Психологічні проблеми відставання

Уповільнення темпу психічного розвитку дитини може бути викликано наступними причинами:
| педагогічною занедбаністю;
| затримкою психічного розвитку, обумовленої певної органічної недостатністю центральної нервової системи;
| загальним недорозвиненням мозкових структур, провідним до різних форм розумової відсталості.
Практичний психолог, що працює з дошкільнятами, повинен вміти диференціювати зазначені типи відставання дітей у психічному розвитку, оскільки в його компетенцію входить корекція тільки педагогічної занедбаності і легких форм затримки психічного розвитку. Більш складні випадки потребують комплексної медичної, дефектологической та психотерапевтичної допомоги.
Причини відставання і способи корекції
Найбільш сприятливою з точки зору прогнозу формою відставання в Розвитку є педагогічна занедбаність, при якій ° Але обумовлено тільки умовами життя і виховання дитини. Дли-Тельний дефіцит інформації, відсутність психічної стимуляції
230 Частина II. Дитяча практична псіход0Гй
в сензитивні періоди може призвести до різкого зниження потен альних можливостей психічного розвитку дитини. Тим не мецР при правильному і своєчасному індивідуальному підході до тако дитині, достатньої інтенсифікації розвиваючих занять ці діти легко можуть наздогнати своїх однолітків.
Затримка психічного розвитку, незважаючи на різноманіття її проявів, характеризується рядом ознак, що дозволяють відмежувати її як від педагогічної занедбаності, так і від розумової відсталості. Діти із затримкою психічного розвитку не мають порушень окремих аналізаторів і великих поразок мозкових структур, але відрізняються незрілістю складних форм поведінки, цілеспрямованої діяльності на тлі швидкого виснаження, стомлюваності, порушеною працездатності. В основі цих симптомів лежить органічне захворювання ЦНС, викликане патологією вагітності та пологів, вродженими хворобами плоду, перенесеними в ранньому віці виснажують інфекційними захворюваннями.
В цілому за своєчасної та адекватної корекційної роботи затримки психічного розвитку оборотні. Їх стійкість залежить від того, чи лежать у їх основі емоційна незрілість (психічний інфантилізм); низький психічний тонус (тривала астенія); порушення пізнавальної діяльності, пов'язані зі слабкістю пам'яті, уваги, рухливості психічних процесів, дефіцитністю окремих коркових функцій. Перші дві форми затримки психічного розвитку є найбільш легкими і переборними, в той час як порушення пізнавальної діяльності ведуть до затримки психічного розвитку, що межує з дебильностью; здатність до навчання цих дітей значно знижена.
Найкращі результати в плані корекції затримки психічного розвитку досягаються в.том випадку, якщо робота з дитиною розпочата в максимально ранні терміни. На жаль, в період дошкільного дитинства оточують дитину дорослі часто не надають значення тим чи іншим особливостям його розвитку, вважаючи їх індивідуальними варіантами норми і вважаючи, що дитина всі свої труднощі просто переросте.

67. Психодіагностіка дітей раннього віку в основному може бути тільки об'єктивною, тобто лише в дуже малому ступені спиратися на самооцінку і самоаналіз дитини. Найбільш цінним у цьому віці є психодіагностичний матеріал, пов'язаний з експертною оцінкою зовні спостережуваних дій і реакцій дитини. Тому основним засобом збору інформації про дітей в цьому віці є спостереження, а головним психодіагностичним методом — природний експеримент, в якому створюється деяка життєва ситуація, досить добре знайома дитині. Якнайкращі психодіагностичні результати у дітей цього віку можна одержати, спостерігаючи за ними в процесі занять ведучою для даного віку діяльністю — предметною діяльністю.

При проведенні психодиагностики дітей молодшого і середнього дошкільного віку слід мати на увазі як зміну форми гри, так і виникнення нового вигляду соціальної активності, що веде за собою психічний розвиток дитини, — міжособистісного спілкування. Діти цього віку вперше починають виявляти цікавість до однолітків як осіб і включатися з ними в сумісні ігри. Відповідно і методики психодиагностики слід розробляти так, щоб вони припускали не тільки спостереження за дітьми в індивідуальній наочній діяльності, але і в колективній грі сюжетно-рольового плану. її учасниками можуть бути не тільки діти, але і дорослі. Таку гру з дитиною може, наприклад, організувати і з психодіагностичною метою провести сам психолог.

Крім того, в цьому віці до певної міри вже можна спиратися на самосвідомість дітей і на оцінки, які самі вони дають іншим дітям і дорослим людям. Це особливо стосується прояву різних індивідуальних якостей у спілкуванні з навколишніми людьми.