Н vj О CD g H

Я о

1§

Л 2

Ou «

Гладкість паперу (картону) характеризує його поверх­ню та залежить від мікрогеометрії його поверхні, тобто рельєфу, що утворений виступами та западинами між рослинними волокнами та частками наповнювача, з яких складається папір (картон). Розрізняють макро- та мікро­рельєфи поверхні паперу (картону).

Якщо папір некрейдований, то макронерівності, що мають висоту до 25 мкм, можуть бути одна від одної на відстані 300—400 мкм; мікронерівності висотою 3—5 мкм безладно розташовані в безпосередній близькості одна від одної. Поверхня високоякісного крейдованого паперу має в основному мікронерівності в межах 0,1—0,5 мкм; макронерівності в такого паперу відсутні (рис. 4.4).

40-30-

400 і

800 |

a 1200 |

1C

2000 I

6

I

Рис. 4.4.

Профілограма поверхні

офсетного (а)

та крейдованого (б)

паперу

Макронерівності (нерівності) завжди ускладнюють друкування, мікронерівності (шорсткість) — при відстані

172

Розділ 4

друкування, мікронерівності (шорсткість) — при відстані між ними меншій, ніж розміри друкарських елементів, та при відсутності макронерівностей, не погіршують якості відбитків. Так, діаметр точки у світлих ділянках форми (5 % задрукованої поверхні) при лініатурі растра ЗО лін/см до­рівнює 85 мкм, 48 лін/см — 55 мкм, 60 лін/см — 40 мкм. Ширина основного штриха літери кегля 10 дорівнює 230 мкм, ширина штриха з'єднання — 80 мкм. Якщо вважа­ти, що при максимальному наближенні волокон паперу, тов­щина яких коливається від 20 до 70 мкм, їх розмір буде визначати відстань між виступами нерівностей та їх глиби­ну, то навіть у цьому випадку розміри нерівностей паперу майже такі самі, як і розміри друкарських елементів, або перевищують найдрібніші з них. Тому високоякісні кольо­рові ілюстрації можуть бути отримані тільки на гладкому папері (рис. 4.5).

Рис. 4.5.

Кольорове охоплення

тріадних фарб

в офсетному друці

при друкуванні

на крейдованому

(суцільний контур),

офсетному

(пунктирний контур)

та газетному

(контур з крапок)

папері

Для оцінки структури паперу застосовують пневматичні прилади. Ступінь гладкості паперу вимірюють на пневма­тичному приладі Бекка за ГОСТ 12795, шляхом визначення часу, необхідного для проходження певного обсягу повітря між поверхнею паперу й скляної пластинки під певним постійним тиском. Гладкість, виміряна таким приладом, перебуває в таких межах: для паперу машинної гладкості — ЗО—100 с; глазурованого — 150—300 с; високоглазу-рованого — 350—550 с; високоглазурованого крейдовано­го — до 2000 с. За допомогою іншого пневматичного при­ладу Бендсена проводять оцінку шорсткості поверхні.

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 173

При однаковій початковій гладкості краща якість відбитка досягається на папері, який під тиском краще згладжується» тобто на м'якішому. На м'якість паперу впли­ває його композиція за волокном. Деревна маса м'якша, ніж целюлоза. Папір з довговолокнистої маси низького ступеня помолу м'якший, чим з коротковолокнистої маси високого ступеня помолу. Вологість паперу підвищує його м'якість. Умовно м'якість визначається відношенням ефек­тивної гладкості, визначеної при підвищеному тиску, до стандартної гладкості. Отже, ефективна гладкість і ступінь друкування залежать не лише від початкової гладкості, але і від м'якості паперу.

Механічні властивості паперу (картону)

Механічні властивості паперу (картону) поділяються на властивості міцності і деформаційні властивості. До них належать стійкість поверхні до висмикування під час друку, розривна довжина або міцність на розрив, міцність паперу (картону) на згин тощо (рис. 4.1).

Міцність паперу (картону) — тобто здатність чинити опір руйнуванню при дії механічних сил — важлива ха­рактеристика, що визначає можливість використання па­перу на швидкісних поліграфічних машинах, забезпечує збереження та довговічність готових друкарських виробів.

Головними факторами, від яких залежать власти­вості міцності та деформації паперу (картону) є: склад за волокном, ступінь розробки рослинних волокнистих напівфабрикатів; наявність у папері (картоні) наповню­вача; поверхневе проклеювання; ступінь каландрування; вологість паперу (картону).

Міцність паперу (картону) залежить від його скла­ду та структури. Рослинні волокна мають доволі висо­ку механічну міцність, яка не поступається міцності багатьох металів^ Якщо папір був би суцільним матері­алом, то він міг би бути міцним, як стальний лист. Але міцність паперу здебільшого визначається не міцністю самого волокна, а міцністю зв'язків між волокнами, що в свою чергу залежить від ступеня фібрилювання во­локон і щільності паперу. На кількість зв'язків між волокнами і міцність паперу впливає його волокнистий склад. Деревна маса є менш гнучкою і має меншу здат­ність до встановлення водневих зв'язків, ніж целюлоза і понижує міцність паперу. Так само впливають на міцність паперу наповнювачі, які послаблюють контак­ти між волокнами.

174__________________________________________________________ Розділ 4

Для дослідження міцності паперу (картону) викорис­товують різні методи, що відтворюють умови різних стадій технологічного процесу при виготовленні поліграфічної продукції. Значення цих показників умовні й залежать від способу їх визначення.

Міцність паперу на розрив і видовження при розтягу визначається зусиллям, необхідним для розриву смужки паперу стандартної ширини і вимірюється на спеціально­му приладі — динамометрі (ГОСТ 13525.1). За стандар­тами міцність паперу на розрив визначається розривною довжиною. Розривна довжина — це розрахункова довжи­на смужки паперу, який при підвішуванні за один кінець розірветься під дією власної ваги.

Перед тим як розірватися на розривній машині, дослід­жувана смужка паперу розтягується. Показник розтягу паперу перед його розривом доволі важливий, бо він пев­ною мірою характеризує еластичність паперу й здатність його не рватися при великих навантаженнях на паперову стрічку, що несподівано виникають на ротаційних маши­нах при випадкових поштовхах і вібраціях машини.

Міцність паперу на згин має велике значення в процесі використання поліграфічної продукції. Особливо важливий цей показник для паперу картографічного, обкладинкового, форзацного, документного, призначеного для виготовлення великоформатних вклейок, вкладок, які при складанні бага­то разів згинаються. Міцність паперу на згин визначається кількістю подвійних згинів, які витримує смужка^паперу перед тим, як розірватися на спеціальному приладі — фаль-цері (ГОСТ 13525.2).

Міцність паперу на надрив має важливе значення для рулонного паперу, особливо для друкування газет на швид­кісних ротаційних машинах, коли нерідко відбувається обрив паперового полотна через недостатній опір краю паперу надриву. Міцність паперу на надрив можна виз­начити на динамометрі, затиснувши взірець паперу з пере­косом. Тоді зусилля розтягу розподіляється нерівномірно по всьому розрізу смужки паперу, а концентрується на натягнутому краї.

Міцність поверхні до стирання є мірою опору паперу висмикуванню волокон у процесі друкування. Висмику­вання залежить як від міцності поверхні паперу, так і від липкості фарби. Крім того, воно може бути викликане високою швидкістю роботи друкарської машини або знач­ним зниженням температури фарби. Висмикування зале­жить також від товщини фарбового шару, величини поверхні

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 175

контакту фарби з папером. Міцність поверхні паперу за­лежить від сил скріплення волокон і значно підвищується при введенні поверхневого проклеювання.

Кількісна стійкість поверхні паперу до висмикування характеризується швидкістю друкування (м/с), при якій воно виникає (ГОСТ 17396). Визначення цього показника здійснюється на прободрукарських пристроях.

Деформаційні властивості паперу (картону)

У поліграфічному виробництві папір (картон) витри­мує різні види деформацій. Під дією навантаження папір (картон) може зазнавати зворотної та незворотної деформа­цій (рис. 4.1). Зворотна деформація зникає при відсутності тиску, а незворотна — зберігається. Деформаційні власти­вості паперу (картону) виявляються на всіх стадіях дру­карського процесу. Наприклад, при тисненні на палітурках, матеріал повинен проявляти пластичні властивості (незво­ротна деформація), оскільки, ефект зорового сприйняття зображення забезпечує його рельєфністю. Отже, залежно від величини і часу дії навантаження, властивостей самого картону, а також особливостей проведення конкретної техно­логічної операції виникає деформація різного характеру — пружна, еластична і пластична.

Пружність — це властивість паперу (картону) змінюва­ти свою форму під дією відповідної напруги і після усунення її, миттєво відновлювати цю форму. Отже, пружність — це повністю зворотна деформація, що миттєво виникає і відповідно до закону Гука пропорційна значенню при­кладеної напруги.

Еластичність — властивість паперу (картону) зміню­вати свою форму під дією напруги протягом деякого часу і поступово відновлювати свою попередню форму та роз­міри після усунення дії напруги.

Пластичність — властивість паперу (картону) залиша­тися здеформованим після усунення напруги. Відповідно, пружно-еластична деформація — це повністю зворотна деформація, а пластична — незворотна.

Основа паперу (картону) — целюлоза — пружний ела­стичний полімер, який при певних зусиллях набуває залиш­кової деформації. Пружно-еластичні властивості целюлози добре впливають на процес друкування, але деколи бува­ють недостатніми для вирівнювання поверхні паперу (картону) під час друкування. Підвищення пружно-елас­тичних властивостей паперу (картону) є проблематичним,

176____________________________________________________ Розділ 4

а для брошурувально-палітурних процесів і небажаним. Водночас, підвищити пластичність паперу можна кількома шляхами. Наприклад, папір, що містить деревну масу, во­локна целюлози пісного розмелу, значну кількість напов­нювача та вологи є пластичним. Сухий, малозволожений, ненаповнений папір є еластичним. При великій напрузі в структурі паперу відбувається розривання окремих во­локон, що спричиняє виникнення залишкових деформацій. У надмірно зволоженому папері волокна розсуваються тоненькими прошарками води. Сила водневих зв'язків між волокнами слабшає. У вологому папері під дією зусиль збільшується надлишкова деформація волокон.

Папір (картон) — матеріал з неоднорідною структу­рою. У повздовжньому (машинному) і поперечному напрямках у ньому виявляються різні деформаційні влас­тивості. Вони суттєво відрізняються залежно від умов деформації (стиснення, розтягу) і від значення прикладе­ного напруження. При розтягуванні папір має властивості твердого, пружного матеріалу, його можна розтягнути лише на 1—2 %. Твердість паперу різна залежно від напрямку волокон. У повздовжньому напрямку папір твердіший і видовжується в декілька разів менше, ніж у поперечно­му. При стисненні папір деформується на 10—3G % за рахунок пористої структури.

В офсетному друці можна використовувати достатньо твердий папір, бо його нерівна поверхня добре контактує з декелем офсетного циліндра і відбиток на твердому па­пері отримують внаслідок деформації робочої поверхні декеля. Офсетний папір не повинен бути пластичним, бо це спричиняє розтискування (деформацію) друкарських елементів і нанесені фарби не збігаються.

У брошурувально-палітурних процесах при фальцю­ванні аркушів, пресуванні книжкових блоків та інших операціях необхідно, щоб у папері виявлялась залишкова деформація, яка розвивається внаслідок ущільнення струк­тури та місцевого руйнування волокон, що забезпечує стійкість фальцю, стабільність рельєфного зображення, дає змогу отримати компактніший книжковий блок. Щоб до­сягти залишкової деформації, взірці витримують під дією преса протягом тривалого часу.

Особливими властивостями паперу (картону), які здій­снюють безпосередній вплив на якість віддрукованої про­дукції, а також на вибір фарб для друкування тієї чи іншої продукції чи умов обробки є властивість паперу (карто­ну) вбирати фарбу. Правильний вибір паперу (картону)

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

з оцінкою вбирання фарби означає виконання умови своє­часного і цілковитого закріплення фарби і як результат отримання якісного відбитка.

Здатність паперу (картону) вбирати фарбу залежить, у першу чергу, від капілярних властивостей паперу (кар­тону). Якщо зобразити структуру паперу у вигляді шкали (рис. 4.6), то на одному її кінці розмістяться макропористі сорти паперу, що складаються цілком з деревної маси, на­приклад, газетні. Інший кінець шкали, відповідно, займуть целюлозні мікропористі сорти паперу, наприклад, крейдо­вані. Дещо лівіше розмістяться целюлозні некрейдовані сорти паперу, також мікропористі. А всі решта — займуть проміжок, що залишився.

Макропористі газетні

Мікропористі некрейдовані

Мікропористі крейдовані

Рис. 4.6. Структурні властивості паперу

7 — г/.

см°

пористість — 60% радіус пор — 0.16 мкм

щільність

100% деревної маси

100% целюлози

пористість — 30% радіус пор — 0.16 мкм щільність — г/см³ 100% целюлози

Макропористий (або пористий) папір настільки швидко вбирає фарбу, що вона може проникнути на зворотну сто­рону аркуша. У цьому випадку може мати місце ще один дефект друкування, який називають — осипанням. При­чиною цього є те, що пігмент лишається на поверхні папе­ру без достатньої кількості в'яжучого для утворення плівки. У випадку мікропористого (капілярного) паперу фарба майже не проникає в середину паперу, що може спричи­нити появу чорнишів. Дуже добре відмінності у вбирній здатності різних сортів паперу в статичних умовах видно на рис. 4.7, де /, 2, 3 і т. д. — різні зволожувальні розчини.

0,8-0,6-0.4-0,2-0

Розчини серії Grune Welle

Вода* <т ІПС Вода

РЯД2

ПРЯД4

¹²³⁴⁵⁶ Розчини

Рис. 4.7. Кількість

зволожувального

розчину, що

вбирається

поверхнею:

Ряд 1 — крейдованого;

Ряд 2 —етикеткового;

Ряд 3 — газетного;

Ряд 4 — офсетного

паперу

12 Мельников

178__________________________________________________________ Розділ 4

Вбирну здатність паперу у відношенні до фарб визна­чають вимірюванням поверхневого вбирання крапельним способом.

Для того, щоб зменшити чутливість друкарського па­перу до вологи, його проклеюють. Перш за все це необхід­но для офсетного паперу, який піддається зволоженню в процесі друку. Ступінь проклейки оціюється за ГОСТ 8049, наносячи рейсфедером на досліджуваний папір ряд чорнильних штрихів різної ширини. Ширина останнього штриха, який не розплився на папері і не перейшов на обернену сторону аркуша й визначає ступінь проклейки. Розрізняють папір звичайної проклейки — менше 0,25 мм, малого ступеня проклейки — 0,25—0,75 мм, середнього ступеня проклейки — 0,8—1,20 мм і високого ступеня — 1,2—2,0 мм. Тепер для визначення ступеня проклейки па­перу використовується і показник Cobb. Він вимірюється за допомогою тестера абсорбції Cobb за ДСТУ 3549.

Підвищення вологості навколишнього середовища або намочування у воді змінює лінійні розміри аркуша паперу (картону). Однією з причин цього явища є набрякання волокон. При зволоженні рослинні волокна, з яких скла­дається папір (картон), набрякають, внаслідок чого зміню­ються лінійні розміри аркуша.

Ступінь лінійної деформації паперу (картону) — це зміна лінійних розмірів аркуша паперу (картону) за довжиною і ши­риною під дією зміни вологості навколишнього середовища.

Неоднорідність структури паперу (картону) й орієн­тація волокон у машинному напрямку є причиною дефор­мації у різних напрямках (табл. 4.5). Деформація має більшу величину в поперечному напрямку, оскільки при набряканні кожне волокно більше розширюється, ніж видов­жується. Найбільшої деформації зазнає папір із зімкнутою структурою, меншої — пористий, у якому через значну кількість пор набрякання менше впливає на розмір аркуша.

Кількісне значення деформації визначається відношен­ням збільшення розмірів зволоженого аркуша до первин­них розмірів сухого й визначається у відсотках.

Оптичні властивості паперу (картону)

Від оптичних властивостей паперу (картону) залежить контрастність зображення, точність кольоропередавання при багатофарбовому друці та зовнішний вигляд друкова­ної продукції в цілому. До оптичних властивостей паперу (картону) належать білизна, глянець, прозорість, світло­проникність (рис. 4.1).

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

пр пад від пог пр'

У загальному випадку світло, що падає на поверхню тіла / _д, частково відбивається І_від, частково поглинається /_ і частково проходить через тіло І_пр (рис. 4.8).

(4.2)

Рис. 4.8.

Схема відбивання,

поглинання

і пропускання світла

Оптичні властивості паперу (картону) залежать від того, як проявляється відбивання, поглинання і пропускання світла. Поверхня паперу (картону) для друкування відби­ває 60—85 % світла яке падає на нього, 15—30% поглинає і до 30% пропускає.

Білизна — це здатність паперу (картону) рівномірно відбивати світло по всій видимій частині спектра. Ступінь білизни характеризується коефіцієнтом відбивання, тобто відношенням кількості світла, відбитого від поверхні до кількості світла, що падає на неї при певних умовах освіт­лення.

Білизна паперу (картону) залежить від ступеня вибі­лювання вихідних волокнистих матеріалів, білизни і кіль­кості наповнювачів, які вводяться, та від підфарбовування. Для підвищення білизни в дорогі високоякісні сорти па­перу додають відбілювачі — люмінофори, а також сині й фіолетові барвники, які усувають жовтуватий відтінок, який мають целюлозні волокна.

Білизна паперу (картону) визначає контрастність дру­кованого зображення й чистоту кольорів фарб, що викори­стовуються для відтворення багатокольорових оригіналів. Оцінюється білизна паперу за допомогою фотоелектрич­них приладів або за порівняльними еталонами й виражаєть­ся у відсотках за ГОСТ 7690. Білизна різних сортів паперу

12*

180__________________________________________________________ Розділ 4

коливається від 60 до 98 %. Наприклад, крейдовані сорти па­перу без оптичного відбілювача мають білизну не менше 76 %, а з оптичним відбілювачем — не менше 84 %. Друкарські сорти паперу, із вмістом деревної маси, повинні мати білизну не менше 72 %, а ось газетний папір може мати й невисо­ку білизну, наприклад, у середньому 65 %. Для зручного читання книги оптимальна білизна паперу від 70 до 80 %.

Важливим показником паперу є його світлопроникність. Окремим випадком світлопроникності є прозорість. Про­зорість паперу — це здатність пропускати через себе світло без розсіювання. Прозорість є недоліком паперу, оскільки вона робить видимим надруковане на зворотному боці відбитка. Для практичної характеристики прозорості папе­ру користуються умовним показником прозорості — відно­шенням кількості світла, відбитого від аркуша паперу на чорній підкладці, до кількості світла, відбитого від світло­непроникного стосу цього ж паперу (ГОСТ 8874). На цей показник впливає композиція, розміщення волокон у масі, ступінь помелу, наявність наповнювача, ущільненість тощо.

Засміченість паперу не є оптичним показником, але вона впливає на оптичні показники паперу. Кількісною оцінкою засміченості паперу служить середньоарифметичне число смітинок на лицьовому і зворотному боках аркуша паперу. У технічних характеристиках різних видів паперу передбачені межі розмірів й максимально допустиме число смітинок.

До оптичних властивостей паперу (картону) належить його глянець. Глянець — це вияв частково дзеркального відбиття світла від поверхні паперу (картону), вимірюється у відсотках.

За показником глянцю сорти паперу поділяються на глянцеві і матові. Зокрема, глянець каландрованого папе­ру може сягати до 75—80 %, а матового — до 30 %.

Часто при друкуванні високоякісної видавничої про­
дукції вітчизняні замовники віддають перевагу глянцевим
сортам паперу. Друкування на глянцевих крейдованих
сортах паперу дає ефект значної насиченості фарб зобра­
ження. Однак, слід пам'ятати, що на текстових ділянках
глянець є небажаним, тому що відблиски заважають чи­
танню і сприяють погіршенню зору. Глянцевий папір ви­
користовується для друкування етикеток, плакатів, листі­
вок, мистецьких репродукційних видань.
[і
і] Основні властивості картону і методи їх визначення

j; Окрім вищеперерахованих властивостей картону, що

[[ є спільними з папером, для картонів також важливим

І є визначення: жорсткості; опору торцевому стисканню;

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 181

опору до продавлювання; міцності при чисельних переги­нах; міцності при розшаруванні; вологості; поверхневої водопоглинальної здатності.

Жорсткість при згині визначає зусилля, необхідне для згинання стандартного зразка картону на певний кут від початкового положення. Вимірюється за ДСТУ 2907 (ГОСТ 30271).

Сила опору до згинання, визначається за ДСТУ 3369 (ГОСТ 9582). Методика дослідження полягає у тому, що закріплений за один кінець зразок згинається від початко­вого положення до досягнення заданого кута, після чого визначається сила згину.

Опір до торцевого стискування для гофрованого і плос-косклеєного картону визначається як руйнівне зусилля при стискуванні зразка, поставленого на торець за ГОСТ 20683, а для картону товщиною не більше 0,7 мм — руйнівне зу­силля при стискуванні зразка у вигляді кільця за ГОСТ 10711.

При визначенні опору до продавлювання визначається тиск, при якому відбувається руйнування зразка. За ГОСТ 13525.8 фіксується поступове підвищення тиску на зразок, _і що затиснутий між двома кільцями, до його руйнування.

Міцність при чисельних згинах для картону товщиною до 1,4 мм розраховується за числом подвійних перегинів до злому. За ГОСТ 1325.2 встановлений у затискачах зразок перегинається у два боки за допомогою маятникового затис­кача до руйнування зразка.

При визначенні міцності до розшарування зразок картону закріплюють між пластинами в затискачах роз­ривної машини. Дослідження проводять до розшарування зразка (ГОСТ 13648.6).

Вологість картону визначається ваговим методом за ГОСТ 13525.19. Зважений зразок висушується в сушиль­ній шафі до постійної маси при визначеній температурі.

Поверхнева вбирна здатність картону визначається за ГОСТ 12605. Зважений зразок дотикається одною сторо­ною до поверхні води протягом встановленого часу, після чого визначається маса поглинутої зразком води.

4.1.3. Види паперу та картону

Офсетний папір

Для друку офсетним способом виготовляють офсет­ний папір згідно ГОСТ 9094 (табл. 4.5), а також різні види паперу для певної друкарської продукції, наприклад папір картографічний, етикетковий.

182

Розділ 4

Таблиця 4.5

Технічні вимоги до паперу для офсетного	друку
Найменування показника	Норма для паперу марки
№ 1	№2
Вищий сорт	Перший сорт	А	Б
Маса паперу площею 1 м2, г	65,0; 70,0; 80,0; 100,0; 120,0; 160,0; 220,0; 240,0	60,0; 70,0; 75,0; 100,0
Щільність, г/см3 паперу: машиної гладкості каландрованого	0,75—0,95 0,85—0,95	0,70—0,80	0,65—0,75
Розривна довжина, м, не менше, в середньо­му за двома напрямками паперу для аркуше­вого друку	2400— 2800	2400— 2500
Міцність на злам при багаторазових переги­нах у поперечному напрямку, число подвій­них перегинів, не менше	до 20	до 10	до 14	до 10
Ступінь проклеювання, мм	1,2—1,8
Білизна кожної сторони, %	85—88	83—86	74—77	65—69
Масова доля золи, %	10—14	8—12
Лінійна деформація паперу, % не більше: за декілька аркушепрогонів за один аркушепрогін	+ 2,2 + 2,6	+ 2,1 + 2,3
Засміченість (число смітинок на 1 м2) площею від 0,1 до 0,5 мм2, не більше
Вологість, %, паперу для аркушевого друку	6,0 ± 1,0	7,0 ±1,0
Стійкість поверхні до вищипування, м/с, не менше	2,2	2,0	1,9	1,6

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ_____________________________ 183

Папір для офсетного друку має відповідати підвище­ним вимогам міцності поверхні, бо він контактує з деке­лем офсетного циліндра і в'язкими, липкими офсетними фарбами. При недостатній міцності поверхні може відбу­ватися висмикування частинок паперу. Тому офсетний папір виготовляють з підвищеною міцністю структури. Це досяга­ється використанням для його виробництва високоякісної целюлози і обмеженим вмістом деревної маси, а також вве­денням у масу в'яжучої проклейки. Крім того, ефективним засобом проти пилоутворення і висмикування є поверхневе проклеювання офсетного паперу в'яжучими речовинами.

Офсетний папір повинен мати високу ступінь білизни і рівномірну структуру з обох боків, оскільки друкують на ньому, в основному, багатоколірну продукцію.

Офсетний папір має високий ступінь проклейки. Він не змінює суттєво свої розміри після зволоження. Деформація паперу після набрякання не повинна перевищувати 2,5 % в поперечному напрямку і 0,5 % у повздовжньому. Це дося­гається застосуванням паперової маси немасного розме­лювання і сушінням паперового полотна на машині з сильно натягнутим сукном. Зменшення усадки паперового полотна при сушінні збільшує пористість паперу, а звідси й знижує деформацію паперу при зволоженні. Офсетний папір не підда­ють сильному каландруванню, тому що при цьому знижується пористість паперу і відповідно погіршується вбирання фарби.

Крейдований папір

Для одержання високоякісних відбитків різними спо­собами друку використовують крейдований папір (ГОСТ 21444 — див. табл. 4.6).

Крейдований папір — це папір-основа з нанесеним покривним шаром білих пігментів і клейких речовин. Метою крейдування є одержання паперу з рівною, глад­кою і щільною поверхнею, що забезпечує при друкуванні рівномірніше вбирання друкарської фарби й можливість застосування растрів високої лініатури.

Папір з крейдованим покриттям може бути виготов­лений як із вмістом деревної маси, так і з самої целюлози. Групу крейдованих сортів паперу можна розділити на дво­бічно та однобічно крейдовані сорти паперу, крейдовані в один або в два заходи. Залежно від товщини покривно­го шару виготовляють папір з повним покриттям (маса покривного шару 20—25 г/м²) масою 1 м² 100—250 г і тонкий із напівпокриттям (маса покривного шару 7— 10 г/м²) масою 1 м² 60—80 г.

184____________________________________________________ Розділ 4

Папір з повним покриттям може бути одноразового та дворазового крейдування. Дворазове крейдування не лише підвищує гладкість і сприймання фарби папером, але і поліп­шує зовнішний вигляд продукції. Папір з дворазовим крейду­ванням поділяють на марки:* ДО — для офсетного друку, ДВ — для високого друку, ДГ — для глибокого друку, ДЧ — для високого і офсетного друку на чотирифарбових машинах, МО — одностороннього крейдування для офсетного друку.

Двобічні крейдовані сорти паперу випускаються в діапа­зоні від 70 до 400 г/м² і застосовуються, в основному, для виготовлення рекламної і представницької продукції, дорогих книг, буклетів, художніх альбомів тощо. Однобічно крейдо­вані сорти — при масі від 70 до 100 г/м² використовують для виготовлення різноманітних етикеток і м'якого пакування, а від 100 до 150 г/м² — для виготовлення плакатів, постерів і афіш, де робочим є тільки один бік аркуша. Такі сорти папе­ру можуть піддаватись додатковій обробці для підвищення вологостійкості, непрозорості та тривкості приклеювання.

Щільніші сорти паперу (до 450 г/м²) застосовують для виготовлення як представницької продукції (візиток, обкладинок, буклетів), так і пакування. Як правило, це ви-сокоглянцеві сорти паперу «литого» крейдування.

Крейдоване покриття може бути накладене як на машині для відливання паперу, так і на зовнішньому крейдуваль-ному устаткуванні. Для виготовлення багатошарового покриття ці способи комбінують. Технологія і порядок накла­дання покриттів на різних фабриках істотно відрізняється, тому іноді, говорячи про одні і ті ж сорти паперу, різні літе­ратурні джерела вказують різну кількість шарів покриття.

Якість крейдованого паперу, у значній мірі, обумовле­на друкарськими властивостями паперу-основи, а саме та­кими як рівність поверхні паперу, непрозорість, здатність до стискання, опір до висмикування, білизна і стабільність розмірів при зволоженні. Механічна міцність також зале­жить від міцності паперу-основи.

Від виду, кількості пігменту і в'яжучої речовини покрив­ного шару залежить білизна крейдованого паперу, непрозорість, гладкість, взаємодія з друкарською фарбою. У крейдовані покрит­тя в малій кількості додають змочувальні речовини, регуля­тори в'язкості, пластифікатори, барвники, антисептики тощо.

Газетний папір

Газетний папір (ГОСТ 6445 — табл. 4.7) на сьогодні є найбільш вживаним серед паперової продукції. Він стано­вить близько 20 % від світового випуску усіх видів паперу

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

Технічні вимоги до крейдованого паперу

Таблиця 4.6

Найменування показника	Норма для паперу марки
	ДО	дч	МО
Перший сорт	Вищий сорт
Маса паперу площею 1 м2, г	ПО
Товщина, мкм			до 220		до 220
Стійкість поверхні до вищипування, м/с, не менше	U	2,2	2,3
Лінійна деформація у поперечному напрям­ку після обробки водою, % не більше	2,3	2,2	2,0	—	1,8
Гладкість, с	не менше 500	850-1500	400— 700	850— 1500	400— 600
Білизна, % не менше	78,0	86,0	88,0	90,0	92,0
Різниця між значеннями білизни верхнього та сіткового боку для двосторонньо-крейдованого паперу, %, не менше	2,4	1,8	1,8	1,5
Засміченість (число смітинок на 1 м2) площею від 0,1 до 0,3 мм2, не більше
рН водної витяжки покривного шару	6,0—9,5
Вологість, %	4,0	4,5	5,0	4,5	5,0