Простий суцільний текст

Простий суцільний текст — це текст,

для складання якого достатньо лише однієї гарнітури шрифту і не треба особливих способів верстання.

При наборі та верстанні такого тексту необхідно забез-печити максимальну читабельність тексту, тобто знайти найкращі формат сторінки складання, кегль і гарнітуру шрифту, оптимальну відстань між рядками тексту.

Дуже важливим є правильний вибір пробілів між словами (апрошів) і встановлення абзацних відступів. Абзацні відсту-пи повинні визначатися залежно від ширини сторінки скла-дання (довжини рядка), кегля шрифту, його насиченості, розміру міжрядкового пробілу.

Чим ширша сторінка складання, тим більшим повинен бути абзацний відступ. Але слід пам'ятати, що дуже великий абзацний відступ порушує графічну цілісність сторінки складання, а дуже малий — сприймається як випадкова нерівність лівого краю сторінки. Один і той же абзацний відступ при світлому широкому шрифті здається меншим, ніж при густому і насиченому.

Можна рекомендувати такі розміри абзацних відступів залежно від довжини рядка і кегля шрифту:

Остаточне рішення щодо абзацного відступу приймає верстальник залежно від вказівок видавництва і загального естетичного вигляду сторінок складання. Якщо видання набирається шрифтами різного кегля на одній сторінці складання, то розмір абзацного відступу в такому випадку повинен бути зорово єдиним, щоб не розбивати без порядку лівий край сторінки складання.

У випадках, коли потрібне виділення лише першого рядка абзацу, можна перший рядок набирати без відступу від лівого краю складання, а решту рядків з відступом (втяжкою).

Розміри втяжки, залежно від формату сторінки і шрифту, можуть бути різними, але однаковими в межах одного видання чи розділу.

Для збереження чіткості лівого краю сторінки складання застосовують складання без абзацних відступів. При такому наборі потрібно слідкувати, щоб кінцеві рядки абзаців були коротшими від початкових наступного абзацу. Найчастіше застосовують такий вид складання при вільній виключці рядків правого краю сторінки і у виданнях з невеликою кількістю тексту чи з текстом, розчленованим рубриками або пробілами на невеликі частини.

Інколи для додаткового підсилення абзацного відступу перед першим рядком абзацу або на полі поміщають складено-графічні елементи (зірочки, квадрати, крапки і т. п.). Такий спосіб виділення абзацних відступів виправданий у верстанні буклетів, каталогів. Застосовувати такий спосіб у художній літературі неможливо через ускладнення в прочитанні сто-рінки_в цілому.

У деяких виданнях простий суцільний текст верстають окремими рядками. А саме — через середину сторінки проводять умовну вісь і кожний рядок, довільно почленова-ний, поміщають на осі з рівномірними відступами з лівого і правого краю сторінки складання.

Для підкріплення окремих думок у тексті можуть бути цитати — дослівні уривки тексту іншого літературного твору. Цитати позначаються лапками чи виділяються іншим накресленням шрифту тієї ж гарнітури, що й основний текст, з обов'язковим посиланням на джерело. У цитатах можна модернізувати орфографію і пунктацію і пропускати слова, при умові, що пропуск буде замінено трикрапкою, а думка автора збережеться.

Повну кінцеву сторінку верстають на 3—4 рядки коротшою, щоб був помітним кінець розділу.

4.22. Віршований текст

Віршований текст, на відміну від

прозового, організовується в певній ритмічній послідовності, оскільки він складається з окремих віршованих рядків, побудованих на ритмічному чергуванні наголошених і нена-голошених складів.

Переважно віршовані твори розміщують на сторінках видання по центру, через це для різних сторінок виключка рядків великого віршованого твору може бути різною, тому що центрують вірші по найдовшому рядку, який є на даній сторінці. Інколи вірші центрують візуально по масі складання на сторінці. Коли на сторінках вмістити окремі короткі вірші, тоді витримують для всього видання єдиний спуск. При великій кількості малих віршів, зокрема при двох малих віршах на розвороті, рубрики віршів чи зірочки можна розмістити за рахунок спуску, щоб вирівняти вірші на розвороті за першими рядами. Відбивка між строфами, як правило, 1—2 рядки кегля основного шрифту. Якщо строфи розділені різними відступами, то між ними відбивку можна не робити.

Цифри і зірочки, які розділяють строфи, виключають «окремим рядком» і відбивають зверху більше, ніж знизу.

Переносять вірші із сторінки на сторінку, не розбиваючи

строф. В межах одного-двох рядків цього можна досягти,

зменшуючи чи збільшуючи міжстрофні пробіли, як правило,

подаючи їх однаковими на кожному розвороті і для кожного

вірша.

В окремих випадках роблять переноси парами рядків, але в такому випадку заборонено переносити на наступну сто-рінку останні два рядки вірша (членування). У віршах вільної побудови (не розбитих на строфи), переноси взагалі непри-пустимі, тому що вони змінюють авторське акцентування окремих частин твору і утруднюють сприйняття. Існує три варіанти побудови вільного вірша:

1.Ступенева (драбинкою), де рядки починаються від
однієї вертикалі, а кожна частина (такт) римованого рядка іде
з нового наборного рядка і починається від кінця поперед-
нього.

2. Прапорцева побудова, де всі рядки і частини рядків
починаються від однієї вертикалі, незалежно від довжини.

3. Змішана побудова, де присутні дві попередні разом.
Щоб переноси при окремих довгих рядках з рядка в рядок

на сторінці, коли вони необхідні, не порушували ритму читання у віршах, слід переносити не частину слова, як це можна робити в прозовому творі, а ціле слово чи групу слів. Перенесене слово виключають в правий край складання

Рис. 31. Варіанти побудови вільного вірша: а - ступенева, б — прапорцева, в — змішана

окремим рядком. Щоб уникнути зайвих переносів, для складання віршів слід для кожного видання індивідуально вибирати формат, сторінку складання і шрифти. В невеликих форматах краще використовувати місткі шрифти або набира-ти пониженим кеглем.

Верстають віршовані твори двома способами. При першо-му способі кожний вірш подається з нової сторінки, при другому — коли віршовані твори верстаються підряд. Для збереження композиційної єдності всіх розворотів для всіх віршів необхідно робити зорово однакові спуски. Між стро-фами відстані повинні бути завжди зорово однакові, перш за все це стосується віршів на розворотах.

Заголовки віршів повинні компонуватися як єдине ціле з віршем, і тому його виключка диктується побудовою твору на сторінці складання.

Від тексту заголовок повинен відбиватися більше, ніж відбивка між строфами вірша. Колонцифру при симетрично-му розміщенні віршів слід ставити посередині сторінки складання, при асиметричному розташуванні, коли централь-на вісь не проглядається, її краще ставити в край. На кінцевих сторінках у віршованих творах колонцифру ставлять всюди або ніде. Якщо на кінцевих сторінках є малі окремі вірші, назви яких входять у зміст, тоді колонцифри краще ставити на всіх кінцевих сторінках видання.

Посвяти і епіграфи, якщо вони є у віршах, набираються пониженим кеглем, курсивом і набираються рядковими літерами. Дата написання вірша розміщується під ним біля лівої межі, світлим курсивом пониженого кегля. В прозових творах вірші набирають пониженим кеглем від основного і верстають відповідно до загальної композиції твору.