Інтуїція завжди виступає елементом логічного пізнання, адже вона об’єднує весь ланцюг доведення в цілісність і є необхідним елементом осмислення і розуміння.
Розуміння: процес і результат духовно-практичного та пізнавального освоєння дійсності, коли зовн. Об’єкти залучаються до осмислення людської діяльності, виступають її предметним змістом.
Пояснення: розкриття сутності предметів та явищ шляхом з’ясування причин їхнього виникнення та існування, наявності законів їхнього функ-ня та розвитку.
Мислення: процес активного, цілеспрямованого, узагальненого, опосередкованого, суттєвого та системного відтворення дійсності і вирішення проблем у логічних формах.
57. Істина як процес
Істина – правильне відображення суб”єктом об”активної дійсності, підтверджене практикою. Основна проблема – як можна встановити відповідність одержаних знань реальним об”єктам, які постійно розвиваються.
Характеристики:
- об’єктивність,
- абсолютність;
- відносність;
- конкретність;
- перевірка практикою
Кожна істина є суб’єктивною за формою і об’єктивною за своїм змістом.
Абсолютна істина – утримує в собі повне і всебічне знання про сутність предметів, явищ і не може бути спростована.
Відносна істина – в основному вірне відображене явище дійсності, але в процесі розвитку науки, практики уточнюється, конкретизується, поглиблюється.
Критерії істини
Критерієм істини має бути практика. Вона різноманітна – від повсякденного життєвого досвіду до складних наукових експериментів. Вона є основою пізнання, його рушійною силою. Практика історично розвивається, а тому виступає і як абсолютний і як відносний критерій.
Форма практики – міра засвоєння предмета:
- наукова;
- соц-політична;
- виробнича.
Інші критерії: логічний, прагматичний, естетичний, утилітарний, етичний, конвенціальний, екзистенціальний, інтуїтивний.