Висновки

Інгулецьке родовище розташоване у межах Лихманівського (Інгулецького) залізорудного району Криворізького басейну. Продуктивна товща родовища входить до складу вузької субмеридіональної смуги метаморфічних порід криворізької серії. Загальна довжина родовища 5,3 км, ширина – від 0,5 до 1,3 км. Родовище є сировинною базою Інгулецького гірничозбагачувального комбінату (ІнГЗКу), який видобуває і переробляє бідні магнетитові руди (магнетитові кварцити). В тектонічному відношенні Інгулецьке родовище співпадає з Лихманівською синкліналлю. В його геологічній будові беруть участь породи архейського, протерозойського та кайнозойського віку.

В зв’язку з просуванням забоїв кар’єру в північному напрямку до його контуру потрапили так звані «втрачені» поклади багатих гематитових руд. Збільшення їх кількості протягом останніх років обумовило постановку питання про вивчення можливості селективного видобутку багатих руд. До першочергових проблем були віднесені особливості локалізації рудних покладів, їх морфологія, умови утворення.

Для проведення необхідних досліджень у зазначених напрямках автор узагальнила наявні літературні і фондові дані про геологію рудних покладів. У забоях кар’єру ІнГЗКу, а також на рудному складі було відібрано 25 рядових мінералогічних проб багатих гематитових руд. При опрацюванні вихідних даних автор використовувала апробовані геологічні і мінералогічні методи, адаптовані відповідно до мети магістерської роботи і її задач.

Стратиграфічно поклади багатих руд, які належать до так званого «інгулецького типу», відносяться до п’ятого і шостого залізистих горизонтів саксаганської світи. Для них властива пластова, рідше лінзовидна форма рудних тіл, чітка локалізація покладів у зоні контакту саксаганської і гданцівської світ. У деяких випадках дрібні рудні тіла відзначаються також у складі гданцівської світи, а саме у її базальній частині – поклади «валявкинського типу».

На глибині понад 700 м руди мають силікат-карбонат-магнетитовий, силікат-карбонат-залізнослюдко-магнетитовий склад. Вище у зв’язку з проявом гіпергенних процесів руди суттєво магнетитові переходять у мартит-магнетитові, вище – у магнетит-мартитові і у верхніх частинах розрізу залізо-кременистої формації – у мартитові, залізнослюдко-мартитові. Серед останніх досить поширені інтенсивно дезінтегровані руди, перетворені на так звану залізнослюдко-мартитову сипучку («шелестуху»). Потужність рудних покладів становить від декількох метрів до 50-60 м. Глибина поширення у північній частині Інгулецького родовища до 1800-2000 м. До глибини близько 1000 м руди відпрацьовані шахтами нині закритого рудника «Інгулець».

Багаті гематитові руди є продуктом вивітрювання первинних багатих руд, які мали магнетитовий, залізнослюдко-магнетитовий, силікат-карбонат-магнетитовий склад. Основними мінеральними компонентами первинних руд були магнетит, кварц, залізна слюдка, залізисті (кумінгтоніт, залізистий тальк, магнезіорибекіт, егірин та ін.), глинозем-залізисті (біотит, хлорит, альмандин, селадоніт, стильпномелан, альбіт та ін.) силікати, а також залізисті (сидерит, сидероплезит, пістомезит, феродоломіт) і беззалізисті (кальцит, доломіт) карбонати. В процесі вивітрювання багатих магнетитових руд кварц і залізна слюдка були стійкими до дії гіпергенних факторів, практично не зазнавали змін. Магнетит заміщувався мартитом, причому при неповному заміщенні в центральних частинах агрегатів мартиту збереглись дрібні ксеноморфні реліктові включення магнетиту. Залізисті силікати і карбонати заміщувались агрегатом дисперсного гематиту і кварцу (халцедону, опалу); глинозем-залізисті силікати – агрегатом дисперсного гематиту, каолініту і кварцу (халцедону, опалу). Беззалізисті карбонати зазнавали повного розчинення. На рівні верхніх гіпсометричних горизонтів рудних покладів внаслідок інтенсивних гіпергенних змін руд відбувалось заміщення мартиту, залізної слюдки, дисперсного гематиту, частково кварцу – гідроксидами заліза (гетитом, дисперсним гетитом, лепідокрокітом). Таким чином, гіпергенні зміни багатих магнетитових руд були спрямовані на спрощення їх мінерального складу, збіднення їх мінералогічної різноманітності.

Багаті залізні руди характеризуються високим загальним вмістом заліза (у середньому 55-57 мас.%), переважним його входженням до складу мінералів тривалентного заліза – гематиту, у незначній кількості – гетиту. Вміст заліза, що входить до складу магнетиту, силікатів, карбонатів дуже низький, що пояснюється майже повним заміщенням цих мінералів у процесі вивітрювання. Відносно високий вміст кремнезему пов'язаний з присутністю у складі руд реліктового кварцу. Високий показник в.п.п. для гетитизованих руд пояснюється присутністю у їх складі значної кількості гідроксидів заліза. Вміст шкідливих домішок (сірки і фосфору) у складі руд дуже низький.