Політико-соціологічна теорія Р. Арона. «Мир і війна між націями»

Становлення політичної доктрини консерватизму: Е. Берк.

Політичні погляди Л. де Бональда.

Політична концепція Ж. де Местра.

Становлення політичної концепції лібералізму: Б. Констан.

Політичні ідеї у працях А. де Токвіля.

Теорія утилітаризму, Є. Бентама.

Політичні ідеї у працях Дж.С. Мілля. «Про свободу».

Політичне вчення утопічного соціалізму (А. Сен-Сімон, Ш. Фур’є, Р. Оуен).

Політичні ідеї анархізму: М. Штірнер.

Політичні ідеї анархізму: П.-Ж. Прудон.

Політичні ідеї анархізму: М. Бакунін.

Політична доктрина марксизму: К. Маркс, Ф. Енгельс.

Політичні погляди В.І. Леніна. Теорія імперіалізму. (зош)

Політичні концепції західноєвропейської соціал-демократії: Е. Бернштейн.

Політичні концепції західноєвропейської соціал-демократії: К. Каутський.

Неоконсерватизм. (зош)

Політичні ідеї лівого радикалізму. Л. Троцький, Й. Сталін, М. Цзедун.

Доктрина фашизму. Дж. Джентіле. Б. Муссоліні.

Доктрина націонал-соціалізму.

Антиглобалізм та альтерглобалізм кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Теорія еліт. Г. Моска. В. Парето.

Політичні погляди М. Вебера.

Концепція солідаризму Е. Дюркгейма.

Повстання мас» Х. Ортега-і-Гассета.

Неоліберальна теорія Ф.А. фон Хайєка. «Шлях до рабства».

Концепції плюралістичної демократії І. Берліна та А. Бентлі.

Теорія «відкритого суспільства» К. Поппера.

Конфліктологія Р. Дарендорфа.

Аналіз політичних партій у працях М. Дюверже, Р. Міхельса, М. Острогорського.

Політико-соціологічна теорія Р. Арона. «Мир і війна між націями».

1. Становлення політичної доктрини консерватизму: Е. Берк.

«Роздуми про революцію у Франції» (1790)

- Заперечує теорії природного права, суспільного договору, народного суверенітету - вважав їх результатом природного роз­витку, частиною створеного Богом світопорядку, а не результатом діяльності лю­дини

- Процеси, що відбуваються в державі, подібні до процесів, властивих живим ор­ганізмам.

- Відносини в суспільстві залежать від по­всякденних реакцій його індивідів: поведінки, звичаїв, писаних і неписаних правил

- Державний устрій - результат поступового і стихійного розвитку в часі.

- Виступив проти прямолінійного застосу­вання концепції громадянського суспільства, теорії природного права, природної держави - нерозумне приписування цивілізованому суспільству «права, існування яких усього лише припускається».

- Консерватизм Берка базується на філософськи обґрунтованому скептицизмі що­до можливості пізнання історичних процесів, у перебігу яких розвивається суспіль­ство. Але це не завадило йому мати серед своїх сучасників репутацію реформатора: «Ми маємо проводити реформи для того, щоб вижити»

- У концепції Берка помітним є божественний елемент: вважав людину «тва­риною релігійною», виступав за форми людського співжиття за волею Бога.

- Політичній думці Берка властиві абстрактність і раціоналізм, згідно з якими лю­дина перебуває поза суспільством і державою. Відкидав твердження, що суспіль­ство і державу можна створювати і перебудовувати за власним уподобанням, бо люди живуть в умовах, створених тривалою еволюцією, які окреслю­ють межі людської діяльності.

- Форма правління в Англії - майже бездоганна, оскі­льки вона ґрунтується на єдності монархічного, аристократичного та демократич­ного начал, рівновазі короля і парламенту.

- Гарантія стабільності суспільства - збереження нерівності.

- Найважливішою передумовою є «поміркований уряд», в якому представлені всі найважливіші групи суспільства, а різні влади так стримують одна одну, «що влада га­льмує владу».

- Законодавча влада належить народові (представники бур­жуазії і шляхти), контрольованими правом вето короля, який призначає виконавчу владу.

- «Парламент не є конгресом делегатів з різни­ми ворожими інтересами... це зібрання на раду єдиної нації з єдиним інтересом для загалу...»

- Грома­дяни мають право через своїх представників брати участь в управлінні. Їх обов' язок - добровільне підкорення владі, авторитет якої базується на довірі народу. На­род будь-коли може позбавити довіри володаря, який порушує умови суспільної угоди, і по-новому відрегулювати політичну обстановку.

- «Культу­ра — це і є людська природа»

2. Політичні погляди Л. де Бональда

- Держава - вища констатація ідеї суспільства, яка знаходиться між Богом і народом як мова посередник між ідеєю і духом. Мова - трансцендентний вираз Бога, його інструмент для саморозкриття.

- Влада ефективна лише тоді, коли вона буде сприйнята і усвідомлена як щось вище по відношенню до людей.

- Особливу небезпеку становить ліберальна індивідуалізація людини, вичленення його з необхідної суспільної ролі, що веде також до розладу держави.

- Ідея держави необхідна, але Бог все ж таки залишає людині певну свободу, яка нічого не може по суті змінити, але може істотно призупинити необхідний, провидінням даний, історичний процес.

- Товариство трансцендентно для індивіда, тому він не може робити ніяких сутнісних висновків щодо його походження ролі і функції.

- «Якщо інші захищали релігію людини, я захищаю релігію суспільства»

- Товариство доіндівідуально і стоїть над індивідом. Роль і місце людини диктує йому суспільство, він існує від товариства і для суспільства, суспільство виступає як якийсь вищий творчий елемент, постійно продукує цієї людини. Суспільство знаходиться в постійному русі, споконвіку і на віки заданому процесі природного конституювання себе.

- Держава - організм зі своєю складною незбагненною динамікою. Свої сили Держава черпає з минулого, з енергії традиції. Суть критики Бональда Великої Французької Революції і полягає в неприпустимості нехтування цих самих традицій

- Фундамент суспільства - лише релігія

3. Політична концепція Ж. де Местра."Роздуми про Францію" (1796)