Правове регулювання використання земель транспорту

Згідно зі ст. 11 Закону "Про транспорт" до земель транспорту належать землі, надані згідно з ЗК підприємствам і організаціям транспорту (залізничного, водного (морського, річкового), авто­мобільного, авіаційного, міського електротранспорту, а також трубопровідного), для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку відповід­них об'єктів.

Землями залізничного транспорту є землі, надані його під­приємствам і організаціям. До їх складу входять землі, що є смугою відведення залізниць; під залізничним полотном та його облаштуванням; залізничні станції з усіма будівлями і спору­дами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарств, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, землі під захисні та укріплювальні насадження, службові, культурно-побутові будівлі та інших споруд, які створюються для обслуговування роботи залізнич­ного транспорту. Основними нормативними актами, що регу­люють правовий режим земель залізничного транспорту, є ЗК, Закон "Про транспорт" і Закон України від 4 липня 1996 р. "Про залізничний транспорт", Статут залізниць України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, Правила технічної експлуатації залізниць України, затв. наказом Мінтрансу від 20 грудня 1996 р. № 411, а також Інструк­ція про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затв. Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 р.

Відповідно до проектів будівництва залізниць, крім смуги відведення до складу земель залізничного транспорту можуть також включатися ділянки, що не прилягають безпосередньо до смуги відведення, але необхідні для обслуговування конкрет­ної залізниці (кар'єри, щебеневі і шпалопрокочувальні заводи, насосні станції, залізничні селища тощо). Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання і зв'язку, інших пристроїв й об'єктів залізничного транспорту, а також у місцях, де існує небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селів, снігозанесень та інших небезпечних природних явищ, згідно зі ст. 6 Закону "Про заліз­ничний транспорт" можуть встановлюватися охоронні зони. До них належать: ділянки землі, необхідні для забезпечення збереження, стійкості і міцності залізничних споруд; смуги лісу шириною до 500 м у кожний бік, які прилягають до залізниць і у межах яких не допускаються рубки лісу, крім рубок догляду і санітарних рубок; смуги землі, які прилягають до залізниць і на яких розташовані стовпові лінії зв'язку, автоблокування та електропередачі.

Землі водного транспорту залежно від його виду поділя­ються на землі морського і річкового транспорту, правовий режим яких має деякі відмінності.

До земель морського транспорту належать землі, надані під морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокза­лами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки; судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри; службові та культурнопобутові приміщення та інші споруди, призначені для обслу­говування морського транспорту.

До земель морського транспорту не належать території, на­сипані чи намиті в акваторії за кошти портів. Правовий режим використання цих земель визначається в основному ЗК, Зако­ном "Про транспорт", Кодексом торговельного мореплавства (КТМ) України, ВК, а також Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 269. Земельні ділянки для зазначених цілей надаються у власність, постійне користування та в оренду морським портам, суднобудівним і судноремонтним заводам, базам та іншим підприємствам, які обслуговують потреби морського флоту і виступають суб'єктами права на землю. Роз­міри ділянок і умови користування ними визначаються проект­ною документацією і рішенням органів, які надали відповідні земельні ділянки.

Права і обов'язки землекористувачів встановлені ст.ст. 90, 91, 95, 96 ЗК, а також нормами спеціальних нормативних актів. Будівництво на території портів або на підходах до них об'єк­тів, що не відповідають цільовому призначенню зазначених земель, можливе тільки за погодженням з адміністрацією пор­тів, суднобудівних і судноремонтних заводів, баз і з органами управління морським транспортом.

Землі річкового транспорту - це землі, надані під порти, спеціалізовані причали, пристані й затони з усіма технічними спорудами та устаткуванням, призначеними для обслуговування річкового транспорту; пасажирські вокзали, павільйони і при­чали; судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідро­технічні споруди, службово-технічні будівлі; берегоукріплювальні споруди й насадження; спеціальні насадження для вирощу­вання деревини, у тому числі ділової; вузли зв'язку, радіо­центри та радіостанції; будівлі, берегові навігаційні знаки, інші споруди для обслуговування водних шляхів, ремонтно-експлуа­таційні бази, майстерні, склади, судноверфі та інші об'єкти, які забезпечують роботу річкового транспорту.

Правовий режим земель річкового транспорту визначається ЗК, ВК, Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801, постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів". Земельні ділянки для потреб річ­кового транспорту надаються у порядку, передбаченому гла­вами 19 і 20 ЗК у власність, постійне користування та в оренду річковим портам, суднобудівним і судноремонтним заводам та іншим суб'єктам. їх права і обов'язки як землекористувачів визначені ст.ст. 90, 91, 95, 96 ЗК.

Землі автомобільного транспорту поділяються на 2 види: власне землі автомобільного транспорту і землі дорожнього господарства.

До земель автомобільного транспорту належать землі, надані під споруди та устаткування енергетичного, гаражного і паливо­роздавального господарств, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції техніч­ного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази та інші об'єкти, які забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Землями дорожнього господарства є землі, надані в користу­вання під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декора­тивне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги від­ведення і розташовані в їх межах інші споруди та обладнання. До складу цих земель входять також землі, які знаходяться за межами смуг відведення і розташовані в їх межах інші спо­руди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг (паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, майданчики для стоянки транспорту і від­починку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу тощо).

До земель міського електротранспорту належать землі під виокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями та станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, ва­гоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарств, сигналізації і зв'язку, службовими і культурно-побутовими приміщеннями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту. Правовий режим цих земель визначається ЗК, законами "Про транспорт", "Про дорожній рух", Законом України від 29 червня 2004 р. "Про міський електричний транспорт", а також Правилами експлуатації трамвая та тролейбуса, затв. наказом Держкомжилгоспу від 10 грудня 1996 р. № 103.

Землями трубопровідного транспорту згідно зі ст. 11 Закону України від 15 травня 1996 р. "Про трубопровідний транспорт" є земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубо­проводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. їх правовий режим визначається ЗК, ЛК і ВК, законами "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт" та іншими нормативними актами.

Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до вимог чинного законодавства або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються виключно законодавством.

Загальна характеристика земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення — самостійна категорія земель у складі земель України. Вони займають площу 2,03 млн га.
їх правовий режим визначається нормативними приписами, які зосереджені в Земельному кодексі України (глава 13) та ряді інших нормативних актів. Більшість правових норм, які регулюють правовий режим зазначених земель, закріплені в окремих правових актах, присвячених в основному спеціальній діяльності тих чи інших підприємств, установ та організацій, зокрема у Повітряному кодексі, законах України “Про державний кордон”, “Про оборону України”, “Про транспорт”, “Про зв'язок”, “Про залізничний транспорт”, “Про трубопровідний транспорт” “Про електроенергетику”, “Про автомобільний транспорт”.
Згідно зі ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані у встановленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
Землі цієї категорії поділяються на самостійні види (підка-тегорії): землі промисловості, землі транспорту, землі зв'язку, землі енергетики, землі оборони, землі іншого призначення. Критерієм такого поділу земель є характер спеціальних завдань, для здійснення яких призначені і надаються відповідні земельні ділянки підприємствам, установам та організаціям.
Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення згідно з основним цільовим призначенням використовуються для різних конкретних цілей, перелік яких у чинному законодавстві не є вичерпним. Це становище пояснюється тим, що окремі галузі виробничої чи іншої діяльності, які потребують відповідних земельних ділянок і закріплення порядку їх використання, формуються і розвиваються. При цьому виникає необхідність появи нових видів земель несільськогосподарського призначення. Так, у чинному Земельному кодексі серед земель даної категорії самостійне місце посідають землі енергетики, які раніше не були відомі законодавству.
Склад земель та особливості використання кожного з названих видів земель регулюються окремими статтями ЗК України (статті 66—77). Зазначені землі відрізняються від інших категорій земель України своїм основним цільовим призначенням. їх використання пов'язане головним чином з обслуговуванням несільськогосподарських потреб, тобто вони виконують роль просторової операційної бази, території, на якій розміщуються різного роду об'єкти. Цільове призначення цих земель відображається у найменуванні їх видів, що цілком логічно й закономірно.
Правовий режим всіх видів (підкатегорій) зазначених земель базується на єдиних принципах: загальнодержавного та суспільного значення категорії земель, до складу якої вони входять; спеціальних завдань використання таких земель.
Головною ознакою їх правового режиму є забезпечення раціонального екологічно збалансованого використання землі при експлуатації різних несільськогосподарських об'єктів. Особливості ж правового регулювання використання та охорони окремих видів земель, що входять до складу цієї категорії, зумовлені специфікою їх цільового призначення.
Специфіка зазначених земель полягає в тому, що їх формування як самостійної категорії земель здійснюється значною мірою за рахунок вилучення або викупу земель із сфери сільськогосподарського чи лісогосподарського виробництва. Разом з тим, наявність закріпленого земельним законодавством принципу пріоритету сільськогосподарського землекористування зумовлює певне підпорядкування правового режиму зазначених земель інтересам розвитку сільськогосподарського виробництва. Це пов'язано, зокрема, з тим, що згідно зі ст. 23 ЗК України для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.
Суб'єктами прав на зазначені землі можуть виступати підприємства, установи та організації, тобто юридичні особи. Здебільшого постійними користувачами щодо названих земель є державні підприємства, установи та організації промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та інших галузей суспільного виробництва. Таке становище цілком виправдане, оскільки промисловість, транспорт, енергетика, зв'язок, оборона — це переважно сфера державної діяльності. В той же час не виключена можливість, коли носіями земельних прав у цих випадках виступають і недержавні, наприклад, комунальні юридичні особи. Тут важливо лише те, щоб діяльність, зумовлена цільовим призначенням цих земель, здійснювалася юридичними особами, які наділені спеціальною (статутною) правоздатністю. Не виключається і використання цих земель названими суб'єктами і на умовах оренди.
З метою прискорення ринкових реформ, стимулювання ефективного землекористування та підприємницької діяльності, заохочення інвестицій до реалізації програм соціально-економічного розвитку законодавством передбачена можливість придбання певних земельних ділянок несільськогосподарського призначення, тобто і за рахунок земель, наприклад, промисловості, у приватну власність як юридичними, так і фізичними особами.
Порядок використання зазначених земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 65 ЗК), що свідчить про те, що правовою основою нормативного регулювання у цій сфері можуть бути лише закони, а не підзаконні акти.
На сукупність правових норм, які присвячені регламентації суспільних відносин щодо використання цих земель, поширюються спеціальні принципи: загальнодержавного та суспільного значення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення і принцип множинності завдань їх використання.
Сутність першого принципу полягає в тому, що названі землі використовуються для забезпечення діяльності саме у тих сферах, які виключно або здебільшого пов'язані з загальнодержавними чи суспільними, тобто публічними інтересами. Це стосується, зокрема, земель атомної енергетики, космічної системи, оборони та ін. Згідно зі ст. 84 ЗК України вони не можуть передаватися у колективну і приватну власність, оскільки їм притаманне особливе соціально-економічне значення.
Другий принцип, який характеризує правову регламентацію використання цих земель, пов'язаний з безліччю конкретних цілей несільськогосподарської експлуатації. Він полягає в тому, що землі, які входять до складу даної категорії, можуть використовуватися для вирішення різнопланових завдань. Перелік цілей, для яких можуть використовуватися вказані землі, є невичерпним. Але всі завдання, а отже й цілі, об'єднує те, що вони є спеціальними і спрямовані у своїй сукупності на забезпечення сталого розвитку основних народногосподарських комплексів (промислового, військово-промислового та ін.).

Правовий режим земель промисловості.

Землі промисловості — окремий вид земель у складі самостійної категорії земель України і їх правовий режим базується на єдиних для даної категорії принципах. До них належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (ст. 66 ЗК). Саме на цих землях підприємства здійснюють відповідну діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, переробкою сировини, розробкою надр та ін. У зв'язку з цим серед промислових підприємств розрізняють, такі, що виробляють продукцію, оборонні, добувні тощо. Землі, які забезпечують функціонування промислових підприємств, неоднорідні за своїм складом. Серед них виокремлюються, в першу чергу, земельні ділянки, які зайняті основними, підсобними й допоміжними будівлями та спорудами промислових та інших підприємств. Такі будівлі та споруди — це об'єкти нерухомого майна, які нерозривно пов'язані з відповідними земельними ділянками, що призначені для їх обслуговування. Основне цільове призначення цих земель полягає в тому, що вони є основою для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Особливість земель промисловості полягає в тому, що вони використовуються або призначені для забезпечення діяльності промислових підприємств і (або) експлуатації об'єктів промисловості. Земельні права та обов'язки підприємства при здійсненні відповідної діяльності регулюються актами відомчого управління землекористуванням промислових підприємств відповідного виду. Але перелік і зміст прав та обов'язків з використання й охорони земельних ділянок повинен відповідати вимогам, закріпленим Земельним кодексом. Використання земель підприємствами гірничодобувної промисловості характеризується певними особливостями, які зумовлені тим, що право користування відповідними земельними ділянками нерозривно пов'язане з правом користування надрами. Землі промисловості використовують державні, комунальні та приватні промислові підприємства, а в деяких випадках — і громадяни—суб'єкти підприємницької діяльності. При цьому державні та комунальні підприємства виступають суб'єктами постійного землекористування, інші суб'єкти використовують зазначені землі на умовах оренди.

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ТРАНСПОРТУ.

Землі транспорту – землі надані в користування п/м, орг-м зал, авто, морск, внутр водного, повітряного та трубопроводного транс для виконання покладених на них задач по експлуат, ремонту, розвитку об”єктів транс.

Розміри зем ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-тех документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння.Особливості правового режиму:

-використовуються не для с/г вир-ва, а як просторово-територіальний базис для розміщення об”єктів нерухомості;

-правовий режим цих земель і земель суміжних ділянок підкоряється режиму експлуатації об”єктів транспорту;

-розміри зем діл нормуються;

-п-ва транспорту мають право надавати невикористовувані ними землі за рішенням сіл, сел, міськ Рад н/д у тимчасове користування гром, кол с/г п-м інш для с/г цілей;

-за надані землі п-ва вносять плату згідно з З-м “Про плату за землю”.

Особливості користування землями залізничного, автомобільного, річкового, морського авіаційного та трубопровідного транспорту.

Землі надані транспортові, перебувають у розпорядженні відповідного відомства і обслуговують: а)тех-експл; б)комерц-експлуат;в)господар;г)житлово-будів потреби відповідн видів транс, зв”яз з утриманням, реконструкцією, розвитком шляхів сполучення.

Розміри зем діл для зазнач цілей визнач відповідн до затв норм проектно-тех документ, а відведення провадиться з урахуванням черговості освоєння.

Землі транспорту використ органами транс безпосер або надаються в смузі відведення на договірних засадах в користування інш відомствам і орг-м: а)для буд-ва під”їзн шляхів;б)під склади;в)для задоволення житл, культ потреб робітників транспорту;г)для обслуговування потреб пасаж руху.

Залізн тр землі: зайняті зал шляхами, під”їзн шляхами, безпосередньо об”єктами, що приєднуються до зал споруд, які обслуговують транспорт.

Для забезпечення безпеки руху і експлуат транс засобів, безпеки населення, норм експлуат інж спорудзобов”яз: дотримуватися порядку використан смуги відведення; утримувати зем діл в межах смуги відведення способами, які не повинні наносити шкоду землі як прир об”єкту.

Автомоб тр: землі шосейного і грунтового транс, землі зайняті автогужовими шляхами поза міською смугою, під”їз шляхами до фабрик і заводів. Землі шосейного та грунтового транспорту мають смугу відведення, ширина якої залежить від категорії шляху.

Права власн, користувачів і орендаторів зем діл в придорож смугах обмежуються. Основне обмеження – в межах придорож смуг заборон буд-во капіт споруд.

Морського і річкового тр:

землі,закріплені за органами річк флоту (пристанські тер, землі під затонами тощо); на них поширюється правовий режим земель несільсьгосп призначення;

землі берегової смуги, що мають своєрідне правове становище, яке полягає в тому, що вони переважно не вилучаються у землекористувачів, але хар-ся певними обмеженнями прав останніх в інтересах судоплавства.

Трубопроводний транс: зем діл, на яких побудовані наземні і надземні трубопроводи та їх споруди.

114-115

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЗВ‘ЯЗКУ, ЛІНІЙ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧ ТА ІНШОГО ОБЛАДНАННЯ КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ.

Землі зв”язку – землі, які надані в користування п/м і орг-м, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв”язку.

Орг-м, що здійснюють буд-во та експлуат ліній електропередач, теле і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, радіорелейних ліній, повітряних і кабельних телефонно-телеграфних ліній зв”язку, надаються земельні ділянки відповідно до діючих норм і затверджених проектів на буд-во, а також зем ділянки, необхідні для тимчасового користування в період буд-ва та експлуатації цих об”єктів.

Організації, що займаються наданням послуг зв”язку, мають право встановлювати і обслуговувати апаратуру зв”язку з дозволу власників, землкористувачів та орендарів зем діл, будівель і споруд. Власники, землекористувачі та орендатори мають право відмовити п-м зв”язку тільки на підставах, передбачених з-м.

Вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, тел-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній, установлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачені правилами, затверджуваними у встановленому порядку.

На трасах кабельних та повітряних ліній зв”язку встановл охоронні зони з особливими умовами використання для підземних каб і повітр ліній зв”язку і лінійрадіофікації, розташованих поза населеними пунктами. В охоронних зонах передбач необх отримання дозволу для різного роду робіт в охоронній зоні.Письмовий дозвіл потрібно отримати також на буд, рем та інш роботи. Тех персонал п-в, що експлуатують лінії…мають право без перешкод проходити, а при рем роботах проїзжати на тер охор зон незалежно від форми власності на землю.

Правовий режим земель, наданих для потреб оборони, визна­чається загальними нормами законодавства про землі несільськогосподарського призначення. Ні землі можуть використовуватися лише згідно з тим призначенням, яке було встановлено рішенням про надання земельної ділянки у користування. Відповідні органи місцевого самоврядування вправі передавати тимчасово невикористовувані земельні ділянки, надані для потреб оборони, у користу­вання громадянам і юридичним особам на умовах оренди.

Землямч оборони згідно з ч. 1 ст. 77 ЗК визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Зброй­них Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства нашої держави. Зазначені землі нада­ються у постійне користування відповідним суб’єктам.Ними є ус­танови, підприємства, організації та військово-навчальні заклади МО, МВС, Служби безпеки. Управління державної охорони та інших міністерств і відомств.

Землі, надані військовим частинам для виробництва сільського­сподарської продукції, наприклад, для ведення підсобних госпо­дарств, належать до земель сільськогосподарського призначення, а тому на них поширюється відповідний правовий режим. Незалеж­но від завдань і функцій, покладених на військові частини, вони користуються правами і виконують загальні для усіх землекористу­вачів обов’язки, пов’язані з забезпеченням раціонального викори­стання та ефективної охорони земельних ресурсів.

Навколо місць розташування військових частин можуть вста­новлюватися зовнішні і внутрішні заборонні зони. Зовнішні забо­ронні зони встановлюються за межами військових частин і залиша­ються у користуванні суміжних землекористувачів. Внутрішні забо­ронні зони встановлюються на територіях військових частин і зна­ходяться у їх користуванні. Межі, розміри і правовий режим цих зон визначаються в рішеннях про надання земельних масивів або встановлюються згідно з чинним земельним законодавством.Якщоземлі оборони знаходиться у межах інших категорій земель, напри­клад, на землях лісогосподарського призначення або водного фонду, режим їх використан­ня визначається нормами земельного, лісового і водного законодавства. Так, влаштування полігонів у лісах повинне здійснювати­ся з додержанням відповідних правил протипожежної безпеки.

Правовий режим земель прикордонних військ, наданих для потреб оборони, має деякі особливості. Діяльність по охороні державного кордону здійснюється у межах особливих територій — прикордон­них смуг і контрольованих прикордонних районів, розміри і режим яких встановлюються відповідно до вимог Закону України від 4 ли­стопада 1991 р. „Про державний кордон України” і постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 „Про при­кордонний режим^”

Прикордонна смуга являє собою ділянку місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів. Вона не може бути меншою за ширину смуги місцевості, що знаходиться в межах, розташова­них від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженер­них споруд. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Контрольований прикордонний район — це ділянка місцевості, визначена в межах території району, міста, селищаабосела і прилегла до державного кордону або узбережжя моря, що охороняється прикордонними військами, а також у межах тери­торіального моря, внутрішніх вод, частинивод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів. За погодженням з місцевими державними адміністраціями і відповідними підрозділами прикордонних військ у межах прикор­донної смуги і контрольованого прикордонного району для здійснення певних видів діяльності виконуються такі заходи:

- виз­начаються місця масового відпочинку населення і місця для купан­ня й рибальства, а також встановлюється порядок їх обладнання і використання;

- умови тримання й випасання худоби на чітко визначених територіях за умов сприятливої епізоотичної ситуації та належного огородження цих місць власниками худоби;

- режими ви­конання сільськогосподарських і будівельних робіт, рубання лісу, ведення полювання, водокористування та інших видів господарсь­кої діяльності.

3 метою охорони території нашої країни від занесення з інших держав збудників карантинних хвороб тварин або самостійного по­ширення через кордон карантинних об’єктів рослин вздовж дер­жавного кордону встановлюється профілактична смуга, у якій забороняється тримання і випасання худоби. У межах ширини профілактичної смуги і контрольованого прикордонного району здійснюються й інші заходи, спрямовані на здійснення контролю за санітарно-карантинною, ветеринарною, фітосанітарною та еко­логічною обстановкою.

Правовий режим земель для потреб органів внутрішніх справ, на­даних установам МВС, також має деякі особливості, обумовлені специфікою функцій, які виконуються підрозділами цих органів, Так, у віданні МВС знаходяться спеціальні виправні установи (ко­лонії, в’язниці тощо), які є суб’єктами землекористування, що здійснюють деякі види лісокористування (рубання лісу), надрокористування (добування деяких видів корисних копалин), водокори­стування тощо. Спеціальне несільськогосподарське використання земель здійснюється ними з урахуванням цілей і завдань, визначе­них у Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, за­твердженому Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000, і у нормативно-правових актах, що регулюють діяльність виправних установ.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку видів ви­користання земель несільськогосподарського призначення. Зокре­ма, не визначено правовий режим земельних ділянок, використо­вуваних деякими відомими земельному законодавству землекорис­тувачами. Це стосується, насамперед, володільців об’єктів космічної інфраструктури (системи), полігонів для випробування різних видів зброї тощо.

Правовий режим земель «іншого призначення»

Легальне визначення даного різновиду земель та його складу відсутнє. За логікою побудови ЗКУ, т. з. «землі іншого призначення» - це землі, що не охоплюються визначеннями інших категорій земель та інших видів земель в межах категорії земель промисловості, транспорту, зв´язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

На наш погляд, виділення таких земель свідчить про принципову нежиттєздатність ідеї про тотальний поділ усіх земель на категорії та використання всіх земель відповідно до цільового призначення.

Закон не містить узагальнюючих положень відносно земель «іншого призначення». Так, у ЗКУ положення про землі «іншого призначення» відсутні зовсім. На наш погляд, правовий режим земель «іншого призначення» має загальні риси, притаманні режиму земель промисловості, транспорту, зв´язку, енергетики, оборони та іншого призначення (див. вище питання 2 даної теми). Специфічні положення щодо окремих земель «іншого призначення» розкидані по численним нормативно-правовим актам.

Наприклад, відповідно до ч. З ст. 4 ЗУ «Про державний матеріальний резерв», земельні ділянки, на яких розміщені об´єкти системи державного резерву, «є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження».

Вважаємо, що до земель «іншого призначення» можуть бути віднесені, наприклад, земельні ділянки, відведені для розміщення полігонів твердих побутових відходів. На сьогодні земельні відносини, що виникають при влаштуванні та експлуатації полігонів, регулюються головним чином на підзаконному рівні - насамперед, ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування»1096, де передбачені детальні правила розміщення полігонів (розділ 2), внутрішня структура та зонування території полігону (п. п. 3.10-3.56), вимоги до санітарно-захисної зони полігону (п. п. 3.57-6.58), спеціальні вимоги до реструктуризації земель після закриття полігону (п. п. 3.115-3.133). Зокрема, встановлено, що територія полігону поділяється на такі елементи: (1) під´їзну дорогу, (2) ділянку складування твердих побутових відходів, (3) господарську зону, (4) інженерні споруди і комунікації; детально визначається режим території кожного з елементів.

Площа земель під твердими побутовими відходами перевищує 3 тис. га і включає 727 полігонів, з яких 35,5 % не відповідають нормам. Крім того, багато лісів, узбіч доріг, будівельних майданчиків перетворено на несанкціоновані сміттєзвалища. За оцінками природоохоронних органів, площа земель під такими об´єктами перевищує 160 тис. га.

Про підсумки діяльності Держкомзему за 2006 рік та завдання на 2007 рік // Поточний архів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Окремою і достатньо гострою проблемою є правовий режим земельних ділянок, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації в Україні. Формально ці ділянки не підпадають під поняття жодної із «типових» категорій земель, у т. ч. і під поняття земель оборони, оскільки ЧФ РФ не є «військовим формуванням, утвореним відповідно до законодавства України». Такі ділянки на сьогодні фактично знаходяться поза правовим полем Україн

и, і на даний час стоїть завдання хоча б про їх інвентаризацію. Станом на 01.01.2007 по Автономній Республіці Крим проінвентаризовано 521 земельну ділянку, загальна площа яких за уточненими даними складає 17980,65 га.

равовий режим використання земель зв‘язку, ліній електропередач та іншого обладнання комунікаційного призначення.

Землі зв”язку – землі, які надані в користування п/м і орг-м, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв”язку.

Орг-м, що здійснюють буд-во та експлуат ліній електропередач, теле і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, радіорелейних ліній, повітряних і кабельних телефонно-телеграфних ліній зв”язку, надаються земельні ділянки відповідно до діючих норм і затверджених проектів на буд-во, а також зем ділянки, необхідні для тимчасового користування в період буд-ва та експлуатації цих об”єктів.

Організації, що займаються наданням послуг зв”язку, мають право встановлювати і обслуговувати апаратуру зв”язку з дозволу власників, землкористувачів та орендарів зем діл, будівель і споруд. Власники, землекористувачі та орендатори мають право відмовити п-м зв”язку тільки на підставах, передбачених з-м.

Вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, тел-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній, установлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачені правилами, затверджуваними у встановленому порядку.

На трасах кабельних та повітряних ліній зв”язку встановл охоронні зони з особливими умовами використання для підземних каб і повітр ліній зв”язку і лінійрадіофікації, розташованих поза населеними пунктами. В охоронних зонах передбач необх отримання дозволу для різного роду робіт в охоронній зоні.Письмовий дозвіл потрібно отримати також на буд, рем та інш роботи.

Тех персонал п-в, що експлуатують лінії…мають право без перешкод проходити, а при рем роботах проїзжати на тер охор зон незалежно від форми власності на землю.

119. Правовий режим земель комунікаційного призначення.Використання земель транспорту, пов'язане з розміщенням споруд та інших об'єктів транспорту на цих землях, здійснюється за погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
На підприємства транспорту, яким надані земельні ділянки, покладено додаткові обов'язки щодо належного їх використання та охорони.
Підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів. У зв'язку з цим частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів (тобто відповідні земельні ділянки), де відбувається рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-розвантажувальні роботи, згідно з законом визнані зонами підвищеної небезпеки. Правила перебування громадян у зоні підвищеної небезпеки і виконання в ній робіт встановлюються Міністерством транспорту України. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. їх специфіка полягає і в тому, що вони можуть виступати об'єктами концесії. До складу земель залізничного транспорту згідно зі ст. 68 ЗК України входять, у першу чергу, землі, які є смугою відведення залізниць. Крім того, землями залізничного транспорту вважаються землі, зайняті станціями з усіма будівлями та спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, а також землі під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

До земель автомобільного транспорту належать земельні ділянки, надані для зведення та подальшої експлуатації споруд, будівель та інших об'єктів, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Землями дорожнього господарства вважаються землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг. їх перелік закріплений у ч. 2 ст. 71 ЗК України.Залежно від характеру цих споруд вони класифіковані на чотири групи. До першої групи віднесені паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протиселеві споруди, вловлюючі з'їзди. Друга група споруд включає майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу. Третю групу становлять будинки (у тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами. До останньої групи належать захисні насадження.

Використання земель автомобільного транспорту здійснюється відповідно до вимог Земельного кодексу, законів України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. (зі змінами та доповненнями), Порядку видачі дозволів та погоджень на розміщення і будівництво об'єктів сервісу, будівель побутово-торговельного призначення, рекламоносіїв на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Української державної корпорації з будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг «Укравтодор» Мінтрансу України від 10 березня 2000 р., та ін.
До земель трубопровідного транспорту ст. 73 ЗК України відносить земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів.

Відповідно до ст. 74 ЗК України до земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв'язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.
Цільове призначення цих земель пов'язане з розміщенням на відповідних земельних ділянках будівель та споруд, а також об'єктів інженерної інфраструктури, які забезпечують функціонування міського електротранспорту.

До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під і повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку (ст. 75 ЗК).

Суб'єктам зв'язку земельні ділянки надаються у власність постійне користування (на період експлуатації засобів, споруд і мереж) або на умовах оренди (на період їх будівництва).

Умови проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітряних ліній зв'язку та проводового мовлення обов'язкові для всіх юридичних осіб незалежно від відомчої належності та форми власності, а також громадян, які виконують будь-які роботи у зазначених зонах.

Відповідно до ст. 76 ЗК України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. Ці землі задовольняють потреби електроенергетики.