Систематика Голонасінних

Систематика Голонасінних є достатньо складною. В межах відділу виділяють декілька класів і багато порядків. Найчастіше відділ поділяють на 6 класів: Насінні папороті (відомі лише у викопному стані), Беннеттитові (відомі лише у викопному стані), Саговникові, Гнетові, Гінкгові, Хвойні. В окремих класифікаційних системах (наприклад, у системі А.Л. Тахтаджяна 1986 р.) наведені вище класи розглядаються як окремі відділи, а відділ Голонасінні ліквідований.

Представники класу Саговникові або Цикадові / Cycadopsida / поширені в тропічних або субтропічних районах. Їх пагін не галузиться або слабко галузиться й представляє колонноподібний стовбур, який іноді може бути бульбоподібним або підземним. Листки часто досить великі (3-6 м довжиною), переважно перисті й нагадують вайї папоротеподібних. Рослини є переважно дводомними. Формуються великі мікростробіли, як правило, з великим числом мікроспорангіїв на мікроспорофілах. Насінні зачатки формуються або на листкоподібних мегаспорофілах і тоді мегастробіли не утворюються, або на лускоподібних мегаспорофілах, які зібрані у великі мегастробіли. Насінний зачаток має архегоніальну камеру. Саговникові становлять значний науковий інтерес, оскільки вони є “живими викопними” організмами. Найбільше поширення мають представники таких родів, як Цикас, Замія, Цератозамія.

Клас Гінкгові / Ginkgoopsida / представлений єдиним сучасним видом – гінкго дволопатевим. У дикому стані цей вид зростає на невеликій території Східного Китаю, однак нині широко культивується по всьому світі, в тому числі на Україні. Гінкго представляє собою високе листопадне дерево, з моноподіальним галуженням пагонів. Листки відносно невеликі, віялоподібні, з дихотомічним жилкуванням. Насінні зачатки розміщуються по двоє на сильно редукованому стробілі. Мікростробіли нагадують сережку з паличкоподібними мікроспорофілами, що мають два або більше мікроспорангіїв. Насінний зачаток має архегоніальну камеру.

Клас Гнетові / Gnetopsida / об’єднує три сучасні роди, що мало схожі один на одного, однак із деякими спільними рисами. Такими рисами передусім є наявність особливого покриву біля генеративних органів, який ніби нагадує віночок, наявність ознак колишньої двостатевості стробілів у вигляді рудимента мегастробіла серед мікростробілів або їх скупчень, відсутність архегоніїв (крім роду Ефедра), наявність мікропілярних трубок, які витягуються за межі мікропіле інтегументів, наявність судин. Відсутність архегоніїв і наявність судин зближує Гнетових із Покритонасінними, тому вони є найбільш досконалою групою Голонасінних. Рід Гнетум включає дерев’янисті тропічні рослини, ліани, зрідка чагарники. Рід Ефедра представлений ксерофільними кущиками з сильно редукованими листками. Монотипний рід Вельвічія представлений єдиним видом – вельвічія дивна, який взагалі не схожий ні на один із нині існуючих видів рослин (нагадує “дорослий проросток”, що може доживати до 1000 років і більше з двома безперервно наростаючими в своїй основі листками).

Клас Сосновоподібні або Хвойні / Pinopsida / є нині найчисельнішою та найрізноманітнішою групою голонасінних рослин. Переважна їх більшість є деревами, рідше зустрічаються чагарники, дуже рідко – кущики, один рід є паразитом. Листки називаються хвоєю й найчастіше вони мають вузьколінійну, голчасту або лускоподібну форму, частина тропічних і субтропічних видів має досить довгі (до 35 см довжиною та біля 9 см шириною) широколанцетні листки (види родів Агатис і Подокарп). Листки щільні, шкірясті, як правило жорсткі, містять великі смоляні канали. Пагони Хвойних представлені двома типами – довгими ауксибластами та вкороченими брахібластами. Деревина на 90-95 % складається з трахеїд і містить досить мало паренхімних клітин. Переважна більшість видів цього класу є вічнозеленими й лише окремі види кожного сезону скидають хвою. Генеративні органи їх представлені пилковими шишками або мікростробілами та насінними шишками або мегастробілами. На кожному мікроспорофілі формується від 2 до 15 мікроспорангіїв. Насінні шишки утворені віссю, на якій розміщені покривні луски, а в їх пазухах знаходяться насінні луски, які на нижній стороні мають по два насінні зачатки. При дозріванні насінні луски дерев’яніють, а в деяких видів вони стають соковитими, м’ясистими та яскраво забарвленими (наприклад, у видів родів – Тис, Яловець). У складі класу найчастіше виділяють 7 родин та 55 родів.

На території України в природному стані з класу Хвойні поширені лише види трьох родин – Соснові, Кипарисові та Тисові. Однак значне число видів голонасінних рослин, насамперед Хвойних, широко культивується по всій території країни, особливо багато видів культивується на південному березі Криму. Найбільш чисельно з аборигенних видів представлена родина Соснові, зокрема широке розповсюдження мають такі види, як ялина європейська, ялиця біла, сосна звичайна та гірська. В Карпатах також зрідка зустрічаються модрини європейська та польська, сосна кедрова європейська. З родини Тисові в Карпатах і Криму поширений тис ягідний. Родина Кипарисові на території України представлена ялівцями – звичайним, високим, сибірським, козацьким, смердючим, червоним, низькорослим (переважна більшість видів ялівцю в природному стані зростає в Карпатах або в Гірському Криму). В південній частині України природно зростають ефедри двоколоскова та деревна, що відносяться до класу Гнетові.

До теми 16-17: Покритонасінні рослини. Квітка та суцвіття