю.Плясовиця)

Багатство інтер’єрів давніх палаців, розкіш вілл і палаців Відродження, поєднання архітектури, живопису і скульптури в епоху бароко, вишуканість класичних будівель, їх відносна простота, але простота, яку можуть собі дозволити справді багаті і владні, еклектичне розмаїття форм і мотивів, і навіть в добу соціалістичного реалізму – створення строгих архітектурних об’єктів, позбавлених видимих прикрас, але в поєднанні із ідеологічно вивіреними монументальними живописними полотнами, не згадуючи про державну символіку і геральдику, необхідних для будь-якого представницького об’єкту – все слугувало пропаганді ідеології, кастовості суспільства і семантичного означення самих будинків. Сьогодні декоративна стерильність будинку може бути знаком представництва, але найчастіше вона є дезорієнтуючим чинником. Так, офісний будинок корпорації „Карпатбуд” у Львові не дивлячись на великий напис-вивіску, що знаходиться на формі, яка перетинає весь об’єм будинку, за пластикою фасадів, дахом, вирішенням входу повністю відповідає житловій забудові, що його оточує. Таке нівелювання із оточенням не сприяє його ідентифікації як представницького (рис.9).

Рис.9. Головний офіс компанії “Карпатбуд”

у Львові, 2000 р.

Офісний будинок на Кудрявському узвозі в Києві, навпаки, переобтяжений декоративною пластикою фасадів, в поєднанні із величиною та геометрією форми та поступовим нарощуванням мас до центру виділяється із оточуючого середовища, але дрібність декору, що є характерним для житлової забудови, нівелює його значення як представницького об’єкту (рис. 10).

Рис.10 Офісний будинок на Кудрявському узвозі в м. Києві

Виявлені принципи формування образу представницької архітектури – принципи розташування, формоутворення і означення є сталими, історично випробуваними, незалежними від ідеологічної системи. Виключення хоча б одного з них призводить в більшій чи в меншій мірі до втрати символічного змісту образу, семантичної дезорієнтації. Отже, єдність всіх сталих, історично випробуваних, незалежних від ідеологічної системи семантичних принципів і замислів, які проявляються в особливому розміщенні споруди, об’ємно-просторових принципах побудови форми, декорі, символіці і геральдиці, синтезі архітектури із монументальним живописом і скульптурою, призводить до повтору і збитковості інформації, в результаті чого створюється текст-повідомлення представницької архітектури.