Парниковий ефект

Клімат на нашій планеті в минулому періодично зміню­вався. За тисячі й мільйони років чергувалися періоди знач­ного похолодання й навіть зледеніння та теплі епохи. Нині ж учені дуже занепокоєні: схоже на те, що Земля розігрі­вається значно швидше, ніж це було будь-коли в минуло­му. Це спричинено швидким збільшенням вмісту в атмо­сфері вуглекислого газу В земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але затримує тепло розігрітої Сонцем поверхні Землі. Це ви­кликає розігрівання планети, відоме під назвою парникового ефекту. «Мені здається,— пише У. Болдерс, президент На­ціонального центру вивчення атмосфери (США),— що зу­пинити це явище ніяк не можна. Парниковий ефект може бути трохи більшим чи трохи меншим, але він неминучий». Інші вчені-кліматологи настроєні не так категорично. Спра­ва в тому, що клімат Землі залежить від багатьох факто­рів— одні зумовлюють потепління, інші — похолодання, а які переважають, сказати з певністю не можна..

Останнім часом тривога вчених з приводу парникового ефекту зросла. Виявилося що, крім СО2 парниковий ефект викликають деякі інші гази, які називають малими доміш­ками. Моделювання на ЕОМ, проведене І. Каролем, свід­чить, що подвоєння в атмосфері вмісту оксиду азоту (N20) підвищило б температуру на 0,7°С, метану (СН₄)—на 0,4, водяної пари (Н₂0) — на 0,3, фторхлорметанів, або фреонів (СFСІз, СF₂С1₂ тощо),—на 0,8 °С.

У чому ж небезпека парникового ефекту? Як свідчать розрахунки вчених, підвищення середньої річної темпера­тури Землі на 2,5 °С викличе значні зміни на Землі, біль­шість яких для людей буде мати негативні наслідки. Пар­никовий ефект змінить такі критично важливі перемінні ве­личини, як опади, вітер, шар хмар, океанські течії, а також розміри полярних крижаних шапок. Внутрішні райони кон­тинентів стануть більш сухими, а узбережжя вологішими, зими — коротшими й теплішими, а літо — тривалішим і жаркішим. Основні кліматичні зони змістяться на північ (у північній півкулі) приблизно на 400 км. Це викличе по­тепління в зоні тундри, танення шару вічної мерзлоти у ви­соких широтах. З одного боку, покращаться умови судно­плавства в полярних морях, які значною мірою звільняться від криги, з іншого — значно зросте кількість небезпечних для судноплавства айсбергів, особливо в Атлантичному й Індійському океанах, тобто на найбільш напружених суд­ноплавних трасах. Найнеприємнішими для людства є два наслідки пар­никового ефекту. Перший — значне збільшення посушли­вості в середніх широтах, тобто в основних зернових райо­нах (Україна, чорноземна зона Росії, Кубань, «зернові»штати США). Клімат тут стане напівпустельним, і врожаї зерна різко скоротяться. Другий — це підйом рівня Світо­вого океану на 2—3 м за рахунок танення полярних льодо­вих шапок. Це викличе затоплення багатьох прибережних ділянок, де живуть мільйони людей, міст, портів тощо. Наприклад, така густонаселена (150 млн. чоловік) держа­ва, як Бангладеш, майже повністю буде затоплена, піде під воду Венеція тощо.

Моделлю «парникового ефекту» є клімат на Венері. Її щільна атмосфера, що на 98 % складається з вуглекислого газу, за рахунок цього явища розжарена до 500° С (за та­кої температури залізо стає червоним).

Кліматичні зміни можуть відбуватися не лише завдяки впливу людства на склад атмосфери, а й внаслідок зміни ним типу поверхні Землі. Заміна лісів культурними план­таціями призводить до зниження випаровування й збіль­шення прямої тепловіддачі. Зменшується жорсткість по­верхні, що впливає на циркуляцію шарів атмосфери.

Крім того, людство ще й безпосередньо підігріває ат­мосферу Землі за рахунок спалювання великої кількості нафти, вугілля, торфу тощо, а також роботи АЕС. Промис­ловість світу нині виділяє в атмосферу понад 3-10¹⁴ МДж тепла щорічно. Ця кількість поки що становить лише 0,01 % енергії Сонця, що досягає атмосфери Землі. Проте в деяких промислових районах концентрація теплової енергії за рахунок промисловості збільшилася вже в сотні разів. З'явилися теплі ореоли над містами й промисловими центра­ми, де теплові аномалії вже на кілька градусів перевищують норму. Такі теплі плями добре.помітні з Космосу під час теплової зйомки.

Швидко зростаюче населення африканських і латино­американських країн дуже активно вирубує тропічні ліси. За підрахунками експертів ООН, у найближчі 20 років бу­де знищено 12—15 млн. км² цих лісів, тобто більше полови­ни їх площі. Крім зменшення кількості кисню, що надходить у атмосферу з цього джерела, відбудеться глобальне охо­лодження атмосфери. Підраховано, що за всю історію люд­ства винищення лісів вже охолодило поверхню Землі май­же на 1 °С.

Таким чином, види діяльності людини, що спричинюють кліматичні зміни, мають різні наслідки. Одні з них підви­щують температуру (викиди в атмосферу СО2 й інших «пар­никових» газів), інші знижують її й викликають антипарниковий ефект (зведення лісів, запорошення повітря сажею й пилом тощо). Для точного прогнозування майбутніх змін потрібен добре налагоджений моніторинг. Як вважає вчений М. Келлі, переможцями у разі глобальних змін клі­мату будуть ті, хто думає й планує заздалегідь, а втрат зазнають люди, які реагують лише тоді, коли криза вже наступила.