Роль претора в легісакційному і формулярному проццесах

Перетворення застарілого цивільного права в нову систему правових норм

здійснюється у двох напрямках.

1. Претор в силу своєї влади отримує право надавати чи не надавати судовий

захист спірним майновим відносинам. Виходячи з принципу еквітас

(справедливості), він може відхилити позов у випадку, коли за цивільним

правом такий позов має бути наданий, і, навпаки, надати захист відношенню,

яке відповідно до норм цивільного права судовому захисту не підлягає. Право

на позов претор виводить не з наявності правової норми, а із свого еквітас.

Система норм цивільного права замінюється системою позовів — з факту

надання позову виводилась наявність матеріального права, а не навпаки.

Вирішуючи питання про спрямування чи не спрямування справи до суду, претор

не був зв'язаний нормами цивільного права і керувався тільки одним —

справедливістю, зрозуміло, задовольняючи інтереси пануючого стану. Якщо

нове відношення, на думку претора, підлягало судовому захисту, позов

надавався, якщо ні — не було й позову. Такі широкі повноваження надавали

претору фактичну можливість шляхом утворення системи позовів виводити нові

правові приписи. Оскільки не було позову, то не було і права, надавався

позов, отже, було й право. Це ще одне джерело правоутворення в період

пізньої республіки.

2. Претор дуже чутливо і майстерно керує судовою практикою. Він не тільки

надає чи не надає судовий захист, а й уважно слідкує, щоб судова практика

розвивалася в потрібному напрямі. У формулі, що видавалася судді, претор

зазначав, за наявності яких обставин позов варто задовольнити, а за

відсутності яких в задоволенні позову відмовити. Суддя, залежний від

формули претора, не мав змоги від неї відступити. Наприклад, претор писав у

формулі судді: «Якщо ти. суддя, встановиш, що Клеопатра дійсно є дочкою

померлого Клавдія, то присуди їй спадщину. Якщо виявиться, що вона не дочка

померлого, спадщини не присуджуй». Хоча, як відомо, відповідно до норм

цивільного права дочка, що вийшла заміж, не була вже родичкою своїх батьків

і право на спадщину втрачала.

Формулярний процес: Великі зміни в економіці вимагали

відповідних змін у правовому регулюванні. Пожвавлення виробництва,

торгівлі. лихварства привело до значного зростання майнових спорів,

вимагаючих негайного та ефективного розгляду ^Дегісакцій-ний процес із

своїм формалізмом уже не задовольняв потреб економічної практики.

Вимагалися радикальні зміни За повідомленням Гая, законом Ебуція між 149 і

126 рр і двома законами Юлія (час прийняття невідомий) до цивіль-^_ ного

судочинства були внесені істотні зміни, які грунтовно змінили легісакційний

процес. Вони в основному зводилися до того. що позивач звільнявся від

неухильного обов'язку формулювати свої вимоги в чітко встановленій формі

Обов'язок юридичне грамотно, відповідно до закону формулювати позовні

вимоги перекладався на претора. Позивач мав тепер право викладати претору

свої позовні вимоги вільно. без дотримання формальностей і ритуалів.

Вислухавши пояснення сторін, їхні докази й заперечення, претор самостійно

формулював юридичну сутність позову Зміст спору він викладав в спеціальній

записці судді, яку почали називати формулою, звідси і назва нового порядку

судочинства.