Спадкування за заповітом

Спадкування за законом з'явилося раніше спадкування за

заповітом. Заповіт — розпорядження власника своїм майном на випадок смерті.

В римській класичній сім'ї єдиним і повновладним власником сімейного майна

був домо-владика, і тільки він міг ним розпоряджатися, і на випадок смерті

вказати, кому повинно перейти після смерті його майно, в яких частках, в

якому порядку тощо. Заповіт не можна визнати договором Заповіт — це

розпорядження з відкладальною умовою, бо воно набуває чинності лише з

настанням умови — смерті заповідача. Для визнання за заповітом юридичної

сили він має відповідати таким умовам: заповідач повинен мати активну

заповідальну правоздатність; заповіт повинен бути складений в формі, що

визначається законом: у заповіті має міститися призначення конкретних осіб

спадкоємцями, які повинні мати пасивну заповідальну правоздатність.

Заповіт, що не відповідає зазначеним вимогам, визначається недійсним.

Приватними заповітами називалися такі, які складалися без участі органів

державної влади. Якщо ж в їх складанні тією чи іншою мірою брали участь

органи державної влади, вони називалися публічними. В свою чергу, приватні

заповіти могли бути письмовими і усними.

При здійсненні письмового заповіту спадкодавець оголошував свідкам про

те, що в цьому документі його заповіт. підписував його сам і давав для

підпису свідкам, які засвідчували свої підписи печатками. Призначення

спадкоємців — основний зміст будь-якого заповіту. У деяких випадках могли

бути спадкоємцями за заповітом і раби. Важливим принципом римського

спадкового права, який тією чи іншою мірою залишався незмінним в усі часи

римської історії, була свобода заповіту. Заповідач мав право при-іначити

спадкоємцем на свій нічим не обмежений розсуд будь-кого як із своїх

родичів, так і зовсім сторонніх осіб. Заповіт, укладений суворо до вимог

закону, все ж міг бути відмінений або частково змінений до відкриття

спадщини самим заповідачем: він міг скласти новий заповіт, доповнити його

або змінити. Пізніше складений заповіт відміняє раніше складений у частині,

що суперечить раніше складеному.