ІІІ. 2.2 Методичний інструментарій уроку мистецтва

План

1 – Специфіка дисципліни Художня культура ЗОШ

2 - Загально дидактичні та культурологічні методи уроку мистецтва

3 - Поняття про художньо-педагогічні технології

Специфіка навчальної дисципліни Художня культура полягає у комплексному, синхронному та інтегрованому підході до осягнення творів мистецтва, яки запропоновані програмою. Закономірності розвитку художньої культури найкраще висвітлюються у безпосередньому спілкуванні з мистецькими добутками, або культурними артефактами. Під безпосереднім спілкуванням мається на увазі не тільки знайомство з шедеврами світового мистецтва, але й організований за законами мистецтва процес входження у образний світ художнього твору, занурення в атмосферу художнього життя певної епохи, знайомство з творчою лабораторією митця. Все це цілком залежить від майстерності вчителя, від рівня його володіння загально дидактичними та суто культурологічними методами навчання школярів мистецтву.

Перелік навчальних методів досить великий. Так, в підручнику “Педагогіка” під редакцією Ю.Бабанського наводяться три групи загально дидактичних методів:

1 – методи організації та здійснення навчально – пізнавальної діяльності;

2 - методи стимулювання навчальної діяльності;

3 - методи контролю та самоконтролю навчання.

Інші джерела наводять інші варіанти групування методів навчання, як наприклад в посібнику “Проблеми сучасної дидактики” І.Лернера та М.Скаткіна запропоновані наступні комбінації загально дидактичних методів, яки ми пояснили з урахуванням використання при викладанні дисциплін художньо – естетичного циклу та культурологічної спрямованості:

- інформативно – рецептивні (описання, розповідь, бесіда, роз’яснення з аналізом художнього тексту та текстів культури, порівняльний аналіз текстів культури, робота з інформаційними носіями);

- репродуктивні (інструктаж, роз’яснення з показом методу дії, загальна художньо – практична діяльність);

- діагностичні (усне та письмове опитування, тестування, бесіда – полілог, виконання письмових завдань);

- комплексні (дослідницький, евристичний, мозкового штурму)

До специфічних методів викладання культурологічних дисциплін можливо віднести наступні:

- метод художньо – педагогічної драматургії (побудовано на основі законів художньої драматургії, стосується як структури уроку, так і способу його втілення);

- порівняльний метод (в основу покладено принцип інтеграції. У процесі співставлення різних творів мистецтва, знаходячи спільність, або протилежність, вчитель має створити у свідомості учнів уявлення про цілісність художнього напрямку, епохи, країни, народу окремого культурного явища);

- історичний метод (передбачає синхронне вивчення “фактів життя”(конкретних історичних подій) та “фактів культури” (художніх добутків, що відтворили ці події). За допомогою цього методу можливо виявити провідні ідеї певного часу, проникнутися “ароматом” епохи, порівняти творчий метод минулого та наступних часів);

творчий метод (використання цього методу обумовлено художньою природою дисципліни СХК, може бути реалізованим як у безпосередній художній діяльності учнів на уроці, так і можливості “вторинної творчості” – інтерпретації, художнього осмислення “мови митця”, створення власної художньої точки зору, естетичного світобачення дитини).

В останній час велике значення педагогічній літературі набуває дискусія про сутність педагогічних технологій, як специфічного явища педагогічного буття. Проблема формування поняття та виявлення його специфіки ще й досі актуальна, тому наведемо найпопулярніші: