2015-07-14
489
Діяльність - це активний стан людини, джерело якого є потреба. Діяльність має складну психологічну структуру - центральний елемент. Центральний елемент - це потреба, джерело. А надпотребность вимагає висування мети, тобто знайти об'єкт, який задовольнив би цю потребу. Мета - це те, що хоче досягти людина. Це «що» є поданням, це розумовий образ того, що людина хоче отримати для удоволітворенія своєї потреби. Наступний елемент діяльності - це мотив. Мотив це імпульс, джерело активності. У цьому плані мотив тісно пов'язаний з потребою. Але потреба і мотив не одне і теж. Мотив пояснює, чому саме ця потреба виникла, чому саме цей предмет став людської метою. Дії складаються з безлічі рухів. Дії та руху підпорядковуються цілі. Чим краще вони підпорядковані, підібрані людиною правильно, тим менше прозивних дій зробить людина під час діяльності. Діяльність якщо вона доведена до кінця завжди має результат, або продукт. Результат це матеріалізована мета. Людина оцінює результат і визначає наскільки він відповідає поставленій меті. Діяльність завжди спрямовується свідомістю, так як саме свідомість усвідомлює потребу, мотив висуває мета, підбирає дії, планує їх, і оцінює кінцевий результат. Тому в психології утвердився такий принцип, закономірність: єдність, свідомість і діяльності. Це означає, що діяльність і свідомість не тотожні, але й не відірвані один від одного. Свідомість формує внутрішній план діяльності. Але сама свідомість теж діяльність.
|
|
|
9. Основні функції свідомості.
У психології здавна утвердилася думка про те, що свідомість регулює поведінку людини, проте визнання інших рівнів психіки змусило психологів пояснити, як ці інші рівні впливають на поведінку людини, в яких вони стосунках з свідомістю. Накопичені психологією знання дозволяють виділити 4 рівня психіки: непритомному, підсвідомість, свідомість, самосвідомість. Непритомному - було вивчено найбільш глибоко Фрейдом. Він запропонував свою теорію згідно з якою предметом психології має бути непритомному, а методом вивчення має стати психоаналіз. Крім безсознательного психіки виділяється і такий рівень, як підсвідомість. У ньому зберігаються знання які в даний момент людині не потрібні. З підсвідомості знання можуть актуалізуватися у свідомості. Ті ж знання, що забуваються, не використовуються тривалий час, вони можуть піти в безсознательного психіку. Підсвідомість також відповідає за дію людини стали навичками, тобто автоматизовані. Свідомість - це найвищий рівень психіки, який виконує наступні функції: 1. Аналіз всього, що людина сприймає, пізнає. Синтез цих знань і це завдяки тісному зв'язку свідомості з мисленням, а також з усіма пізнавальними процессамі.2. предвиденье і в цьому виявляється зв'язок з уявою. Головна функція свідомості - це висувати, формувати або ставити цілі. Мета цього подання про те, що хочеться досягти, але ще не досягнуто. Мета це образ кінцевого результату. Крім постановки мети свідомість планує дію, засоби досягнень мети, шляху, а також контролює, перевіряє правильність цих дій, свідомість оцінює його результат з тим уявленням, яке було на початку. Окрім знань свідомість включає в себе і ставлення. Свідомість дозволяє і усвідомлювати своє ставлення з усього, що людина пізнає. Свідомість умовно ділиться на 2 частини. 1. Ці знання про навколишньої дійсності (когнітивна частина свідомість, вона тісно пов'язана з усіма когнітивними поняттями), 2.Часть відносин тісно пов'язана з емоційною або афективної системою людини, тому вона називається афективна частина свідомості. Самосвідомість - це найвищий рівень психіки який формується на основі свідомості. Також як і свідомість його структуру можна умовно розділити на ті ж складові: афективна і когнітивна частина. Когнітивна частина самосвідомості включає в себе знання людини про саму себе, про свої можливості, здібності, уміннях. Афективна частина показує або включає в себе в собі. Це відносини в психології називають самооцінкою. Основна функція самосвідомості це розрізнення або диференціація Я від нон Я. Зверненість на себе або рефлексія.
|
|
|
10.Основні чинники психічного розвитку та формування особистості та їх сутність.
Людина не народжується особистістю, а нею стає, становлення включає в себе два взаємодіючих процеси: психічний розвиток і формування особистості. Психічний розвиток - це процес в ході якого має місце перехід кількісних напрямків психіки в якісно нові освіти (перехід кількості в якість). Формування особистості - це процес в ході, якого розвиваються емоційно вольові процеси, формуються структури елементи особистості. Під елементами структури особистості є зважаючи в першу чергу розвиток самосвідомість. Процес психічного розвитку та формування особистості передбачає за наявності таких умов: 1. Наявність здорового генетичного коду (спадковий фактор); 2.налічіе здорової нервової системи (вроджений фактор); 3.налічіе сприятливого середовища (природного і соціального); 4.удоволітвореніе біологічних і соціальних потреб дитини; 5.усвоеніе громадського історичного досвіду (без цього засвоєння виходять діти-мауглі). Зазначені умови мають бути присутні вже на початку життя людини, а на прортяженіі житті ці умови продовжують впливати на психічний розвиток формування особистості. Тому надалі ці умови називаються факторами. Спадкові та вроджені умови називаються-біологічним фактором. А засвоєння досвіду спілкування - отримують назву соціального чинника.
