Проблеми розвитку інфраструктури товарного ринку

Зарубіжні теоретики ринку виходять з того, що правильно розставлені параметри валютно-фінансової, кредитної, товар­ної, цінової політики та інші макроекономічні показники здат­ні автоматично відрегулювати всю решту економічних показ­ників тільки за умови, якщо в економіці країни існує розвине­на інфраструктура.

Відомо, що в нашій економіці інфраструктура взагалі, а то­варних ринків зокрема, була чисто умовною і призначалася для централізованої планової економіки. Доринкові умови господарювання виходили з примусового визнання кориснос­ті товару або послуги незалежно від того, чи затребувана вона в даний період часу і для даного споживача чи ні. У результаті була сформована система управління товарними потоками, заснована на жорсткій ієрархії управління логістичним лан­цюгом інфраструктурних елементів руху товару.

Адміністративно-командна система серйозно деформувала розвиток інфраструктури товарних ринків. Це було обумовлено, по-перше, залишковим принципом виділення інвестицій на її роз­виток і вдосконалення, по-друге, наростанням у зв'язку з цим роз­риву в рівнях розвитку виробничої та соціальної інфраструктур.

Негативні наслідки такого впливу виявилися в наступному:

1) щоб подолати загальне відставання інфраструктури, нині необхідний колосальний обсяг інвестицій;

2) значна частина інфраструктури товарного ринку через структурні перетворення економіки стає просто непридатною і непотрібною, в той же час на її демонтаж і виведення з екс­плуатації необхідні значні додаткові ресурси.

Таким чином, без створення адекватної інфраструктури товарного ринку успіх ринкових перетворень економіки забезпечити неможливо. Самі ж перетворення повинні мати серйозне теоретичне обґрунтування, початкові принципи яко­го полягають в наступному:

1. Розмежування якісно різних елементів інфраструктури товарного ринку. При всій важливості якого-небудь елементу, необхідно виділити ті елементи, які відіграють чільну роль у русі товарних потоків. Таке розмежування дозволяє реалі­стично оцінити перспективи структурних перетворень у від­повідних ланках. Так, пристосувати структуру автотранспорту до ринкових реалій можна швидше і легше (зокрема, викори­стовуючи механізм приватизації), ніж структуру автомобіль­них доріг. У той же час спроби обмежитися приватизацією парку літаків без вирішення проблеми докорінної реконструк­ції наявних аеропортів не зможуть реально підвищити ефек­тивність роботи цієї галузі.

2. Розмежування матеріально-речової та соціальна-еконо­мічної форм інфраструктури товарного ринку. Наприклад, виявити основну проблему розвитку інфраструктури товарно­го ринку - недолік інвестицій - можливо, а ось визначити дій­сні умови її вирішення - складно. Адже докорінне питання ре­формування інфраструктури товарного ринку полягає не в обсягах інвестування, і навіть не в його джерелах, а в ефектив­ності використання одержаних ресурсів.

3. Виділення внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку того чи іншого елементу інфраструктури товарного ринку або під­системи в цілому.

4. Прийняття до уваги ролі держави в перетворенні інфра­структури товарного ринку. Складнощі в цій сфері обумовле­ні державно-монополістичним характером сучасного стану інфраструктурного комплексу. Цей державний монополізм ка­муфлюється формою природних монополій, а держава, будучи «соціальним» монополістом, всіляко сприяє збереженню мо­нопольного положення ряду галузей цієї підсистеми інфраструктури, не допускаючи туди приватний капітал. Для порів­няння, частка приватного капіталу в інвестиціях в інфраструк­туру в розвинених країнах складає понад 20%.