Оборона

Оборона – вид загальновійськового бою, метою якого є:

- відбиття ударів переважаючих сил противника;

- завдання ураження його військам;

- утримання важливих районів місцевості;

- виграшу часу;

- економії сил;

- створення необхідних умов для переходу у наступ або інших подальших дій.

Види оборони

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною та маневреною.

Позиційна оборона – основний вид оборони.

Вона організовується та проводиться з метою відбиття наступу противника стійким утриманням зайнятих смуг, рубежів і позицій, недопущенням його прориву в глибину і завданням максимального ураження.

Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території неприпустима.

Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території через відсутність достатньої кількості сил для ведення позиційної оборони, а також у тих випадках, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угруповання противника у підготовлені вогневі зони (райони), виграти час і, завдавши противнику ураження на декількох оборонних рубежах, знизити його наступальні можливості або примусити його відмовитися від подальшого наступу.

Умови і способи переходу до оборони

Оборона може організовуватися:

- навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні;

- вимушено — внаслідок несприятливої обстановки, що склалася.

Оборона може підготовлятися:

- завчасно до початку бойових дій;

- організовуватися під час бою.

Перехід до обо­рони може здійснюватися:

- в умовах відсутності зіткнення з противником;

- в умовах безпосередньо­го зіткнення з ним.

Залежно від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, у короткі терміни, або підрозділи можуть готуватися до неї тривалий час.