2015-08-21
287
МВС регулярно проводить ревізію та оновлення нормативної бази з урахуванням нових міжнародних документів, імплементованих Україною, рішень Європейського суду з прав людини, а також рекомендаційних документів міжнародних інституцій. Одночасно МВС регулярно виходить із законодавчими ініціативами, спрямованих на встановлення чіткої узгодженості всіх правових норм в галузі кримінального, адміністративного, трудового, цивільного та інших галузей права, що регламентують діяльність персоналу.
2. Деполітизація - У разі виявлення фактів або виникнення аргументованої підозри щодо дій посадової особи МВС в інтересах представників політичних сил, така посадова особа відсторонюється від виконання обов’язків та становиться об’єктом внутрішнього розслідування.
На рівні МВС сфери політичного та фахового керівництва обов’язково розмежовуються з метою забезпечення стабільності професійного складу ОВС. На посаду міністра призначається виключно цивільний представник політичних сил, термін перебування якого (якої) на посаді залежить від перебігу політичних обставин
3. Децентралізація
Територіальні підрозділи служб МВС мають право самостійно вирішувати питання планування поточної діяльності, кадрової політики та розподілу наданого бюджету, несучи повну відповідальність за прийняті рішення перед місцевою громадою та керівництвом МВС.
Планування поточної діяльності територіальних підрозділів здійснюється на підставі рекомендацій, що спрямовуються центральним апаратом МВС, з урахуванням особливостей регіональної ситуації та потреб місцевих громад.
Органи Служби безпеки являють собою централізовану систему, очолювану Головою Служби безпеки України, який підпорядкований Президенту України. Єдність і централізація цього органу зумовлені єдиною законністю, спільністю завдань, а також єдиноначальністю в системі.
Правові підвалини діяльності Служби безпеки України становлять Конституція, закони України ("Про оперативно-розшукову діяльність", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"), КК, КПК та інші нормативні акти, відомчі накази, положення й інструкції, які регламентують діяльність підрозділів цього правоохоронного органу.
В окремих випадках органи Служби безпеки у межах своєї компетенції вирішують проблеми, пов'язані з нормами міжнародного права. Ці норми охоплюються, зокрема, такими міжнародно-правовими актами, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадські та політичні права та ін. Крім того, у своїй діяльності ці органи вирішують питання, що грунтуються на міждержавних угодах, укладених Україною.
оротьба зі злочинністю, відповідно до законодавства України, ведеться стосовно виявлення, попередження, припинення і розкриття терористичної діяльності, організованої злочинності, корупції, незаконного обігу зброї й наркотичних засобів, контрабанди та інших злочинів органами дізнання й досудового слідства Служби безпеки. Крім того, провадиться робота з виявлення, попередження, припинення і розкриття діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань, злочинних організацій, окремих осіб і громадянських об'єднань, які ставлять за мету зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.
Обов'язки, якими наділені органи Служби безпеки, дозволяють у повному обсязі виконувати завдання щодо захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу держави, її законних інтересів та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, у тому числі виявляти, припиняти й розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції цих органів, а також провадити дізнання й досудове слідство у цих справах і розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку з учиненням зазначених злочинів.
Контроль за діяльністю Служби безпеки України здійснюєтьсяПрезидентом України та уповноваженими ним державними органами.
Постійний контроль за дотриманням конституційних прав
громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності та
діяльності у сфері охорони державної таємниці органів і
підрозділів Служби безпеки України, а також контроль за
відповідністю виданих Службою безпеки України положень, наказів,
розпоряджень, інструкцій і вказівок Конституції і законам України
здійснюється спеціально призначеними Президентом України
посадовими особами. Повноваження цих посадових осіб та правові
гарантії їх діяльності визначаються Положенням, яке затверджується
Президентом України. Служба безпеки України регулярно у порядку, визначеному
Президентом України, інформує Президента України, членів Ради
національної безпеки України і посадових осіб, спеціально
призначених Президентом України, з основних питань своєї
діяльності, про випадки порушення законодавства, а також на їх
вимогу подає інші необхідні відомості.
Голова Служби безпеки України щорічно подає Президенту
України письмовий звіт про діяльність Служби безпеки України.
Голова Служби безпеки України несе персональну
відповідальність за своєчасність, об'єктивність і повноту поданої
інформації.
Стаття 9. Система Служби безпеки України
Систему Служби безпеки України складають Центральне
управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні
органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а
також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки
України. Організаційна структура Служби безпеки України визначається
Президентом України.
Центральне управління Служби безпеки України, інші органи та
установи, що входять у систему Служби безпеки України, є
юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба
України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в
банках, у тому числі валютні.
Для організації і проведення антитерористичних операцій та
координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом
чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки
України функціонує Антитерористичний центр. Положення про
Антитерористичний центр при Службі безпеки України затверджується
Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Стаття 11. Регіональні органи Служби безпеки України
З метою ефективного виконання своїх завдань Службою безпеки
України створюються її регіональні органи: обласні управління
Служби безпеки України, їх міжрайонні, районні та міські
підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не
збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.
В інтересах державної безпеки органи і підрозділи Служби
безпеки України можуть створюватися на окремих державних
стратегічних об'єктах і територіях, у військових формуваннях.
У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи
Служби безпеки України є незалежними від органів місцевої
державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових
осіб, партій і рухів. Центральне управління Служби безпеки України відповідає за
стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших
органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат
Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи:
контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального
захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту
національної державності, боротьби з корупцією і організованою
злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичний,
оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий,
зв'язку, по роботі з особовим складом,
адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та
інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.
Стаття 19. Склад кадрів Служби безпеки України
Кадри Служби безпеки України складають:
співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий
договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці
строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України
затверджується Головою Служби безпеки України.
До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній,
добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за
діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я
ефективно виконувати службові обов'язки. Критерії професійної
придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються
кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються
Головою Служби безпеки України.На службу в органи Служби безпеки України не може бути
прийнята особа, яка має не погашену або не зняту судимість за
вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом
останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення
корупційного правопорушення. Стаття 15. Порядок призначення начальників органів і
підрозділів Служби безпеки України
Начальники підрозділів Центрального управління Служби безпеки
України: контррозвідки, військової контррозвідки,
контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері
інформаційної безпеки, захисту національної державності, боротьби
з корупцією і організованою злочинною діяльністю,
інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного
документування, слідчого, по роботі з особовим складом, інших
підрозділів, визначених Президентом України, а також начальники
регіональних органів - обласних управлінь Служби безпеки України
призначаються на посади за поданням Голови Служби безпеки України
та звільняються з посад Президентом України.
Порядок призначення інших посадових осіб Служби безпеки
України визначається Головою Служби безпеки України. Начальники
регіональних органів Служби безпеки України призначаються з відома
глави місцевої державної адміністрації.
Стаття 215. Досудове розслідування злочинів і кримінальних проступків
1. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.
1. Слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
9. Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.
4) дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків;
5) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
6) досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів;
1. Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є:
1) слідчі підрозділи:
а) органів внутрішніх справ;
б) органів безпеки;
в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
г) органів державного бюро розслідувань;
2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
2. Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою
Слідчий апарат органів прокуратури складається зі слідчих, старших слідчих та слідчих з особливо важливих справ.
У Генеральній прокуратурі України є слідчі й старші слідчі, які призначаються Генеральним прокурором України.
У прокуратурах обласного рівня є слідчі управління та відділи, а в Генеральній прокуратурі — управління по розслідуванню особливо важливих справ.
У прокуратурах районів, міст є слідчі та старші слідчі, які призначаються та звільняються прокурором АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Слідчий апарат органів МВС і СБУ складається зі слідчих, старших слідчих і слідчих з особливо важливих справ.
У міських і районних відділах (управліннях) внутрішніх справ є слідчі групи і слідчі відділення, а в обласних і прирівняних до них управліннях Міністерства внутрішніх справ — слідчі управління.
Керівництво слідством в органах прокуратури, МВС, СБУ і податкової міліції здійснюють начальники слідчих підрозділів.
Повноваження начальника слідчого відділу визначені у ст. 1141 КПК. Він має право перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому про проведення досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про проведення окремих слідчих дій, має також право передавати справу від одного слідчого до іншого, доручати розслідування справи декільком слідчим, а також брати участь у проведенні досудового слідства і особисто проводити попереднє слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
Слід зазначити, що Концепцією судовоправової реформи 1992 р. передбачалося створення єд
иного слідчого апарату. Вбачається, що таке об’єднання органів досудового слідства усуне «розпилення» сил, паралелізм у роботі, сприятиме більш повному технічному оснащенню слідчих, посилить їх взаємодію з органами дізнання, що в результаті підвищить рівень досудового розслідування в цілому. Згідно з Конституцією України органи досудового слідства будуть реформовані в систему досудового слідства. Так, пунктом 9 Перехідних положень Конституції України передбачається, що прокуратура продовжує виконувати функцію розслідування злочинів до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
Термін об’єднання слідчих апаратів прокуратури, МВС та СБУ в єдину систему досудового слідства ні Конституцією, ні іншими нормативними актами не визначений. Це залежить від темпів реалізації судовоправової реформи в Україні.
Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування
1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
2. Слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
4) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284цього Кодексу;
4. Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність
17) слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;
Стаття 1. Завдання оперативно-розшукової діяльностіЗавданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація
фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп,
відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України
(2341-14), розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб
іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень
та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання
інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Стаття 2. Поняття оперативно-розшукової діяльності
Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і
негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних
заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та
оперативно-технічних засобів. Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову
діяльність
Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними
підрозділами:
Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною,
спеціальною міліцією, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою
міліцією; Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою
контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними
підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю,
оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного
документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників
кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки,
оперативно-технічними, власної безпеки; { Частину першу статті 5
доповнено абзацом згідно із Законом N 3200-IV (3200-15) від
15.12.2005 }
Державної прикордонної служби України - розвідувальним
органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки,
оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими
підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального
органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та
його територіальних органів, підрозділами з охорони державного
кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони,
забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки,
оперативного документування та оперативно-технічними управління державної охорони - підрозділом оперативного
забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та
об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона органів доходів і зборів - оперативними підрозділами
податкової міліції та підрозділами, які ведуть боротьбу з
контрабандою; органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів
Державної пенітенціарної служби України розвідувального органу Міністерства оборони України -
оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки
Національного антикорупційного бюро України - детективів,
оперативно-технічними, внутрішнього контролю
Стаття 2. Адвокатура України
1. Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
2. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
3. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Стаття 3. Правова основа діяльності адвокатури України
1. Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Стаття 4. Принципи та засади здійснення адвокатської діяльності
1. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
2. Адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.
3. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
4. Адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 5. Адвокатура і держава
1. Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
2. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.
2) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
Стаття 13. Здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально
1. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
2. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Стаття 14. Адвокатське бюро
1. Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.
2. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленомуЗаконом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
3. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
Стаття 15. Адвокатське об’єднання
1. Адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
2. Державна реєстрація адвокатського об’єднання здійснюється в порядку, встановленомуЗаконом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
3. Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
.
5) захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
6) інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
Стаття 6. Адвокат
1. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
2. Не може бути адвокатом особа, яка:
1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;
2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;
3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.
3. Для цілей цієї статті:
1) повна вища юридична освіта - повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;
2) стаж роботи в галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.
Стаття 7. Вимоги щодо несумісності
1. Несумісною з діяльністю адвоката є:
1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";
2) військова або альтернативна (невійськова) служба;
3) нотаріальна діяльність;
4) судово-експертна діяльність.
Вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката, передбачені пунктом 1 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі).
2. У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Порядок набуття права на заняття адв діяльністю:
Особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про:
1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту;
2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.
1. Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом.
3. Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.
Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту.
1. Стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону
Присяга адвоката України
. Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України(безстрокове)
Стаття 23. Гарантії адвокатської діяльності
1. Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема:
1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності;
2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов’язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом;
3) проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;
4) забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності;
5) адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості;
6) життя, здоров’я, честь і гідність адвоката та членів його сім’ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом;
7) адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом;
8) забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці;
9) забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;
10) забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі;
Стаття 50. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури
1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.
2. Голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п’ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд.
3. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев’яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин від кількісного складу кожної з її палат, затвердженого конференцією адвокатів регіону.
5. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать:
1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;
2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту;
3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;
5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.
У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.
Стаття 52. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури
1. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України та Раді адвокатів України.
2. До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років: по одному представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування з’їздом адвокатів України. Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури обирається членами комісії шляхом голосування зі складу членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є повноважною за умови обрання не менше двох третин її складу.
4. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:
1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
5. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:
1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;
2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;
Стаття 32. Припинення права на заняття адвокатською діяльністю
1. Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі:
1) подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
2) визнання адвоката безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
3) смерті адвоката;
4) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю;
5) встановлення факту надання недостовірних відомостей для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката України;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі.
2. Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:
1) порушення присяги адвоката України;
2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов’язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили;
4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.
Стаття 33. Загальні умови дисциплінарної відповідальності адвоката
1. Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
2. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
3. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Стаття 34. Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності
1. Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
2. Дисциплінарним проступком адвоката є:
1) порушення вимог несумісності;
2) порушення присяги адвоката України;
3) порушення правил адвокатської етики;
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
3. Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.
Стаття 35. Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень
1. За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
2. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Стаття 43. Засади адвокатського самоврядування
1. Адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
2. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України.
Стаття 44. Завдання адвокатського самоврядування
1. Завданнями адвокатського самоврядування є:
1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності;
2) підтримання високого професійного рівня адвокатів;
3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;
5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську діяльність;
6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України;
7) участь у формуванні Вищої ради юстиції у порядку, визначеному законом.
Стаття 45. Національна асоціація адвокатів України
1. Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
2. Національна асоціація адвокатів України:
1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади;
2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності;
3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України;
4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України;
5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
присяги адвоката України.
Стаття 46. Організаційні форми адвокатського самоврядування
1. Організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з’їзд адвокатів України.
1. Вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.
1. У період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону.
Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.
1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю ради адвокатів регіону та кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури утворюється і діє ревізійна комісія адвокатів регіону.
Ревізійна комісія адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.
1. Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю Національної асоціації адвокатів України, її органів, рад адвокатів регіонів, Ради адвокатів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, діяльністю ревізійних комісій адвокатів регіонів утворюється і діє Вища ревізійна комісія адвокатури.
Вища ревізійна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України.
1. Вищим органом адвокатського самоврядування України є з’їзд адвокатів України.
2. До складу з’їзду адвокатів України входять делегати, які обираються конференціями адвокатів регіонів шляхом голосування відносною більшістю голосів делегатів, які беруть участь у конференції.
4. З’їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України не рідше одного разу на три роки. З’їзд адвокатів України скликається у шістдесятиденний строк за ініціативою Ради адвокатів України або на вимогу не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів, включених до Єдиного реєстру адвокатів України, або не менш як однієї третини рад адвокатів регіонів.
Рада адвокатів України
1. У період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.
Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом таположенням про Раду адвокатів України, що затверджується з’їздом адвокатів України.
Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з’їзду адвокатів України.
2. До складу Ради адвокатів України входять тридцять членів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років
Стаття 25. Надання адвокатом безоплатної правової допомоги
1. Порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.
2. Оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за зверненням органів місцевого самоврядування, а безоплатної вторинної правової допомоги - за зверненням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, наякі покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що
мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії,
передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної
вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на
нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах,
державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або
займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами,
мають однакову юридичну силу. Стаття 2. Правова основа діяльності нотаріату
Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України
(254к/96-ВР), цей Закон, інші законодавчі акти України.
Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу
юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері
права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або
консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три
роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на
зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа,
яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана
недієздатною за рішенням суду.
Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з
метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи
пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською
діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на
державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у
штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану
роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Реєстраційна справа приватного нотаріуса зберігається і
ведеться відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства
юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними
управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка
здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі,
державному нотаріальному архіві або незалежну професійну
нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що
мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії,
передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а
також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме
майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про
державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:
1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності
тощо);
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
4) видають свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів);
6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою або місце перебування якої невідоме;
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються
у справах нотаріуса;
9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна
(майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній
реєстрації; { Пункт 9 частини першої статті 34 в редакції Закону N 5208-VI
(5208-917) від 06.09.2012 }
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і
виписок з них; 96 Стаття 17. Організація роботи державних нотаріальних контор
Державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються
Міністерством юстиції України.
Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним
управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах
Києві та Севастополі в межах встановленої для державних
нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.
Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка
створюється та реєструється у встановленому законом порядку.
Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається
із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття
нотаріальною діяльністю.
Призначення на посаду державного нотаріуса і завідуючого
державною нотаріальною конторою та звільнення з посади провадиться
Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в
Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в
областях, містах Києві та Севастополі. { Стаття 17 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від 01.10.2008 } Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок
державного бюджету. Стаття 23. Державні нотаріальні архіви
В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі
засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною
Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років)
зберігання нотаріальних документів.
Питання організації діяльності та компетенція державного
нотаріального архіву визначаються положенням про нього
(z0443-09), що затверджується Міністерством юстиції України. Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який
призначається на посаду і звільняється з неї Головним управлінням
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та
Севастополі.
Мережа і штати державних нотаріальних архівів затверджуються
в порядку, передбаченому для державних нотаріальних контор.
Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку
із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. 97Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться
Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в
Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в
областях, містах Києві та Севастополі на підставі заяви особи, яка
має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та
акта про сертифікацію про відповідність робочого місця (контори)
приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам. У заяві
зазначається назва нотаріального округу, в якому особа буде
займатися нотаріальною діяльністю.
Робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно
розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального
округу. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса
встановлюються Міністерством юстиції України. Приватний нотаріус вправі мати контору, укладати
цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та
вкладні (депозитні) рахунки в банках.
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або
недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному
розмірі. 98 Стаття 10. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату та порядок
її роботи
Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які
мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення
питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття
нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України
утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний
склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується
наказом Міністерства юстиції України.
Строк повноважень персонального складу Вищої кваліфікаційної
комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня його
затвердження.
Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату
затверджується Кабінетом Міністрів України99У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії,
передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на
це посадовими особами органів місцевого самоврядування. { Частина
четверта статті 1 в редакції Закону N 614-VI (614-17) від
01.10.2008 }
Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на
консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним
законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до
нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40
цього Закону. 5) заповіти осіб, які тримаються в установах виконання
покарань, посвідчені начальниками таких установ; { Пункт 5 частини першої статті 40 в редакції Закону N 1254-VI
(1254-17) від 14.04.2009 }
6) заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах,
посвідчені начальниками слідчих ізоляторів. 2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на
морських, річкових суднах, що ходять під прапором України,
посвідчені капітанами цих суден;
3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших
експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій; 100Професійне самоврядування нотаріусів здійснюється через
Нотаріальну палату України та її органи. Нотаріальна палата
України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у
сфері нотаріату.
Нотаріальна палата України є неприбутковою юридичною особою,
має свою печатку. Діяльність Нотаріальної палати України
здійснюється відповідно до законодавства та її статуту.
Повноваження Нотаріальної палати України визначаються цим Законом
та її статутом.
До повноважень Нотаріальної палати України належать:
представлення інтересів нотаріальних палат та нотаріусів у
державних та інших установах; забезпечення захисту соціальних та
професійних прав нотаріусів; участь у проведенні експертиз
законопроектів з питань, пов’язаних з нотаріальною діяльністю;
забезпечення підвищення кваліфікації нотаріусів та їхніх
помічників; контроль за дотриманням нотаріусами правил професійної
етики та інші повноваження.
