Дет. про належне виконання див. главу 31 цього підручника

рахування щодо яких взагалі не допускається, навіть, якщо вони відповідають сукупності розглянутих умов. Йдеться, по-перше, про такі вимоги, що мають особистий характер (про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смер­тю, про стягнення аліментів та про вимоги щодо довічного утриман­ня (догляду). По-друге, не допускається зарахування вимоги у разі спливу щодо неї позовної давності, але при поновленні судом вказа­ної давності право на зарахування такої вимоги виникає. По-третє, не допускається зарахування вимог, стосовно яких є застереження про це у договорі або у законі. Так, згідно зі ст. 144 ЦК не допускається внесення учасником товариства з обмеженою відповідальністю свого вкладу до статутного капіталу останнього шляхом зарахування його вимог до такого товариства. Спеціальні вимоги закріплені у ст. 603 ЦК стосовно умов здійснення зарахування у разі заміни кредитора. Ці вимоги слід розглядати як конкретизацію правил, вміщених у ст. 518 ЦК, відповідно до яких перехід прав кредитора до іншої особи не повинен погіршувати становища боржника. Саме тому, в разі за­міни кредитора, боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. Умови здійснення зарахування при цьому залежать від того: був боржник повідомлений про заміну кредитора чи ні. У першому випадку зара­хування здійснюється, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про за­міну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не був встановлений чи був визначений моментом пред'явлен­ня вимоги. У другому випадку зарахування здійснюється, якщо вимо­га виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржни­кові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором - на мо­мент його виконання.

Згідно зі ст. 604 ЦК зобов'язання припиняється домовленістю сторін, незалежно від того, коли сторони досягли згоди про це - до початку виконання зобов'язання чи у процесі його виконання. Різно­видами домовленості сторін, як підстави припинення зобов'язання, с новація зобов'язання, передання боржником відступного кредито­рові та прощення боргу кредитором.

Новація має місце при досягненні домовленості про заміну пер­вісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ч. 2 ст. 604 ЦК). Отже, новація не припиняє правового зв'язку між кредитором і боржником, оскільки між цими особами за їх згодою відбувається заміна первісного зобов'язання, що припинилося, новим зобов'язанням. Наприклад, покупець замість сплати грошей за договором купівлі-продажу видає за згодою продавця боргову роз­писку. При цьому первісне зобов'язання з купівлі-продажу припи­няється шляхом його заміни на зобов'язання позики.

Саме вказаним новація відрізняється від зміни зобов'язання через

З «Цивільне прало України», т. 2

ее

Розділ VII

^^.^ НКПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

зміну умов договору щодо його предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК), оскільки при цьому зобов'язання, породжене договором, зберігається, але у зміненому вигляді. Ось чому припи­нення первісного зобов'язання при новації, за загальним правилом, припиняє дію додаткових (акцесорних) зобов'язань щодо нього (на­приклад, тих, що забезпечували його виконання). Для їх збереження стосовно нового (заміненого) зобов'язання у договорі про новацію повинна міститися спеціальна умова про це. При зміні ж зобов'язання через зміну умов договору має діяти протилежне правило.

Слід мати на увазі, що новація не допускається у випадках, перед­бачених законом. Безпосередньо у ст. 604 ЦК така заборона встанов­лена щодо зобов'язань про відшкодування школи, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та про сплату аліментів.

Відповідно до ст. 600 ЦК зобов'язання за згодою сторін припи­няється внаслідок передання боржником відступного кредиторові. Формою відступного можуть бути не тільки гроші та інше майно, про які йдеться у зазначеній статті ЦК, а й здійснення боржником на ко­ристь кредитора певних робіт чи надання йому певних послуг. Згода на припинення зобов'язання переданням відступного може бути пе­редбачена сторонами заздалегідь, при вчиненні ними правочину, або досягнута між ними у процесі виконання зобов'язання, якщо вони дійдуть спільного висновку про недоречність його виконання. Згода сторін на припинення правового зв'язку між ними у такий спосіб зна­ходить втілення у договорі, що укладається між ними. В ньому ж ви­рішуються і питання про форму відступного, розмір, строки й поря­док його передання (здійснення).

Згідно зі ст. 605 ЦК зобов'язання припиняється внаслідок безоп­латного звільнення кредитором боржника від його обов'язків (про­щення боргу). Хоча питання про те, чи може мати місце припинення зобов'язання за даною підставою в результаті одностороннього пра­вочину кредитора, або для цього потрібна також згода боржника, - є дискусійним¹. Більшість дослідників² вважають, що прощення боргу може мати місце лише за згодою боржника, хоча формула закону, яка міститься у ст. 605 ЦК, прямо і не вимагає пього. Необхідною умо­вою для припинення зобов'язання за вказаною підставою є не пору­шення цим прав третіх осіб щодо майна кредитора. Тому прощення боргу не може мати місця, наприклад, у випадку неплатоспроможно­сті кредитора через можливе порушення цим прав його власних кре­диторів.

¹ Про дискусію з цього питання див.: Шилохвост О. Ю. О прекращении обязатель­
ства прощением долга / Гражданский кодекс России. Проблемы. Теория. Практика: Сб.
памяти С. А. Хохлова; Отв. ред. Л. А. Маковский. - М., 1998. - С. 353-372.

² Див., напр.: Цивільне право України: Підруч. / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Куз­
нецовой - К.: Юрінком інтер, 2002. - С. 708-709; Цивільний кодекс України. Коментар /
За эаг. ред. Є. О. Харитонова та О. М. Калітенко. - Одеса: Юрид. літ., 2003. - С. 528.