Поняття, предмет і суб'єкту зобов'язання

Зобов'язальне право (в інституціях Юстиніана) - правові окови, які примушують нас щось виконати згідно з законами нашої держави.

Римський юрист Павло дає визначення, що сутність зобов'язання полягає в не в тому, щоб зробити нашим будь-який предмет, а щоб зв'язати перед нами іншого в тому відношенні, щоб він нам щось-небудь дав, зробив, надав.

До виникнення зобов'язання особа була вільна, а вступивши в нього, вона одягнула "окови", що заборонила діяти на власний розсуд.

В законах ХІІ таблиць: "несправного боржника зв'язували мотузками і ланцюгами", "боржник міг бути захоплений кредитором і проданий в рабство або навіть вбитий".

Римське поняття "зобов'язання" - без змін було сприйнято сучасними севірістами - передбачало, що зобов'язання - правовідношення, за яким одна особа - кредитор має право вимагити від іншої особи - боржника чинити будь-яку дію (сплатити гроші, виконати роботу) або утриматись від вчинення будь-яких дій.

Суб'єкти зобов'язання - сторони зобов'язання.

Зобов'язання за своєю природою є правовідношення за довірою.

Сторона, яка маж право вимагати будь-яку дію наз. кредитором, а сторона, на якій лежить обов'язок виконати вимоги кредитора - боржник.

Кожна із сторін може бути представлена двома або декількома осіб - множинність осіб зобов'язання:

- активна множинність (сторони кредитора);

- пасивна (боржника);

- змішана (з обох).

Зобов'язання з множинність осіб:

- часткові - якщо предмет зобов'язання є подільним і зобов'язання дробиться на частки між декількома учасниками;

- солідарні - припускається, що кредитор може вимагати виконання від одного боржника (Напр.: більш платоспроможного) і він повинен виконати це зобов'язання в повному обсязі. Виконавши його, він впорядку регресу може пред'явити такі ж вимоги до своїх співборжників. Кожний відповідає в рівній частці.

Зміст зобов'язання складає:

- права (кредитор);

- обов'язка (боржник) - дії боржника, які поділяються на 3 групи: а) дати (в результаті цієї дії здійснюється перенос права власності); б) зробити (здійснити якусь особисту діяльність); в) надати (надати якусь певну послугу, яка входить в дії боржника, які він повинен здійснити на вимогу кредитора).

Предмет (об'єкт) зобов'язання - річ, майно, гроші, роботи і послуги. Крім основого предмета можуть бути також додаткові предмети: природні (плоди, прирощення, приплід тварин), юридичні (проценти до капіталу, арендна плата).

Зобов'язання носило особистий характер. Не можна було вступати в зобов'язання через представника. Не передбачалась дія на користь третіх осіб або виконання третьої особою. Зобов'язання повинно бути здійснено лише боржником. З розвитком торгових та економічних відносин ці права стали пом'якшуватись. Стало можливим: а) перехід зобов'язання у спадщину, у зв'язку із смертю кредитора; б) новація - оновлення зобов'язання за угодою сторін (сутність полягала в тому, що могло бути встановлено зобов'язання з новим боржником (інший предмет зобов'язання)); в) цесії (уступки) - перехід за стягнення від кредитора до іншої особи (тобто міг змінюватись кредитор); г) переведення боргу - заміна в зобов'язанні боржника іншим боржником.

Види зобов'язання:

- цивільні зобов'язання - зобов'язання, які були лише між римськими громадянами і були узаконені правом (узаконені законом ХІІ таблиць і т.д.);

- преторські - забезпечувались преторським захистом;

- натуральні - не користувались позовним захистом (Напр.: закінчувався строк позовної давності; боржник, знаючи, що строк закінчувався, виконав зобов'язання);

- подільні - предтом зобов'язання може бути предмет, який поділяється без шкоди його цінності;

- неподільні - зобов'язання альтернативні (за якими боржник зобов'язувався вчинити 1 з 2 або кількох дій);

- факультативні - надавалось право боржнику передавати інший предмет зобов'язання, аніж той, який був обумовлений в зобов'язанні. Здійснювалось у зв'язку з неможливість виконання першого зобов'язання;

- односторонні - одна сторони мала лише права, друга - лише обов'язки: а) заповіт; б) дарування;

- двохсторонні - кожна з сторін має і права, і обов'язки;

- синолагматичні - права і обов'язки розподіляються равномірно.

Підстави виникнення зобов'язання:

- юридичні факти - життєві обставини, з якими норми права пов'язуютсья виникнення, зміну та припинення правових відносин. За своїм характером поділяються на:

а) події - життєві обставини, що настають незалежно від волі і бажання людини (стихійні лиха, війна, епідемії);

б) дії - життєві обставини, що стають за волею людей (правочини, проступки, правопорушення):

1) правомірні - дії, які здійснюються відповідно з вимогами закону (правочини);

2) неправомірні - дії, що порушують закон (делікти).

Так відомий юрист Гай проводив поділ підстав виникнення зобов'язань:

1. Договори:

а) контракти:

1) вербальні;

2) літеральні;

3) реальні;

4) консенсуальні

б) пакти - неформальні угоди, що не користувались позовним захистом.