Конфуціанство

У стародавньому Китаї, як і в інших культурах, існували релігійні міфи про виникнення світу. На початку Світ нагадував величезне куряче яйце, в якому панував хаос – розповідає давня китайська легенда. У цьому яйці зародився прабатько всіх людей – Пань-гу – з тілом змії та головою дракона. Якось він розбив шкаралупу, й легкі часточки (Янь), що наповнювали її, піднялися вгору та створили небо, а важкі (Інь) впали донизу і стали Землею. Небо, Земля та Людина – три основні сили світу. Людина своєю творчістю поєднує Небо та Землю, а в людині, як і у Всесвіті, взаємодіють начала Інь та Янь – жіноче й чоловіче, темне і світле, внутрішнє й зовнішнє, пасивне та активне, холодне й гаряче, вологе та сухе, парне і непарне.

Співвідношення Інь та Янь стали основною темою книги “І Цін” – класичної “Книги змін” (бл. X ст. до Р. X.), на яку спиралися дві головні китайські релігійно-філософські системи: даосизм і конфуціанство. Конфуціанство бачило в ній початок певної впорядкованості світу та Піднебесної.

Конфуцій (латинізоване ім’я Кун Фу-цзи (551 – 479 рр. до Р. X.) почав свою діяльність вчителя на 22 році життя. Деякий час він перебував на державній службі, але останні 13 років передавав свої знання учням, яких мав понад 300. Говорячи про сутність свого вчення, він стверджував, що не створював нової релігії, а лише вчив дотримуватися давніх традицій, бо це єдине, що могло, на його думку, забезпечити порядок у сім’ї та державі.

І справді, конфуціанство більше схоже не на релігію, а на етико-моральне вчення. У ньому немає духів, від початку воно негативно ставилося до різних форм містицизму, підкреслюючи, що перейматися треба земним, а не небесним.

Окрім найдавніших текстів, що їх упорядковував сам Кун Фу-цзи, до канону конфуціанства належить “Лунь-юй”, (“Бесіди та судження”) – записи розмов з Конфуцієм, зібрані його учнями.

На думку Конфуція, кожна людина здатна знайти в собі етичні правила власного життя. У стосунках з ближніми основним має бути намагання не робити нікому того, чого не хочеться, щоб чинили тобі.

В основу всіх справ має бути покладено принцип справедливості. Навіть якщо людина прагне посісти бажане для себе місце, будь-де – у сім’ї, суспільстві, на державній службі, – вона повинна намагатися бути гідною його. Для цього потрібно вдосконалювати свій характер, це потребує очищення серця, думок і розширення знань.

Найважливішим критерієм людської величі, згідно з Конфуцієм, є любов, яка зобов’язує до взаємоповаги вдома, старанності на роботі, правдивості в стосунках з довколишніми. Особливо важливою є любов і повага до влади та батьків. Сім’ю Конфуцій вважав основою політичної та соціальної структури суспільства. Навіть володар держави повинен чинити, як чинить батько в сім’ї. Інтереси сім’ї конфуціанство вважає найвищими цінностями людини.

Досконалість людини неможлива без її гармонійної діяльності. Як розвиток цього положення Конфуцій запропонував концепцію серединного шляху, тобто уникнення крайнощів у думках і вчинках.

Основою суспільних відносин Конфуцій вважав гуманність – жень. Для впорядкованості суспільства та бездоганності дій держави потрібно послідовно впроваджувати концепцію цзюнь-цзи – ідеальної шляхетної людини, наділеної рисами: сяо – поваги до батьків; ті – поваги до старших за віком і вищих за суспільним становищем; чжунь – вірності, відданості; шу – прощення; лі – доброчесності; чжі – знання, освіченості; юнь – хоробрості; гунь – шанобливості; куань – великодушності; сінь – вірності; мінь – кмітливості; чунь – доброти. Ці моральні характеристики роблять людину шляхетною, оскільки в них закладені принципи загальнолюдської моралі. Це забезпечило конфуціанству стабільний авторитет протягом 2,5 тис. років.

Релігійно-філософське вчення Конфуція спершу адресувалося державним службовцям, але згодом міцно увійшло до свідомості всього китайського суспільства, зумовило спосіб мислення китайців. У його лоні сформувалося близько восьми шкіл. Найвідомішими послідовниками ідей Конфуція були Мен-цзи (ІV – Ш ст. до Р. X.) та Сюнь-цзи (III ст. до Р. X.). У X ст. виникло неоконфуціанство, ідеї якого вплинули й на релігійні системи Кореї та Японії.

У сучасному Китаї і досі шанують основні положення конфуціанства.