Заходи боротьби з забрудненням атмосфери

Основними й найбільш дієвими засобами боротьби із забрудненням атмосфери є економічні. В розвинутих країнах (Франції, Швеції, Швейцарії та ін.) діє продумана система заохочувальних і заборонних заходів, що допомагають уникнути забруднень. Фірми, які впроваджують безвідходні технології, найновіші системи очищення й т. п., мають істотні податкові пільги, що дає їм перевагу над конкурентами. Водночас фірми і підприємства, які забруднюють атмосферу, змушені платити дуже великі податки й штрафи. В багатьох країнах, крім державних санітарно – епідеміологічних служб, за станом атмосфери слідкують також численні громадські організації («зелені» товариства). В Швейцарії, наприклад, власник фабрики може одержати таке повідомлення: «Ваша фабри­ка забруднює повітря понад встановленої норми. Якщо Ви не встановите очисні фільтри й не ліквідуєте забруднення, наша екологічна організація розпочне в пресі кампанію проти Вашої продукції, в результаті чого Ваші збитки пе­ревищать ті витрати, які Вам потрібні для встановлення си­стеми очищення». Як правило, такі попередження діють ду­же ефективно, тому що для будь-якої фірми ярлик забруд­нювача навколишнього середовища рівноцінний швидкому економічному краху.

Величезна увага на Заході приділяється також виховній і просвітницькій роботі. У тій же Швейцарії, наприклад, дітям із самого раннього віку пояснюють, що для їхньої країни, де практично немає ніяких корисних копалин, чисте повітря, чисті озера й річки є основним національним багатством. Усьому світові відомі гірські швейцарські курорти з їхнім кришталево чистим повітрям, сліпучо – білими лижними трасами, гірськими озерами небесної блакиті. Кожний швейцарець буквально з молоком матері всотує любов до своєї прекрасної країни й для нього блюзнірством є навіть сама думка про це, що можна зазіхнути на цю кросу й чистоту.

Існують також організаційні, технологічні й інші методи боротьби з забрудненням атмосфери.

1. Зменшення кількості ТЕС за рахунок введення в дію більш потужних, забезпечених ефективними системами очи­щення й утилізації газових і пилових (аерозольних) від­ходів. Спостереження свідчать, що одна потужна ТЕС за­бруднює повітря набагато менше, ніж сотня котельних тієї ж сумарної потужності. Гази ТЕС очищаються в спеціаль­них установках — циклонах тощо. У деяких країнах не лише майже повністю очищають гази ТЕС від шкідливих домі­шок, але й одержують з цього економічну вигоду. Напри­клад, Франція забезпечує свої потреби в сірчаній кислоті за рахунок утилізації газів ТЕС (родовищ сірки у Франції немає).

На деяких ТЕС налагоджено виробництво брикетів з уловленого пилу, які використовуються як будівельний матеріал.

Свого часу на Заході, а потім і в нас пропагувалася хибна ідея спорудження на ТЕС надвисоких (300—500 м) димових труб. Цей захід дійсно знижував забруднення повітря в околицях ТЕС, проте забруднювалися більш від­далені райони, причому шкода від забруднення зростала,, тому що аерозоль у верхніх шарах атмосфери утримується дуже довго (роками) й випадає в районах, дуже далеких від забруднювача.

2. Очистка мінерального палива від піриту (сірчаного колчедану) до його надходження в топки ТЕС. Цей захід стає дедалі необхіднішим у зв'язку з тим, що якість вугіл­ля, яке використовується на ТЕС, з року в рік погіршуєть­ся (багатозольне, з підвищеним вмістом піриту). Ефектив­не очищення вугілля від піриту зменшує вміст сірчаних оксидів у димах ТЕС на 98—99 %.

3. Заміна вугілля та мазуту на ТЕС екологічно чистішим газовим паливом; ТЕС, що працюють на природному газі, крім СО2, не викидають у повітря інших забруднювачів.

4. Регулювання двигунів внутрішнього згорання в авто­мобілях, установка на них спеціальних каталізаторів для допалювання пального, заміна етильованого бензину на екологічно менш шкідливий, впровадження електронних систем для регулювання надходження пального.

5. Збільшення обсягів озеленення міст і селищ.

6. Правильне планування розташування житлових і про­мислових районів у містах. Вони мають знаходитися якомо­га далі одне від одного, а між ними обов'язково повинна створюватися зони зелених насаджень.

7. Використання під час будівництва звукопоглинаючих матеріалів.

8. Ізоляція джерел шуму кожухами, ковпаками, застосу­вання пристроїв, які зменшують шуми, та глушників (особ­ливо електронних).

9. Застосування на особливо шумних виробництвах за­собів індивідуального захисту (навушників, антивібраційного взуття тощо).

Семінар №3

Тема: Забруднення гідросфери.

План

1. Споживачі та користувачі прісної води.

2. Забруднення води.

3. Проблеми стічних вод.

4. Охорона підземних вод України.

5. Охорона вод Світового океану.

6. Стан водних басейнів України.