Оборона повинна бути стійкою та активною, здатною протистояти ударам усіх видів зброї, наступу (атаці), вести активну боротьбу з його повітряними (аеромобільними) десантами і диверсійно-розвідувальними групами.
Вона повинна бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибоко ешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником звичайної зброї, високоточної зброї, ЗМУ, засобів радіоелектронної боротьби і психологічного впливу.
Стійкість та активність оборони досягається:
- витримкою та наполегливістю підрозділів, які обороняються, їх високим моральним духом;
- веденням безперервної розвідки противника, своєчасним викриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак;
- ретельним маскуванням бойового порядку та введенням противника в оману відносно побудови оборони та замислу дій;
- умілою, різноманітною побудовою оборони;
- майстерним використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання;
- ретельною організацією системи вогню, особливо протитанкового, в поєднанні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів і вогневих позицій;
|
|
- надійною протиповітряною обороною;
- своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами та вогнем на загрозливих напрямках;
- негайним знищенням противника, який вклинився в оборону та його десантів, які висадилися;
- застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його у важке становище, нав'язати йому свою волю та ініціативу;
- постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника;
- наполегливим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у поєднанні з проведенням контратак.
Наступ