Тема: Податок на додану вартість

Схему на доході з физ лиц, прибіль предприятий, ндс, акциз, земельній налог, местній налоги и зборі. Суть основніх елементов.

ПДВ це не прямий загальнодержавний податок, який виступає частиною новоствореної вартості, включається у ціну реалізації товарів, робіт, послуг, сплачується споживачем до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг.

Платників податку умовно можна поділити на 7 категорій: (ст. 180 – 183 ПКУ)

1. Особа, яка добровільно реєструється в якості платника ПДВ

2. Особи, які підлягають обов’язковій реєстрації (за умови, якщо обсяг здійснених оподаткованих операцій перевищить 300 тис. грн. за останні 12 календарних місяців.)

3. Імпортери товарів

4. Особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність

5. Особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ за договорами щодо управління майном

6. Особи, які проводять операції з постачання конфіскованого майна, також знахідок, скарбів.

7. Особа, яка уповноважена вносити консолідований податок стосовно підприємств залізничного транспорту

Об’єкт (ст. 185 ПКУ) оподаткування визначає як операції з:

1. Постачання товарів, робіт, послуг на митній території України. Базою оподаткування в цьому випадку є договірна вартість, але не нижче звичайної ціни визначеної статтею 39 ПКУ.

2. Операції з ввезенням товарів на митну територію України чи їх вивезення. Базою оподаткування є договірна ціна, проте не нижче митної вартості товарів.

3. Операції з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу залізничним, автомобільним, річковим, морським, повітряним транспортом.

Постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами, як власних, у тому числі, їх продаж, обмін, дарування.

Ставки податку:

1. Основна – застосовується до об’єктів визначених у ст. 185 ПКУ і до но 01.01.2014 складає 20%, а з 2014 року буде становити 17%

2. 0% - це операції визначені в ст. 195 ПКУ

a. Експорт товарів

b. Поставка товарів, робіт, послуг судном які входять до збройних сил України

Пільги з ПДВ:

1. операції,які не є об’єктом оподаткування (ст. 196) (наприклад: передача майна у схов, випуск цінних паперів)

2. Операції звільнені від оподаткування (ст. 197) (наприклад: постачання будівельних робіт з будівництва доступного житла чи житла, що будується за державні кошти, постачання державних платних послуг фізичним та юридичним особам органами виконавчої влади та місцевого самоврядування)

3. Податковий кредит (ст. 198) – це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного податкового періоду (1 календарний місяць)

Суми податку сплаченого у зв’язку з придбанням товарів, послуг, мають бути підтверджені відповідними документами:

1. Податкова накладна (частина 1 ст. 201)

2. Заява покупця зі скаргою на постачальника, щодо порушення надання податкових накладних (ч.10 ст. 201)

3. Транспортний квиток, готельний рахунок або інший рахунок за відповідні послуги

4. Касовий чек (п.11 ст. 201)

5. Митна декларація (п.12-13 ст. 201)

Суми податку які не підтверджені такими документами не можуть бути включені до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті до державного бюджету, або бюджетному відшкодуванню визначається, як різниця між сумою податкового зобов’язання (це загальна сума податку отримана платником у звітному місяці) звітного періоду та сумою податкового кредиту такого періоду.

При позитивному значенні така сума підлягає сплаті до державного бюджету, а при від’ємному значенні вона враховується у зменшення суми податкового боргу, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту.

Тобто бюджетне відшкодування це відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування за результатами податкової перевірки.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

1. Були зареєстровані в якості платників менше ніж 12 календарних місяців до місяця в якому подається заява на бюджетне відшкодування

2. Мали обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Податковий орган за місцем реєстрації платника ПДВ зобов’язаний:

1. Прийняти податкову декларацію

2. Провести камеральну податкову перевірку за її наслідками повідомити у письмовому вигляді платника податку про визначення застосування щодо нього автоматичного чи загального режиму повернення ПДВ.

Тема

1. Поняття та види бюджетного дефіциту та бюджетних запозичень

2. Поняття та види обов’язкового державного страхування

Практичні до теми 7

Бюджетний дефіцит є однієї з передумов формування державного боргу (ст. 15. 72 БКУ)

Відповідно до ч.1 ст. 15 БКУ одним із джерел його погашення є кошти від державних, місцевих, внутрішніх та зовнішніх запозичень.

Державне запозичення це залучення державою в особі уряду що діє через міністерство фінансів грошових коштів чи майнових прав, яке передбачає прийняття зобов’язань, щодо повернення грошових коштів, на умовах строковості та платності

Види бюджетних запозичень:

1. Залежно від суб’єкта здійснення виділяють

a. Державні

b. Місцеві (ст. 74 БКУ)

2. Залежно від ринку розміщення запозичення та особи кредитора

a. Внутрішні

b. Зовнішні

Правові форми бюджетного запозичення:

1. Цінні папери

2. Кредитні договори

Цінні папери:

Відповідно до ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» можна виділити наступні види цінних паперів, які можуть засвідчувати боргове зобов’язання бюджету:

1. Державні облігації України – облігація це цінний папір, який посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації, її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Види державних облігацій:

1. За формою та цільовим призначенням

a. Облігації внутрішньої державної позики – це державні цінні папери, які розміщуються винятково на внутрішньому фондовому ринку України та підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування їх пред’явникам номінальної вартості з виплатою доходу. Випускаються виключно в національній валюті. Рішення про їх випуск ухвалює кабінет міністрів (постановою, Закон України про Держбюджет щорічно передбачає кошти на погашення держоблігацій випущених за попередні роки.) Погашення облігацій здійснює Міністерство Фінансів через Національний банк, чи Казначейську Службу. Забороняється випуск нових державних облігацій з метою покриття виплат щодо погашення попередніх.

b. Цільові облігації внутрішніх державних позик України – їх емісія є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах передбачених на цю мету ЗУ «Про держбюджет», такі кошти використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм на умовах їх повернення в обсягах передбачених законом «Про держбюджет».

c. Облігацій зовнішніх державних позик України – розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати їх пред’явникам номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску. Розміщення обслуговування та погашення їх здійснює Міністерство Фінансів. Емітентом є держава що діє через КМУ в особі Міністерства Фінансів.

2. За строком обігу:

a. Довгострокові – понад 5 років

b. Середньострокові – від 1 до 5

c. Короткострокові – до 1 року

3. За способом виплати доходів

a. Відсоткові

b. Цільові – це облігації виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами або послугами відповідно до вимог встановлених умовами розміщення. Тобто їх власникам надається право на придбання товарів за цінами під які випущені такі товари.

c. Дисконтні – це облігації які розміщують за ціною нижчою ніж їх номінальна вартість, різниці отримує власник при погашенні облігації.

4. За способом розміщення

a. У документарній чи без документарній

b. Іменні та на пред’явника

2. Облігації місцевої позики – відповідно до ч.1 ст. 15 Місцеві ради можуть здійснювати внутрішні та зовнішні запозичення (ст. 16, 74 – особливості).

Місцеві запозичення можуть здійснюватися у такій послідовності:

1. Отримання від міністерства фінансів висновку щодо відповідності проекту рішення про здійснення запозичень вимогам встановленим бюджетним законодавством.

2. Прийняття радою рішення про здійснення запозичень. Реєстрація в комісії з цінних паперів та фондового ринку

3. Опублікування зареєстрованої інформації за випуск облігації

4. Виготовлення бланків сертифікатів облігацій

5. Погашення облігацій,

6. Звітування щодо порядку погашення перед комісією з цінних паперів та фондового ринку

3. Казначейські зобов’язання України – це державний цінний папір, що розміщується винятково на добровільних засадах серед фізичних осіб, засвідчує факт заборгованості державного бюджету перед власником казначейського зобов’язання, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення (казначейська зобов’язання можуть бути іменними, на пред’явника. Довгострокові, середньострокові, короткострокові). Емітент – держава в особі Міністерства фінансів за дорученням КМУ.

Таким чином перелічені цінні папери є борговими цінними паперами які засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти за відповідним борговим зобов’язанням.

Боргові угоди це кредитні угоди якими оформляють державне запозичення в межах визначених Законом України «Про державний бюджет» (такі угоди укладає КМУ в особі Міністра Фінансів).

Право публічного органу на балансування бюджету реалізується через фінансово-правову компетенцію відповідних органів (КМУ – обслуговує державний борг, Міністерство Фінансів – обслуговує державний борг через розміщення боргових цінних паперів, ВРУ – ратифікація угод про державні зовнішні запозичення, методи управління державним боргом (рефінансування, конверсія, консолідація, анулювання)

Україна як гарант боргових зобов’язань (ст. 17 БКУ)

Державна гарантія – це зобов’язання України повністю або частково виконати платежі на користь кредитора, у разі невиконання позичальником іншими ніж Україна, що отримали кредит під держ. Гарантії. (КМУ уповноважений на надання гарантій, міністерства фінансів вчиняє лише відповідні правочини за дорученням КМУ).

Обслуговування іноземного кредиту отриманого під гарантії КМу здійснюється державним експортно-імпортним банком України.

2.Страхування – це вид цивільно-правових відносин, яке передбачає захист майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні певних подій (страхові випадки) визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шлязхом сплати громадянами і юридичними особами страхових платежів.

Види страхування:

1. Залежно від об’єкту

a. Особисте

b. Майнове

c. Відповідальності та підприємницького ризику

d. Соціальне

2. Залежно від методу

a. Добровільне

b. Обов’язкове

Державне соціальне страхування це система прав, обов’язків і гарантій, які передбачають надання соціального захисту (матеріального забезпечення) громадян при хворобі, втрати працездатності, безробіття, тощо за рахунок грошових фондів, що формуються при сплаті страхових внесків власником чи уповноваженим органом, фізичними особами, а також з інших джерел. (Пенсійний фонд, фонд соціального страхування на випадок безробіття. Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасосовою втратою працездатності та витратами на позовання, та фонд від нещасного випадку на виробництво та професійного захворювання) Також до публічних фондів відноситься фонд гарантування вкладів фізичних осіб) ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціального страхування» ст. 1,4,8., а також ЗУ Про різні страхування