Розрахунки кількості матеріалів для виготовлення шлікерів

Загальні відомості про склад шлікерів

Емалеві та поливні шлікери являють собою суспензії, дисперсну фазу яких складають часточки подрібненої фрити та млинних добавок, які не розчиняються у воді (глина, пісок, глушники, пігменти і т.і.). Дисперсійною середовищем є вода з розчиненими в ній електролітами.

Такі шлікери одержують шляхом мокрого подрібнення у кульових млинах, які являють собою фарфоровий або сталевий циліндр ємкістю до 100 л, футерований зсередини плитками з твердого фарфору, кварциту, ураліту або корунду. Як подрібнюючі тіла використовують кулі з того ж матеріалу, що й футерівка.

Тривалість помелу, швидкість обертання млина, співвідношення маси матеріалу, що подрібнюється, маси подрібнюючих тіл та води, а також ступінь заповнення млина визначають властивості одержаних шлікерів: тонкість помелу, густину, покривна здатність та адгезійні властивості по відношенню до металевої або керамічної основи. Ці властивості, поряд з граничною напругою зсуву та текучістю шлікеру, визначають товщину нанесеного емалевого шару та його суцільність [2].

Однією з найважливіших характеристик шлікеру є його густина (γ_шл).

Необхідні значення цієї характеристики залежать від способу нанесення шлікеру, форми та розмірів виробу, умов його експлуатації, а також від типу емалі (ґрунтової, покривної, безґрунтової) або поливи (фритованої, сирої, напівфритованої). Взагалі значення γ_шл знаходяться у межах 1,45¸1,85 г/см³.

Основним вихідним компонентом шлікерів є фрита. Після помелу питома поверхня частинок розміром від 1 до 150 мкм дорівнює 0,15¸0,3 м²/г. При такій дисперсності подрібнена фрита не може самостійно створювати седиментаційно стійку суспензію. Для цього до складу шлікерів вводять структуроутворюючі добавки, призначенням яких є різке збільшення поверхні поділу фаз у системі, і створення просторового каркасу (завдяки взаємодії між частками) в якому крупні частинки фрити знаходяться у взваженому стані.

Якщо прийняти кількість фрити за 100 %, тоді типове співвідношення інших компонентів шлікеру може знаходитись у таких межах (понад 100 %): вода 40¸60; глина як структуроутворювач – 4¸10; електроліти 0,2¸1,5; пігменти та глушники - 2¸12; подрібнені водонерозчинні тугоплавкі добавки (пісок, глинозем, циркон тощо) - 5¸40. Зазвичай у відсотковому відношенні шлікер містить 60–65 % твердої фази і 30–35 % води. Об’ємна концентрація твердої фази коливається в межах 45–50 %.