Сутність норманської теорії

Київська Русь як держава формувалася на власному етнічному та духовному ґрунті, на специфічних політичних та економічних відносинах прадавніх слов’янських народів, які поступово ввійшли до Київської Русі. Великою теоретичною та історіофілософською помилкою частини російської історіографії є точка зору, згідно з якою й державу – Київську Русь створили прийшлі „варяги” (нормани). Дискусія щодо норманського („варязького”) походження Київської Русі та антинорманського бере початок з XVIII століття, коли історики розкололися на два табори.

У XVIII столітті німецькі вчені Г. Байєр, Г. Міллер і А. Шлецер, які служили в Росії на запрошення одіозного Е. Бірона, фаворита імператриці Анни Іоанівни, розробили так звану норманську теорію. У ній доводилося, що Київську Русь заснували варяги (нормани), відомі у Європі як вікінги. Автори цієї теорії посилалися на давній східнослов’янський літопис – „Повість временних літ”. Цей твір приписують літописцю Нестору і датують приблизно 1113 роком (тим часом, згадки про давнослов’янські держави з’явилися у арабських та візантійських джерелах на 250 років раніше). Нестор писав, що 862 року слов’яни з Києва через міжродові суперечки та неможливість обрати єдиного князя запросили до себе варягів, трьох братів – Рюрика, Синеуса і Трувера. Княжити в Києві став Рюрик – як старший, інші брати княжили в інших руських землях.

Не будемо вступати в дискусії з істориками; багато хто з них доводить, що коли Рюрик з братами прийшов до Новгорода, там уже існувала держава, так само, як існувала вона і на територіях русичів з центром у Києві. Київська легенда свідчить, що Рюрик з дружиною хитрістю захопив Київ і знищив сім’ю київських князів. І тільки відтоді почав княжити у Київській Русі, яка задовго до цього вже була державою. Є багато точок зору на форми існування не тільки Київської Русі, а й інших слов’янських держав до норманського вторгнення [1].

Можна лише сказати, що ще в середині ІХ століття у працях арабського географа Джайхані згадуються три слов’янські союзи на східноєвропейській рівнині – Куявія (з містом Куявою), Славія (з містом Новгородом) та Артанія, дуже войовнича країна без постійної столиці, котра не допускала у свій державний простір іноземців і змогла накласти данину на прикордонні терени Рума (Візантії). Отже, давньоруська держава Київська Русь з’явилася як нащадок попередніх праруських (слов’янських) держав, історія яких у подробицях нам не відома. Ненауково-фантастичні розповіді про Артанію (Оратію), про „скіфсько-слов’янські” держави тощо є не більше, ніж вигадки, що мають під собою мізерну джерельну базу з арабських, візантійських або міфічних творів. Історик І. Ісаєв, наприклад, висуває гіпотезу, за якою 882 року два політичні центри давніх слов’ян – Київський і Новгородський – об’єдналися під владою Києва, сформувавши Давньоруську державу. Це державне утворення від самого початку розвитку не можна вважати повноцінною унітарною державою. Спершу це була своєрідна федерація, хоча за формою вона була раньофеодальною монархією [2]. Такої ж думки дотримувався й відомий російський історик А. Шахматов. Історики М. Владимирський-Буданов і М. Дьяконов вважають, що окремі союзи територій на чолі зі „старшим містом” у східних слов’ян були державами й до „запрошення варягів”. Б. Греков твердив, що не підлягає сумніву наявність у них (східних слов’ян) у „передкиївській” історії вже не родового, а класового суспільства з відповідними політичними організаціями в поки що неміцних державах, які, однак, допомогли подальшому формуванню феодального устрою [3].

Отже, твердити, що варяги (нормани) заснували такі держави, як Київська Русь і Новгород, немає інших підстав, ніж „Повість временних літ”. Але й вона не може бути достовірним джерелом з кількох причин. По-перше, її було написано значно пізніше, ніж про слов’янські держави згадують арабські та візантійські джерела, і ми не знаємо, чи спирався Нестор, якому приписують авторство цієї „Повісті”, на них. По-друге, між описаними Нестором подіями „запрошення варягів” і його часом пролягло майже 250 років. Чи точно Нестор передає події? Чи, можливо, переповідає міф?