Фідуціарна угода

Найбільш рання форма застави. Вона полягала в тому, що боржник

передавав кредитору (заставодержцю) замість одержаних в позику грошей будь-

яку річ (предмет застави) у власність. Якщо боржник не зміг в строк

погасити борг, то предмет застави залишався у власності кредитора. При

виплаті боргу в строкобов'язок кредитора повернути заставу боржнику був

лише моральним, а не правовим, оскільки за умовами договору кредитор ставав

власником застави з усіма наслідками, що з цього випливають. Повернення

застави при виконанні в строк зобов'язання боржником було справою совісті,

сумління кредитора. Звідси і назва цієї форми застави — угода з кредитором,

що основана на совісті, довірі. Умови зазначеної форми застави були дуже

обтяжливими для боржника. Якщо кредитор продавав предмет застави третій

особі, то боржник, навіть виконавши зобов'язання, позбавлявся права на річ.

При перевищенні вартості застави над сумою боргу в разі невиконання

юбов'язання різницю також одержував кредитор. Пізніше претори почали

надавати позов проти кредитора, якщо той відмовлявся повернути заставу при

виконанні зобов'язання боржником. Проте це мало чим полегшувало становище

боржника.