Програми художньо-естетичного розвитку учнів

Система естетичної освіти в Україні має певні етапи становлення, яки мають бути висвітленими для розуміння історичного підґрунтя процесу.

У 20 – 30 ті роки ХХ століття почали закладатися теоретико – методологічні основи масової мистецької освіти. Питання про можливість викладання подібних дисциплін у загальноосвітній школі та іх виховне значення знайшли відбиток у працях П.Блонського, Н. Брюсової, Н.Крупської, О.Луначарського, С.Шацького та ін. Саме у 20 – ті роки вперше виникає питання про викладання комплексу мистецтв. У цей час складаються дві теоретичні ланки художньо – естетичного виховання – “академічна” (викладання окремих мистецьких предметів), та “культурологічна” (поєднання ціх предметів з метою розкриття суті мистецтва). У 50 – 60 ті роки у працях Н.Ветлугіної, Л.Виготського, Б.Лихачова, Д.Кабалевського, Б.Теплова, Б. Юсова висуваються ідеї різнобічного розвитку творчого потенціалу дітей засобами мистецтва. Починає розвиватися та отримує теоретичне підґрунтя ланка інтегрованого художнього виховання. У 70 ті роки з’являються провідні програми з естетичного виховання (Д.Кабалевського - “Музика”, Б.Неменського - “Образотворче мистецтво та художня праця”) ознакою яких є комплексність (поєднання декількох видів мистецтва при домінуючому значенні одного) та всезагальність (мистецьки програми адресовано не тільки молодшим школярам, але й середній та старшій школі).

Новим етапом розвитку художньо – естетичної галузі стала навчальна дисципліна “Світова художня культура”, автор Л.М.Предтеченська. Метою появлення нової дисципліни було сприяння формуванню особистості дитини комплексним поєднанням зусиль різних видів мистецтва. Ідеєю програми було доведення взаємовпливу історичних особливостей, суспільного руху та розвитку художньої культури, як продукту духовної життєдіяльності цивілізації. Провідним принципом побудування програми був принцип інтеграції - “... курс СХК передбачає комплексне та синхронне вивчення вітчизняної та зарубіжної культури та різних видів мистецтва – літератури, образотворчого мистецтва, музики, кіномистецтва...”. Програма з СХК Л. М.Предтеченської стала першою у СРСР програмою загальної культурологічної спрямованості. Слід зазначити, що велике розповсюдження та підтримку цієї дисципліни було надано на Україні.

Наступним кроком розвитку поліхудожньої освіти в Україні стало програма з СХК Л.П.Щолокової. Тематично та структурно програми Л.П.Щолокової та Л.М.Предтеченської дуже схожі,спільною рисою є також історично-хронологічний принцип побудування тематизму, та інтернаціональний характер висвітлення художніх течій. Але в програмі Л.Щолокової є суттєва відмінність – вона розрахована на весь шкільний курс з 1 – по 11 роки навчання. Метою створення програми було прагнення до цілісного охоплення, формування спадкоємності, наступності у справі залучення до мистецтва всіх вікових категорій школярства.

Поступово навчальна дисципліна отримує все більше розповсюдження, її включають в варіативну складову навчального плану як в профільних закладах, так і в загальноосвітніх школах, з’являються нові ідеї, обґрунтовуються нові методологічні підходи до викладання, затверджуються нові програми курсів. Освітні програми з СХК що використовують в педагогічній практиці українських шкіл впродовж 1990 -2010-х рр. відрізняються не тільки спрямованістю на певну вікову категорію учнів, але й ідейно-змістовим навантаженням. Так, програми Л.Кондрацької “Світова художня культура” (8 – 11кл.), Л.Масол “Художня культура регіонів”, та “Художня культура України” (9 – 11) створені для старших класів, “Мистецтво” Л.Масол - для 1 – 8 класів., “Абетка почуттів” Ю.Красного – для молодших класів. Навчальні програми, відрізняються за принципом побудування, наприклад програма Л.Кондрацької “Світова художня культура” зберігає історичний характер, тематизм розкриває розвиток художньої культури світу з найдавніших часів – до сучасності. Таке структурування здійснює можливість для утворення міжпредметної ланки, коли водночас вивчають історію, літературу, мистецтво певної країни, епохи. Натомість програма Л.Масол “Художня культура регіонів” побудована за принципово іншими ознаками. Вивчаються особливості окремих культурних регіонів: Європейського, Далекосхідного, Африканського, Арабо - мусульманського, Північно та Південноамериканського. Створення подібного “географічного” поділення було викликано необхідністю у подоланні домінування Європейської тематики при вивченні Світової культури.

Отже, слід зазначити, що головними структурними принципами організації освітніх програм з Художньої культури є: історичний, регіональний та морфологічний. Так, програми з СХК, (2004 -2012 рр) для 9, 10 та 11 класів були побудовані саме за наведеними принципами:

- Художня культура, 9 клас (ознайомлення із видами та жанрами мистецтва, культурними та мистецькими категоріями та явищами);

- Художня культура України, 10 клас (вивчення історії мистецтва української держави від найдавніших часів до сучасності);

- Зарубіжна художня культура, 11 клас (опанування мистецької специфіки культурних регіонів світу).

Згідно нового державного стандарту базової загальної середньої освіти, який увійде в силу з 1.09.13. дисципліни галузі «Мистецтво»: «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво» у 5-9 класах можуть вивчатися як автономно, так і інтегруватися в курс «Мистецтво» (35 год на рік (1 год на тиждень)). У 10-11 класах передбачається вивчення курсів «Художня культура України» (17 год. (0,5 год. на тиждень), та «Зарубіжна художня культура» (17 год. (0,5 год. на тиждень).

Спільний тематизм, загальні ключові поняття, універсальний технологічний інструментарій дисциплін галузі утворюють єдиний поліхудожній освітній простір, завдяки якому здійснюється цілісне художньо-естетичне виховання, розвиток естетично компетентної особистості, становлення художнього світосприйняття та світоглядної культури учня взагалі.