2015-07-21
1831
Метою ведення і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
Повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенціальні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
|
|
|
Послідовність – постійне застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.
Безперервність – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
Нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
Превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
Історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
Єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.
|
|
|
2. Облікова політика підприємства, її суть та значення
Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.
Облікова політика підприємства – це сукупність методів і способів організації та форм ведення бухгалтерського обліку.
Методи і способи організації та ведення бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-ХІV, Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та враховувати особливості роботи підприємства.
Облікову політику підприємства визначають його керівник та головний бухгалтер відповідним наказом чи розпорядженням.
В наказі (розпорядженні) відображаються:
1) порядок оцінки нематеріальних активів, строк їхньої служби, методи зносу;
2) нарахування амортизації на основні засоби;
3) порядок обліку транспортно-заготівельних витрат;
4) методи оцінки та обліку виробничих запасів;
5) види створюваних резервів;
6) порядок розподілу прибутку;
7) робочий план рахунків;
8) форми обліку на підприємстві;
9) форми бухгалтерських документів (якщо відсутні стандартні форми);
10) організація та проведення інвентаризації;
11) організація внутрішньогосподарського обліку і контролю;
12) встановлення відповідальності за організацію обліку на підприємстві;
13) порядок призначення і звільнення головного бухгалтера;
14) відносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом господарських підрозділів.
Вибрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік.
Протягом календарного року вона повинна залишатися незмінною.
Облікова політика може змінюватися тільки тоді, коли змінюються статутні вимоги підприємства, вимоги законів та положень (стандартів) бухгалтерського обліку або якщо відбуваються суттєві зміни в умовах роботи чи в структурі підприємства.
Про зміни в обліковій політиці, обгрунтування цих змін підприємство повідомляє в пояснювальній записці до річного звіту.
