Основні елементи структури особистості та чинники під впливом яких вони формуються

У психології прийнято складним не тільки визначати особистість, а й пояснювати, що в ходить в це поняття, проблема факторів знайшла своє відображення і в проблемі структури особистості. Важливо було відрізнити, як можна особистість характеризувати, які риси виділити в ній особистості. Просте перерахування якостей особистості виявилося не продуктивним. У кожній мові можна знайти тисячі слів які характеризують особистість. Тому в психології була запропонована інша спроба виявилася перераховувати, а об'єднувати їх у якісь блоки, структури. У сучасній психології виділяють такі підструктури в структурі особистості: 1) біологічно-детерміновані якості. Сюди відносяться: темперамент (тип зовнішньої нервової діяльності), вроджені передумови (певні властивості мозкової діяльності), вроджені патології. 2) соціальна-детермінована підструктура: риси характеру, здібності. 3) властивості детерміновані досвідом індивіда: знання, вміння, навички. 4) спрямованість особистості в ці підструктури. Біологічний фактор не включається, формується під впливом соціального чинника: світогляду, переконання і т.д.

6. Основні аспекти (сторони) спілкування та їх сутність.. Єдність спілкування і діяльності проявляється в тому, що історично спілкування виникло в діяльності, і постійно супроводжує її. Не один вид спільної коррективной діяльності не може мати місце без спілкування. Спілкування це діяльність яка розвивається на тлі спільної діяльності, але може мати місце і самостійно. На ряду з психологічною структурою спілкування виділяють 3 його аспекти. 1.Коммунікатівная сторона спілкування (спілкування як обмін інформацією). Людина який передає інформацію - комунікатор (суб'єкт), людина яка приймає інформацію-реципієнт (об'єкт). Між ними встановлюється канал зв'язку, який використовується при передачі інформації і при відповіді, а прийомі інформації. Остання передача інформації, а прийомі інформації називається зворотним зв'язком. Використання цієї схеми для пояснення передачі інформації при людському спілкуванні умовно, тому що в цій схемі відсутні ті важливі психологічні аспекти які насправді присутні в комунікативній стороні людського спілкування. У людському спілкуванні да ж при передачі інформації присутній ще один важливий психологічний момент. Комунікатор завжди враховує зворотний зв'язок реципієнта, який обов'язково містить в собі ставлення реципієнта до інформації. У людському спілкуванні для передачі інформації використовуються різні засоби, вони діляться на вербальні і невербальні (міміка, жести, інтонація, посмішка, сміх і т.д.). 2. Спілкування як взаємодія або інтерактивна сторона спілкування. У силу того що спілкування передбачає мінімум дві людини, або в силу того що в спілкуванні завжди має місце передача якоїсь інформації у спілкуванні неминуче має місце вплив однієї людини на іншу при цьому вплив завжди з двох сторін - взаємне. Це взаємне вплив називається взаємодія. У психології існують напрямки які вивчають не спілкування в цілому, а лише цю сторону яка називається взаємодія, інтеракція. Цей напрямок одержав назву психологія інтераціоналізма. Прихильниками цього напряму є Берн, Шериф. За теорією Берна людина на початкових етапах життя засвоює три соціальні ролі, які надалі залишаються в його бессознании, це роль дитини, роль вчителя і роль батька. Шериф виділив кілька типів взаємодій 1) кооперація і конкуренція, 2) згоду і конфлікт; 3) асоціація та дисоціація. 3) Когнітивна сторона спілкування або пізнання людьми один одного. У ході спілкування має місце сприйняття людьми один одного (і зорове і слухове). Сприйняття людини людиною в ході володіє багатьма специфічними особливостями, тому вживання слова сприйняття здається не зовсім точним. Сприйняття іншої людини, багато в чому відрізняється від сприйняття людиною предметом навколишньої дійсності. Тому в соц. психології використовується частіше інше поняття-соц.перцепція. Специфіка соц.перцепціі детермінована низкою факторів. 1) при сприйнятті предметів навколишнього світу людина відображає їх точно, а коли людина сприймає іншого, він відображає точно тільки його зовнішню сторону, а сутність людини залишається закритою для сприйняття. Тому в соц.псіх. пропонується термін пізнання людьми один одного в ході спілкування.