Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

Кожне підприємство, організація, установа як виробничої, невиробничої сфери створені з метою реалізації завдань, які визначені у їх установчих документах.

Діяльність підприємства пов'язана із виконанням низки господарських операцій, одні – спрямовані на забезпечення підприємства сировиною, матеріалами і т.п., другі – пов'язані із виробництвом продукції, виконання робіт та надання послуг,треті – забезпечують реалізацію на ринку готової продукції, робіт і послуг підприємства.

Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення – тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання. Таким чином предмет бухгалтерського обліку визначає стан і використання активів підприємства в процесі господарської діяльності та джерел їх утворення.

Зміст предмету бухгалтерського обліку розкривають його численні об'єкти, які можна об'єднати у три великі групи:

І. Господарські засоби, які забезпечують корисну співпрацю людей в процесі господарської діяльності підприємства. В залежності від видів та розміщення вони поділяються на:

ü засоби сфери виробництва (приймають участь у виробництві);

ü засоби сфери обігу;

ü засоби невиробничої сфери;

ü вилучені засоби;

ü нематеріальні засоби.

Засоби сфери виробництва в залежності від їх призначення і виконання ними функцій в процесі виробництва поділяють на засоби праці та предмети праці.

Засоби праці — це речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці. До засобів праці належать земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін., які створюють необхідні для здійснення всіх господарських процесів.

Засоби праці, за винятком малоцінних та швидкозношуваних предметів, називаються основними засобами.

Предмети праці представлені сировиною, напівфабрикатами, матеріалами, паливом, будматеріалами, незавершеним виробництвом та ін. характерним для них є одноразове і повне споживання у виробничому циклі, що супроводжується перенесенням їх вартості у собівартість виготовленої продукції.

особливе місце у структурі засобів сфери виробництва посідають землі сільськогосподарського призначення які виступають і засобом, і предметом праці одночасно.

Засоби сфери обігу залежно від їх функціональної ролі поділяються на: предмети обігу, грошові засоби, засоби в розрахунках, засоби, які обслуговують сферу обігу.

Предмети обігу — це готова продукція або товари на складі, призначені для реалізації.

Грошові засоби виступають як еквівалент при купівлі у поставщиків виробничих запасів і т.п., так і при реалізації готової продукції покупцям. Вони представлені грошима, які знаходяться в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, а також інших рахунках у банку.

Засоби в розрахунках — це заборгованість як юридичних, так і фізичних осіб перед суб'єктом господарювання (наприклад, заборгованість покупців за відвантажені їм товари або продукцію підприємства, заборгованість постачальників за фактом здійсненої на їх адресу передоплати, заборгованість підзвітних осіб тощо). Юридичні і фізичні особи, які заборгували конкретному підприємству, називають його дебіторами, а саму заборгованість — дебіторською.

До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать будівлі, обладнання та інвентар фірмових магазинів, торгово-складських приміщеннях, кіосків та ін., які знаходяться на балансі суб’єкта господарювання.

Г О С П О Д А Р С Ь К І З А С О Б И	Засоби сфери виробництва	Засоби праці Земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін.
Предмет праці Сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво
Грошові засоби Гроші у касі, на розрахунковому рахунку, ін.. рахунки у банках
Засоби в розрахунках Заборгованість покупців і постачальників, підзвітних осіб, розрахунків за претензіями
Засоби, які обслуговують сферу обігу Будівлі, обладнання та інвентар магазинів, торгово-складських приміщень, кіосків, які знаходяться на балансі підприємства
Предмети обігу Готова продукція
Засоби невиробничої сфери	Будівлі та обладнання закладів освіти, охорони здоров’я, культури, Житлово-комунального господарства, які знаходяться на балансі підприємства.
Вилучені засоби	Дольова участь підприємства у різних фінансових проектах (придбані акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов’язання).
Нематеріальні засоби	Патенти, ноу-хау, авторські права, ліцензії, місце на товарних або фондових біржах.

Схема 3.1 Класифікація господарських засобів за їх видами і розміщенням.

Засоби невиробничої сфери — це господарські засоби, які не приймають участь у виробництві продукції, а використовуються з метою забезпечення соціально-культурних потреб як працівників підприємства, так і населення, яке проживає на даній місцевості. До засобів невиробничої сфери відносяться: будівлі, обладнання та інвентар закладів освіти (училища, технікуми при заводах і фабриках і ін.), охорони здоров'я (поліклініки, медичні частини, санаторії і ін.), культури (будинки культури, спортивні комплекси, бібліотеки і ін.), житлово-комунального господарства (житлові будинки, гурто­житки тощо), які знаходяться на балансі суб'єкта господарювання.

Вилучені засоби — це засоби, які належать підприємству, але не приймають участі в господарському обороті. До них відносять дольову участь суб'єкта господарювання у різного роду фінансових проектах, зокрема придбані акції, облігації, ощадні сертифікати, век­селі, казначейські зобов'язання, тощо.

Нематеріальні засоби — це господарські засоби, які нале­жать підприємству, але мають нематеріальну форму. До них відно­сяться: патенти, ноу-хау (нові технології виробництва продукції і ін.), авторські права, торгівельні марки, ліцензії, місце на товарній або фондовій біржі, програмне забезпечення для обчислювальної техніки та ін.

Класифікацію господарських засобів за їх видами і розміщен­ням можна відобразити схематично (схема 3.1)

ІІ. Джерела утворення господарських засобів, які дають відповідь на питання, за рахунок чого сформовано господарські засоби.

Джерела утворення господарських засобів поділяються на:

ü власні джерела утворення господарських засобів;

ü залучені джерела утворення господарських засобів.

До власних джерел утворення господарських засобів належать: капітал, резерви, прибуток, бюджетне фінансування.

Капітал — це власне джерело утворення господарських за­собів, втілюється в активах, які були внесені його засновниками як стартовий капітал в період створення підприємства. Являє собою вартість майна суб'єкта господарювання. Майно підприємства складається із матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів.

До складу капіталу входять:

Статутний капітал — це частина капіталу, яка утворюється за рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, нематеріаль­них або фінансових ресурсів засновників у майно підприємства для забезпечення діяльності господарюючого суб’єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір статутного капіталу підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі суб'єктів гос­подарювання.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридич­них осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал узагальнює інформацію про суми пайових внесків членів споживчого товарист­ва, сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного коо­перативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені ус­тановчими документами.

Додатковий – капітал узагальнює інформацію про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів на вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб та інші види додаткового капіталу.

Резерви є джерелом коштів, які використовуються підпри­ємством для покриття у майбутньому можливих видатків: резервний капітал (створюється відповідно до чинного законодавства та установ­чих документів за рахунок нерозподіленого прибутку ), забезпечення май­ бутніх витрат і платежів (резерв на оплат}' відпусток працівників, до­даткове пенсійне забезпечення, проведення гарантійних ремонтів ре­алізованої продукції та ін..), страхові резерви (створюють підприємства, які відповідно до чинного законодавства є страховими і у встановленому порядку формують страхові резерви).

В результаті ефективної роботи підприємство отримує прибу­ток, який визначається як різниця між виручкою від реалізації про­дукції, робіт і послуг і затратами підприємства, а також нарахуван­ням податку на прибуток. Прибуток є джерелом господарських за­собів, який зокрема представлено готівкою у касі і на розрахунково­му рахунку підприємства. Прибуток в свою чергу поділяється на: прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, та прибуток від по­зареалізаційної діяльності.

До власних джерел утворення господарських засобів відноситься також бюджетне фінансування, перерахування на розрахунковий рахунок підприємства коштів із бюджету, призначених для утримання дитячих установ, підготовки і перепідго­товки кадрів, а також капітальних вкладень за напрямками, які виз­начено державою як пріоритетні. Капітальні вкладення можуть та­кож здійснюватися із сторони держави шляхом передачі підпри­ємству будівель, споруд, машин, обладнання або транспортних за­собів і т.п.

Д Ж Е Р Е Л А У Т В О Р Е Н Н Я	Власні джерела	Капітал	Статутний капітал Пайовий капітал Додатковий капітал
Резерви	Забезпечення майбутніх витрат і платежів Страхові резерви Резервний капітал
Прибуток	Відділ реалізації продукції, робіт і послуг Від позареалізаційної діяльності
Бюджетне фінансування	Капітальних вкладень Підготовки і перепідготовки кадрів Утримання дитячих установ
Залучені джерела	Кредити банків	Довгострокові Короткострокові
Кредиторська заборгованість	Перед постачальниками і покупцями за товари, роботи та послуги Перед іншими кредиторами
Зобов’язання по розподілу суспільного продукту	По оплаті праці Перед фондами соціального спрямування Перед бюджетом

Схема 3.2. Класифікація джерел утворення господарських засобів.

До залучених джерел утворення господарських засобів на­лежать: кредити банків, кредиторська заборгованість, зобов'язан­ня по розподілу суспільного продукту.

Кредити банків є джерелом грошей на розрахунковому ра­хунку підприємства або розрахунків із постачальниками за постав­лені ними засоби та предмети праці. В залежності від строків, на які береться кредит, кредити поділяються на: довгострокові (беруться підприємством на строк більше одного року), та короткострокові (беруться підприємством на строк до одного року). Після закінчення строку, на який береться кредит, — кредит підлягає поверненню йо­го власникові.

Класифікацію джерел утворення господарських засобів підприємства узагальнено нарис. 3.2.

Суб'єкти підприємницької діяльності, перед якими певне підприємство має зобов'язання по розрахунках (перед постачальниками і підрядниками — за поставлені від них засоби і предмети праці або ви­конані роботи, перед покупцями — за отриману від них передоплату за продукцію), називаються кредиторами, а саме заборгованість — креди­торською. Така заборгованість має широке розповсюдження, оскільки завжди існує розбіжність у датах поставок і датах проведення оплати між суб'єктами господарювання.

Зобов'язання по розподілу суспільного продукту поділяються на заборгованість: по оплаті праці працівникам підприємства, перед фондами соціального спрямування (Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування та ін.). перед бюджетом по податках та інших платежах. Такі зобов'язання виступають джерелом утворення госпо­дарських засобів протягом часу, коли належні до оплати суми платежів вже нараховані, але ще залишаються не сплачеш підприємством. При­кладом такого є заборгованість перед працівниками по оплаті праці, яка виникає кожного дня, а саму заробітну плату працівники (із ураху­ванням авансу) одержують лише два рази на місяць. В цьому випадку має місце кредиторська заборгованість підприємства перед своїми працівниками.

III. Господарські процеси та їх результати, що виражають в сукупності доцільність і напрямок діяльності підприємства.

Господарська операція — це дія, яка призводить до змін в структурі господарських засобів і джерел їх утворення. Гос­подарські операції можуть бути позитивними (оприбутковано готову продукцію із цеху на склад) і негативними (зіпсовано об'єкт основ­них засобів або сировину, з якої повинна була вироблятися про­дукція).

Господарські процеси на підприємстві поділяються на:

ü постачальницько-заготівельний;

ü виробничий;

ü реалізації.

Всі три процеси є взаємопов'язаними, постійно змінюють один одного. Завдяки цьому на підприємстві відбувається безперерв­ний кругообіг господарських засобів.

У різних галузях економіки облік господарських процесів має свої відміні особливості. Все визначається тим, який вид діяльності здійснює те чи інше підприємство: торгівля, виробництво, постачання-збут, надання послуг і ін.

Постачальницько-заготівельний процес передбачає витра­ту підприємством певної частини грошей на закупівлю основних за­собів (машин, обладнання та ін.), виробничих запасів (сировини, па­лива тощо). Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі постачання виступають витрати на придбання засобів і предметів праці (обсяг придбаних предметів праці в натуральному і вартісному виразі), за­трати на цей процес (що дозволяє визначити фактичну собівартість придбаних засобів і предметів праці), а також розрахункові операції з постачальниками і підрядниками, які виникають в процесі поста­чання.

Виробничий процес складає основну фазу кругообігу госпо­дарських засобів, в якій створюються матеріальні блага. У процесі ви­робництва відбувається взаємодія засобів виробництва(засобів праці, предметів праці і робочої сили). Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є витрати підприємства на виробництво про­дукції (амортизація засобів праці, вартість спожитої сировини і матеріалів, оплата праці працівників), що дозволяє визначити собівартість продукції і проаналізувати її структуру.

Процес реалізації є завершальною фазою кругообігу госпо­дарських засобів, який забезпечує відновлення і розширення виробництва. Він виражається у передачі виробленої готової продукції шля­хом купівлі-продажу. Результатом реалізації є отримання підприємством прибутку, який набуває грошової форми і розраховується як різниця між виручкою і собівартістю реалізованої продукції.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації висту­пають: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і грошових вимірниках), витрати, пов'язані з відвантаженням і збутом продукції, розрахунки з покупцями, визначення фінансового результату від ре­алізації (прибутку або збитку).

Виходячи із цього, можна зазначити, що у бухгалтерському обліку відображаються не лише господарські процеси, але і їх ре­зультати.