Місце та роль земельного права в системі права України

Земельне право є самостійною галуззю права, має свій предмет і метод регулювання. В той же час земельне право — не відособлене право, бо має цілий ряд питань, за якими стикається з іншими галузями права. Застосування норм зе­мельного права тісно пов'язується із застосуванням право­вих норм інших галузей права, а також враховуються прин­ципи цих галузей. Найбільший зв'язок земельне право має з конституційним, цивільним, адміністративним та екологіч­ним правом.
Так норми конституційного права визначають основні прин­ципи всіх галузей правової системи. По відношенню до зе­мельного права такими положеннями є встановлення різно­манітності форм земельної власності, визнання права при­ватної власності на землю, права на володіння, користуван­ня І розпорядження землею, охорона права земельної влас­ності законом. В Конституції закріплені умови і порядок ко­ристування землею та іншими природними ресурсами.
Зв'язок земельного права з адміністративним має місце в сфері державного управління земельним фондом, притяг­нення до адміністративної відповідальності осіб, винних у здійсненні адміністративно-правових порушень земельного законодавства. В адміністративному праві визначається сис­тема органів держави, які здійснюють управління земельним фондом, порядок і форми їх діяльності.
Важливе значення для земельного права має його зв'язок з цивільним правом. Цей зв'язок визначається спільністю соці­ально-економічної природи земельних та цивільних відно­син. Правові норми земельного та цивільного права тісно переплітаються в питаннях земельних та майнових відносин, що обумовлено зв'язком права на земельну ділянку з правом на посіви, будівлі, шо знаходяться на земельній ділянці, в праві обмеженого користування чужою земельною ділянкою для проходу, проїзду, в судовому захисті земельних прав, відшкодуванні збитків, спричинених порушенням земельних відносин. Специфіка землі полягає в тому, що вона є не тільки об'єктом власності і господарського використання, а і природним об"єктом, що визначає необхідність регулю­вання відносин, пов'язаних з використання землі як у ци­вільному так і в земельному праві.
Досить тісний зв'язок існує між земельним правом, з однієї сторони, і водним, гірським і лісовим правом, з другої сторо­ни. На базі спільності ознак, які властиві галузям земельного, водного, гірського, лісового права, сформувалось природно-ресурсове право як сукупність правових норм, що регулюють відносини щодо використання і охорони земель, вод, надр, лісів з метою задоволення економічних потреб суспільства і охорони навколишнього природного середовища.
Взаємозв'язок земельного права з екологічним правом ви­значається положенням землі як елемента оточуючого при­родного середовища. Не будучи складовою частиною еколо­гічного права як сукупності норм, які регулюють суспільні відносини в сфері взаємодії суспільства і природи, земельне право, що має своєю задачею організацію раціонального використання і охорони землі, має норми, що встановлю­ють правила екологічної безпеки, які забезпечують охорону іемлі як частину навколишнього природного середовища.