Джайнізм і сикхізм

Джайнізм – це одна з релігій Індії, що виникла в VI ст. до Р. X., тобто майже одночасно з буддизмом. Засновником її був Вардхамана Махавіра (599 – 487 рр. до Р. X.). У 42-річному віці він отримав ім’я Джайн (переможець – той, хто подолав карму й усунув перешкоди зі шляху до спасіння). Його послідовників стали називати джайнами.

На відміну від індуїзму, джайнізм не визнає авторитету Вед, заперечує існування світової душі – творця Всесвіту (Брахми), засуджує варновий (кастовий) суспільний лад. Він проголошує мету спасіння індивідуальної душі – досягнення нею нірвани (нірвана –це не зникнення душі, а її вічне блаженство).

У джайнізмі існує п’ять основних заповідей: не чинити зла живим істотам (звідси – вегетаріанство джайнів), не казати неправди, не красти, бути байдужим до земних радощів (бути аскетом), не чинити перелюбу.

Священні книги джайнізму містять повчання його засновника – Махавіри –та його послідовників. Душа може досягнути нірвани за допомогою правильних віри, знання та поведінки. Джайнізм високо цінує аскетизм, заохочує пустельництво. Культ у джайнізмі значно спрощений. Під час молитовних зібрань відбуваються читання священних текстів. Релігійні ритуали прості, а віруючі беруть у них участь оголеними.

Предметом поклоніння є статуї засновників віри –оголених чоловіків, – обтягнуті прозорими тканинами та прикрашені коштовним камінням. Віруючі приносять їм пожертвування плодами, овочами, квітами та солодощами, а жреці щодня обливають їх молоком або ароматичними водами.

Сикхізм – це етнонаціональна релігія, котру сповідують майже 10 млн. населення Індії. Основна маса сикхів проживає в штаті Пенджаб. Релігію заснував у XVI ст. в Північно-Західній Індії уродженець штату Пенджаб гуру Нанак (1469 – 1539 рр.). Релігійне вчення базується на принципі монотеїзму. Бог виявляє себе в усьому сущому, він єдиний для всіх. Сикхи визнають всіх людей рівними перед Богом. Окрім Бога, сикхи вшановують дев’ятьох гуру – духовних наставників на чолі з Нанаком. Віровчення сикхів викладене в священній книзі Адігрантх, оригінал якої зберігається в головному культовому храмі – Золотому храмі в місті Пенджаб.

Сикхи повинні носити довге волосся (ніколи не стригтися та не голитися), залізний браслет на руці, мати при собі кинджал із криці, гребінь і вдягати короткі штани. Сикхам дозволяється споживати м’ясо, але заборонено курити тютюн.

Общини сикхів дуже згуртовані, підтримують між собою тісні зв’язки. Усі члени общини сплачують обов’язковий внесок в общинну касу, що використовується для взаємодопомоги. Кожен сикх при прийнятті в релігійну общину отримує звання “сингх”, що означає “лев”. Серед сикхів багато військових, вони хоробрі й умілі воїни.