Кислотні дощі

Оксиди сірки й азоту, що потрапляють у атмосферу вна­слідок роботи ТЕС і автомобільних двигунів, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні крапельки сір­чаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами.Кислотність чистої води становить 7, тобто її pH =7. Чим менше значення pH, тим вища кислотність води. Дощ вважається кислотним, якщо його pH < 5,6. Дощова вода з pH = 4 уже становить серйозну екологічну проблему. Нині в деяких промислових регіонах світу бувають кислотні дощі з pH <4.

Кислотні дощі мають шкідливу дію на фактори навколишньо­го середовища:

- врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3—8 % внаслідок ушкодження листя кисло­тами; - кислі опади спричинюють вимивання з грунту кальцію,, калію й магнію, що викликає деградацію фауни та флори; - деградують і гинуть ліси (особливо вразливими до дії кислотних дощів виявилися кедр, бук і тис); - отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба (в пер­шу чергу цінні види — лосось, форель тощо) і численні ви­ди комах; - зникнення комах у водоймах призводить до щезання птахів і тварин, які ними живляться; - зникнення лісів у гірських районах (Карпати) зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і селів; різко прискорюється руйнування пам'ятників архітектури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мар­муром, вапняком;

- вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним ту­маном, спричинює захворювання дихальних шляхів, по­дразнення очей тощо.

Взимку поблизу ТЕС, металургійних заводів тощо інколи випадає також кислотний сніг. Він є ще більш шкідливим, ніж кислотний дощ. Як встановив англійський дослідник Т. Девіс, райони, де випадає такий сніг, одержують одразу чотирьох-п'ятимісячну дозу забруднення, а під час танення навесні відбувається процес концентрації шкідливих речо­вин, тому тала вода інколи містить вдесятеро більше кислот, ніж сніг, який Девіс називає «екологічною бомбою уповіль­неної дії».

Деякі країни вже нині відчувають шкідливу дію кислот­них дощів. Так, за даними екологів, у Швейцарії від кис­лотних дощів засихає третина лісів, 69 % оглянутих буко­вих дерев у лісах Великобританії всихають з верхівок. У Швеції 18 тис. озер отруєно цими дощами, з них у 9 тис. риба вже частково вимерла, а в 4 тис. зникла зовсім. Великою загрозою є «інтернаціональний» характер цього забруднення, бо повітряні течії розносять кислотні тумани на тисячі кілометрів від місць їх виникнення. Ті ж, наприклад, шведські озера пошкодили кислотні дощі, які утворилися через викиди ТЕС і металургійних підприємств Великобританії. Пануючі в цьому районі західні вітри роз­носять отруту далеко від Британських островів — аж до Скандинавії. Кислотні дощі в Канаді принесені з США, в Україні — з Румунії, а в Румунії — з України тощо.

СМОГ

Смог серйозно зашкодив здоров'ю сотень тисяч жителів таких міст, як Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Чикаго, Бостон, Детройт, Токіо, Лондон, Мілан, Мехіко. Найближчим ча­сом це явище може виникнути в найбільших наших інду­стріальних містах і містах, перенавантажених автотранс­портом (Київ, Одеса, Харків, Ялта, Сімферополь, Баку, Батумі, Тбілісі, Алма-Ата, Новокузнецьк, Мідногорськ, Єре­ван, Кемерово, Ангарськ, Новотроїцьк та ін.). Сприятли­вими умовами для появи смогу є сонячні літні, безвітряні ДНІ.

У грудні 1952 р. звістка про смог облетіла весь світ, ко­ли в Лондоні від нього загинуло близько 4 тис. чоловік. Це був так званий чорний смог, що виник внаслідок надлишку в повітрі міста комплексу шкідливих газів (в основному N02 — 5—10 мг/м³ і більше, в результаті спалювання ву­гілля, соляру й мазуту на промислових підприємствах і теплоцентралях Лондона.

А ще перед другою світовою війною білий фотохімічний смог почав з'являтися над Лос-Анджелесом в результаті ве­ликої загазованості міста, спричиненої автотранспортом. Найбільшої шкоди він став завдавати в 70-80-х роках. Останнім часом завдяки системі чіткого автоматизованого регулювання рухом автотранспорту, переходу на нові ти­пи двигунів і нові види пального, застосування в машинах спеціальних газофільтрів смог у Лос-Анджелесі став з'явля­тися значно рідше. У разі перевищення уповітрі встанов­леної норми забруднювачів автоматично включаються спе­ціальні сирени, зупиняється рух автотранспорту, виклю­чаються двигуни. Завдяки заходам по охороні повітря в США, Японії, Франції, Великобританії, Канаді рівень за­газованості міст щорічно знижується приблизно на 5 %.

А на території колишнього СРСР У 1989—1991 рр. у містах Ангарську, Оренбурзі, Нижньому Тагилі реєстру­валися випадки масових отруєнь брудним повітрям.

Дослідження американських, англійських і японських вчених свідчать, що смог виникає в результаті складних фотохімічних реакцій у повітрі, забрудненому вуглеводня­ми, пилом, сажею і оксидами азоту під впливом сонячного світла, підвищеної температури нижніх шарів повітря й ве­ликої кількості озону (озон виділяється і в результаті роз­паду двоокису азоту під дією олефінів). У сухому (воло­гість 70 %) загазованому й теплому повітрі внаслідок впли­ву сонячного проміння виникає синювато-прозорий туман, який складається з озону (понад 3 мг/м³) й інших речовин, що значно токсичніші за первинні забруднювачі повітря. Туман неприємно пахне, подразнює очі, горло, спричинює задуху, бронхіальну астму, порушення вітамінного обміну, сну в дітей, емфізему легенів. Листя починає в'янути, стає плямистим, набуває сріблястого або бронзового кольору. Набагато прискорюється корозія металу, руйнування мар­муру, вапняку, фарби, гуми, синтетичних виробів, швидко псується одяг, взуття, порушується рух транспорту.