Тексти для редакторського аналізу

ОСТАННЄ ЛІТО…

Невдовзі держава попрощається з тепловою електроенергетикою. Вже у серпні намічається продаж контрольних пакетів «Донбасенерго» і «Центренерго». Власне, очікувалося, що це станеться ще на початку літа, але в Кабміні цей процес трохи пригальмували.

Формально йдеться про технічні приводи, хоча є інформація, що неквапливість на Грушевського пояснюється й деяким охолодженням між Банковою та ключовим покупцем − Рінатом Ахметовим. Розгляд справ його компанії ДТЕК, що відбувся недавно в СБУ, поки що навряд чи матиме довгограючі наслідки. Але як дзвіночок цілком згодиться.

Так що практично ніхто не сумнівається, що невдовзі 60,8% акцій «Донбасенерго» підуть до Ріната Леонідовича. Тим самим усі донецькі ТЕС знову опиняться в одних руках. 2000 року три з п’яти станцій тодішнього «Донбасенерго» вивели за борги, утворивши згодом приватну компанію «Східенерго», яка належить Р.Ахметову. Тепер він майже зі стовідсотковою ймовірністю одержить і решту.

Якоїсь конкуренції не очікується − у компанії нині буквально півтори станції, й вона щільно зав’язана на поставки вугілля від ДТЕК. Власне, ще на початку року в Фонді держмайна зазначали, що готові дуже поступитися в ціні. Голова ФДМ Олександр Рябченко сказав: «Донбасенерго» − залишок від тієї великої компанії, вона набагато дешевша, ніж інші енергогенеруючі компанії... приблизно вдвічі».

Аналітики розраховують, що приватизаторам надійде близько 800−900 млн. грн. Інвестиційні зобов’язання передбачаються такі ж, як на раніше проданих «Західенерго» і «Дніпроенерго», тобто абсолютно символічні…

Цікаво, що наприкінці травня про компанію згадали, й Кабмін переглянув вартість проекту реконструкції одного з блоків Старобешівської станції. Згідно з новим кошторисом інвестзобов’язання обійдуться в 1,13 млрд. грн., і це більше, ніж вартість усього держпакета. Втім, на інвестора це навряд чи повісять − витрати в основному віднесуть на інвестнадбавку. А от від продажу «Центренерго» грошей очікують удвічі більше. При цьому поки що зберігається інтрига − хто буде покупцем. Іншими словами, є слабка ймовірність, що покупцем буде не сам Ахметов або принаймні у нього з’являться партнери.

Частина експертів указують, що, купивши всі чотири державні енергогенеруючі компанії (не беручи до уваги «Київенерго»), він явно порушить антимонопольне законодавство (перевищивши 35-відсоткову частку виробництва на ринку). Правда, враховуючи повну аморфність наших антимонопольників, це слабкий аргумент. Власне, ця частка (з урахуванням виробітку київської енергокомпанії) буде перевищена навіть при купівлі невеликого «Донбасенерго». Але за наявності політичного прикриття на це закриють очі та якось обґрунтують. Не вперше.

Друга компанія, що продається, потенційно більш цікава. До «Центренерго», три станції якого розташовані у Харківській, Київській і Донецькій областях, традиційно проявляли жвавий інтерес російські компанії. Були й інші претенденти. Донецьку Вуглегірську ТЕС уже неодноразово (з тим чи іншим ступенем наполегливості) намагалися вивести зі складу компанії для наступної приватизації.

Запитання − наскільки цікаво це регіональним бізнесменам тепер? З одного боку, це найпотужніша ТЕС, що виробляє 3,6 млн. кВт, але дві третини цієї потужності припадають на три величезні газові енергоблоки, експлуатація яких за нинішньої ціни на газ нерентабельна. Їх запускають тільки за явного форс-мажору. Звідси проекти створення на базі газових блоків СП із «Газпромом», що періодично зустрічаються. Такий досвід уже накопичено в росіян і молдаван. Утім, щоб зайти на конкурс, обов’язково доведеться кооперуватися з місцевими. Так що почекаємо, недовго залишилося.

Загалом, приватизація йде торованим шляхом − конкуренцію з неї викинули через непотрібність. Західних компаній цілком однозначно не буде. Ціни продажу мінімальні. Правда, ціна такої приватизації буде високою.

Уже абсолютно зрозуміло, що в поточному десятилітті жодного нового теплового блоку енергетика не побачить, а майже всі інвестиції йтимуть із підвищення тарифів. Із галузі по факту впевнено й послідовно забирають конкуренцію. У світі роблять навпаки, але в нас свій шлях. Коли все завершиться, аналітики намалюють гарні графіки, покажуть, що й за скільки продали… Але передбачити, хто купить, можна і без графіків (Дзеркало тижня. − №24 (06 липня). − 2012).