Відповідальність за порушення зобов'язання

§ 1. Загальні положення про порушення зобов'язання

Зобов'язальне правовідношення як триваючий у часі правовий зв'язок учасників цивільних відносин протягом свого існування по­тенційно може мати декілька послідовних стадій - виникнення, за­безпечення, виконання, припинення. Звичайно, будь-яке зобов'язан­ня має стадії виникнення та припинення, але далеко не завжди воно буває забезпечене, а іноді навіть виконане. Однак кожна з цих стадій характеризує так би мовити «позитивний» характер розвитку право­відношення.

Порушення зобов'язання є негативним фактором в існуванні зо­бов'язального правовідношення і не може розглядатися як звичайна стадія його розвитку. Порушення зобов'язання є антиподом його на­лежного виконання, оскільки характеризує аномальну, нетипову по­ведінку учасника цивільних відносин й означає такий стан правовід­ношення, коли одна, а іноді обидві його сторони не дотримуються приписів досягнутої домовленості або законодавчо встановлених правил.

Стаття 610 ЦК визначає, що порушенням зобов'язання є його не­ виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, порушення зобов'язан­ня є родовою категорією, що охоплює такі поняття як невиконання та неналежне виконання зобов'язання. Необхідність виділення вказа­них складових цього поняття можна пояснити не тільки потребою на­дати йому чіткий легальний зміст, а й суто прагматичними цілями. Так, прояв принципу реального виконання зобов'язання та, відповід­но, можливість спонукання контрагента до виконання його обов'язку в натурі в умовах ринкових відносин об'єктивно набуває іншого, ніж у плановій економіці, значення. При розвиненій системі товарно-гро­шових відносин сплата відступного, збитків, неустойки замість вико­нання зобов'язання у натурі при його повному невиконанні, зазви­чай, дозволяє кредитору придбати необхідні товари, роботи чи послуги у іншої особи¹. Зокрема, ст. 621 ЦК встановлює як загальне правило: у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги тре­тій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків. Застосував­ши саме такі дії, кредитор досягне позитивного результату, заради якого було укладено договір, оскільки примусове спонукання борж-

¹ Доклад, про це див.: Сібільов М. Договірне зобов'язання та його виконання // Віс­ник Академії правових наук України. - 2003. - № 2 (33) -3 (34). - С 423-424.