2,3,6;
4,5,6;
1,3,5;
2,4,6;
5,6,1.
139. Екологічна катастрофа – це:
територія, акваторія чи повітряний простір, де внаслідок виникнення джерела екологічної небезпеки виникла надзвичайна екологічна ситуація;
локальні або планетарні дисфункції біосфери, що виникають під впливом соціуму на середовище його проживання, а також за рахунок використання та споживання природно-ресурсного потенціалу Землі;
частина зони надзвичайної екологічної ситуації, яка потребує негайної локалізації та ліквідації надзвичайної екологічної ситуації;
відсутня правильна відповідь.
140. Надзвичайна ситуація (НС) на акваторії – це:
надзвичайна ситуація, спричинена фізичними, техногенними, хімічними, біологічними чинниками на певній ділянці водного простору або узбережжі;
небезпечне природне явище, техногенна подія на морському (річковому) об‟єкті, водному просторі чи на узбережжі, широко розповсюджене інфекційне захворювання людей, водної флори та фауни, а також застосування сучасних засобів ураження, що може спричинити виникнення надзвичайної ситуації на акваторії;
|
|
територія, акваторія чи повітряний простір, де внаслідок виникнення джерела екологічної небезпеки виникла надзвичайна екологічна ситуація;
всі відповіді правильні.
141. Радіаційно небезпечний об’єкт – це:
об‟єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються радіаційно небезпечні речовини, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії;
морський (річковий) об‟єкт, який використовують чи на якому виготовляють, видобувають, зберігають чи транспортують радіоактивно небезпечні речовини, що може сприяти виникненню надзвичайної ситуації на акваторії;
об‟єкт, на якому зберігають, переробляють, використовують, захоронюють чи транспортують радіоактивні речовини, матеріали чи відходи та на якому, у разі порушення умов експлуатації, може статися опромінювання іонізувальним випромінюванням чи радіоактивне забруднення людей і навколишнього середовища;
всі відповіді правильні.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ
ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ
"ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ"
Київ
"Аграрна освіта"
1. Автор терміна "ландшафтна екологія" – це:
Розенкранц;
Докучаєв В.В.;
Троль К.;
Берг С. В.;
Пассарже З.
2. "Ландшафтна екологія" – це наука, яка:
вивчає особливості формування, будову, властивості, розвиток і поширення географічних ландшафтів;
|
|
вивчає будову Землі;
досліджує сукупність хімічних зв‟язків у живій природі;
досліджує весь комплекс відносин та пануючі взаємозв‟язки в біоценозі;
вивчає природний баланс, що дає змогу пізнати функціональні взаємозв‟язки в середині ландшафту, зрозуміти їх фізико-хімічну і біотичну зумовленість.
3. Хорологічна ландшафтна екологія вивчає:
особливості територіальної розмірності геосистем;
природний баланс;
енерго-, волого- і речовинообіг, продукційні процеси в геосистемі;
поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів;
зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.
4. Природно-територіальний комплекс – це:
оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;
сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери;
агенти, що просторово і якісно формують земну поверхню;
синонім терміна "епігеосфера";
закономірне поєднання природних компонентів, які перебувають у складній взаємодії та взаємозумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.
5. Виберіть морфологічні одиниці ландшафту:
ландшафтний район, ландшафтна область;
місцевість, урочище, фація;
рід, вид ландшафту;
ландшафтна провінція, ландшафтна країна;
природні і антропогенні ландшафти.
6. У геосистемах розрізняють такі типи структур:
топічну і горизонтальну;
горизонтальну і поліструктурну;
вертикальну і ярусну;
горизонтальну і ярусну;
горизонтальну і просторову.
7. Здатність геосистеми виявляти свої основні властивості за певний інтервал часу свідчить про її:
відкритість;
складність;
динамічність;
емерджентність;
поліструктурність.
8. Просторовий масштаб 102-104 м2 притаманний геосистемам:
субтопічного рівня;
топічного рівня;
хоричного рівня;
субглобального рівня;
регіонального рівня.
9. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:
топічний, хоричний, регіональний;
субтопічний, топічний, хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;
хоричний, регіональний;
хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;
субтопічний, топічний, хоричний, регіональний.
10. Якісно своєрідне тіло геосистеми, однорідне за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями, має певну масу, специфічне призначення, швидкість змін у часі – це:
геокомпонент;
геомаса;
геогоризонт;
епігеосфера;
геосфера.
11. Об’єм атмосфери, що входить до складу геосистеми, і в якому відбуваються процеси вологообігу, енергообміну, називають:
гіпергенез;
атмосфера;
діяльний шар;
аеромаса;
геогоризонт.
12. Сума процесів переутворення твердої речовини земної кори на поверхні суші і перерозподілу елементів під впливом ландшафтно-геохімічних умов називається:
гіпергенез;
діяльний шар;
емерджентність;
ецезис;
геогоризонт.
13. Радіаційним балансом геосистеми називають:
сумарну радіацію, що складається з прямої та розсіяної;
сумарну радіацію, що досягає геосистеми;
процеси надходження і використання компонентами геосистеми радіоактивних речовин;
частину сумарної радіації, що безпосередньо йде на різні процеси в геосистемі;
процеси надходження і трансформації енергії в геосистемі.
14. Геосистеми арктичної зони за кількістю енергії, яку отримують, належать до:
мегатермних;
кріотермних;
мезотермних;
мікротермних;
нанотермних.
15. Геосистеми лише з трав’яним покривом або позбавлені його за ступенем поглинання сонячної радіації належать до:
геліоморфних;
субгеліоморфних;
світломорфних;
семігеліоморфних;
сціоморфних.
16. Кругообіг води в геосистемі, коли маса води на вході в геосистему дорівнює її масі на виході, є:
|
|
додатньо-декомпенсованим;
гідроморфним;
декомпенсованим;
компенсованим;
збалансованим.
17. Рослини геосистеми витрачають воду:
на фізичне випаровування;
на площинний стік;
на фізичне випаровування і дихання;
на розмноження;
на фотосинтез, транспірацію.
18. Геосистеми за типом водного режиму поділяють:
на пертрофні, евтрофні, оліготрофні;
на промивного, періодично промивного, непромивного, аридного, випітного, водозастійного, паводкового режимів;
на збалансованого, додатньо-декомпенсованого, від‟ємно-декомпенсованого режимів;
на гідроморфні, гігроморфні, мезоморфні, ксероморфні, гіперксероморфні;
на збалансовані, незбалансовані.
19. У геосистемах із непромивним водним режимом:
ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод; атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;
ґрунтовий профіль сухий протягом цілого року;
переважають висхідні потоки вологи з ґрунтових вод, капілярна кайма яких піднімається до поверхні ґрунту, і ґрунтові води випаровуються фізично;
низхідні потоки вологи переважають над висхідними.
20. У геосистемах з додатньо-декомпенсованим водним балансом:
у річному циклі водний баланс дорівнює нулю;
прихідні статті водного балансу переважають над витратними, рівень ґрунтових вод піднімається;
витратні статті переважають над прихідними, рівень ґрунтових вод знижується;
атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;
ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод.
21. Резервний фонд геосистеми – це:
нерозчинні речовини, а також легкодоступні речовини, які через надмірну кількість неохоплені кругообігом;
та кількість енергії, яка витрачається безпосередньо на процеси в геосистемі;
явище перехоплення атмосферних опадів фітогеогоризонтом геосистеми;
її природний потенціал;
потоки енергії, що містяться у відмерлій органічній масі геосистеми.
|
|
22. Міграція мінеральних речовин у геосистемі зумовлена:
тільки гідрогенезом;
тільки біогенезом;
гідрогенезом і біогенезом;
енергією Сонця;
тектонічними рухами Землі.
23. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:
оліготрофні, пертрофні, евтрофні;
глікофітні, семігалофітні, галофітні, супергалофітні;
глікоморфні, галоморфні, семігаломорфні;
еугалофітні, криногалофітні, глікогалофітні;
кальцій-натрієві, хлоридно-натрієві, натрієві.
24. В основі продукційного процесу геосистеми лежить:
інтерцепція;
ецезис;
транспірація;
гіпергенез;
фотосинтез.
25. За величиною продуктивності піщані пляжі належать до геосистем:
високопродуктивних;
середньопродуктивних;
слабопродуктивних;
непродуктивних;
підвищеної продуктивності.
26. З ландшафтно-екологічної точки зору підвищити продуктивність агроценозів можна шляхом:
використання для побудови агрофітоценозів відповідних конкретним умовам екологічних груп рослин;
заміни одновидових посівів на дво- і багатовидові з диференційованими екологічними нішами;
використання агрохімікатів;
запровадження інтенсивних технологій вирощування рослинницької продукції;
збільшення вторинної продукції.
27. Вказати геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:
географічна оболонка;
географічний пояс, континент, фізико-географічна країна;
фізико-географічна зона, фізико-географічна провінція;
геотоп;
екоїд.
28. Геотоп – це:
об'єктивний природно однорідний підрозділ ландшафту, який сама природа наділила територіальною неподільністю;
сукупність взаємозв‟язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;
оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;
територіальна ділянка навколо рослини, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів;
гомогенні елементарні частини, з яких складається фітоценоз.
29. Рівні внутрішньотопічної диференціації:
геосистема, геотоп, екоїд;
фація, урочище, місцевість;
екоїд, клонова ділянка, поліекоїд, мікроценоз;
фітоценоз, зооценоз, мікроценоз;
фітомаса, зоомаса, педомаса, аеромаса.
30. Ландшафтна територіальна структура – це:
сукупність всіх структур у вертикальному розрізі геосистеми;
сукупність ландшафтних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу;
сукупність взаємозв‟язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;
набір геомас у межах конкретного ландшафту;
закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи, які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці.
31. Біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура – це:
об‟єднання геотопів за спільністю походження (генезису) та еволюції;
зв'язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками;
об‟єднання геотопів за гідрофункціонуванням та їх відношення до басейнів поверхневого стоку;
зв'язок між біоценозами ландшафту через трофічну марежу;
зв‟язок між геотопами через біотичні міграції організмів та окремих популяцій.
32. За функцією у ландшафтній територіальній структурі межі між геосистемами бувають:
абіогенні, біогенні;
контактні, бар‟єрні, мембранні;
літогенні, фітогенні, зоогенні;
топічні, хорологічні, регіональні;
мікроекотони, мезоекотони, макроекотони.
33. Регіональна ландшафтно-екологічна амплітуда геосистеми – це:
діапазон чинника, в межах якого на всій планеті трапляється певний тип геосистеми;
набір чинників, які необхідні для існування геосистеми;
діапазон чинника, до якого пристосовані геосистеми в межах певного регіону;
діапазон впливу чинника, в якому може існувати певний вид;
набір чинників, які визначають існування геосистеми та ареал поширення на земній поверхні.
34. Геосистеми, що мають великі ландшафтно-екологічні ніші:
дуже вибагливі до умов зовнішнього середовища і загалом нестійкі у разі варіації цих умов;
можуть існувати в широкому діапазоні дії зовнішніх чинників;
потребують особливої уваги та природоохоронного статусу;
характеризуються періодичністю виникнення;
часто є реліктовими або екзотичними для певного регіону, їх стійкість здебільшого невисока.
35. Об’єм ландшафтно-екологічних ніш необхідно враховувати:
у разі їх перекриття;
у разі визначення природоохоронних пріоритетів;
у разі витіснення геосистем менш пристосованих до даних умов зовнішнього середовища більш пристосованими;
у разі визначення лімітуючих чинників;
у разі дослідження динаміки геосистем.
36. Зміну в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур, яка не призводить до формування принципово нової геосистеми, називають:
еволюція геосистем;
емерджентність геосистем;
динаміка геосистем;
складність геосистем;
розвиток геосистем.
37. Процес у геосистемі, що полягає в повторенні геосистемою станів близьких, але не ідентичних початковому, через деякі, не обов’язково близькі, проміжки часу, називають:
періодичним;
тренд;
ритмічним;
спонтанним;
циклічним.
38. Сезонна динаміка геосистем пов’язана:
з обертанням Землі на своїй осі;
з нахилом земної осі й положенням Землі відносно Сонця;
з тектонічним розвитком твердої поверхні Землі;
з біоритмами;
з сезонною ритмічністю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми.
39. Правильне формулювання концепції ландшафтної сукцесії:
зміни геосистеми, що не мають чіткої спрямованості, проявляються як коливання станів навколо деякого середньорічного;
багаторічна динаміка геосистеми здійснюється під впливом не одного якогось зовнішнього чинника, а зумовлена комплексом чинників різної природи;
для певних умов зовнішнього середовища існує такий варіант структури геосистеми, за якого вона максимально позбавлена впливу лімітуючих чинників;
зміна в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур не призводить до формування принципово нової геосистеми;
циклічність процесів у геосистемі полягає в повторенні однакових значень характеристики через будь-який часовий інтервал.
40. Неіснуючий вид динаміки природних ландшафтів – це:
хорологічна;
циклічна;
змінна;
структурна;
часова.
41. Те, що формування нових геосистем під час еволюції займає значний проміжок часу, говорить:
про прогресивність еволюції геосистем;
про незворотність еволюції геосистем;
про поступовість еволюції геосистем;
про спадкоємність еволюції геосистем;
про довготривалість еволюції геосистем.
42. Ріст неукріпленого яру вгору до вододілу є прикладом:
структурної динаміки ландшафту;
ерозійної динаміки ландшафту;
періодичної динаміки ландшафту;
хорологічної динаміки ландшафту;
хронологічної динаміки ландшафту.
43. Добова, місячно-добова і сезонна динаміка є різновидом такої динаміки ландшафтів:
періодична;
флуктарна;
циклічна;
спонтанна;
генезисна.
44. Бальне оцінювання природного потенціалу геосистем зводять:
до оцінювання характеристик геосистеми за шкалами, що переводять їх у числові значення сприятливості для виконання певної функції;
до оцінювання здатності геосистеми протистояти антропогенному впливу;
до визначення вартості продукції, яку можна отримати за рахунок використання ресурсу геосистеми за певний проміжок часу;
до використання натуральних показників потенціалу геосистем: бонітету ґрунту, рекреаційної ємності ландшафту, продуктивності лісу тощо;
до опису у балах параметрів, що безпосередньо характеризують ступінь антропогенного навантаження.
45. Стійкість геосистеми – це:
здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника;
процеси самоочищення геосистеми;
здатність геосистеми активно зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі за дії змінних умов зовнішнього середовища;
сукупність природних процесів знешкодження речовин, елементів і домішок, що потрапили у довкілля або живі організми;
здатність геосистеми до перетворення шкідливих сполук на нешкідливі.
46. За генетичною класифікацією всі ландшафтно-геохімічні бар’єри поділяють:
на радіальні, латеральні;
на макро-, мезо-, мікробар‟єри;
на дифузійні, інфільтраційні;
на однобічні, двобічні;
на природні, техногенні, техногенно-природні.
47. На кисневому ландшафтно-геохімічному бар’єрі:
осадження хімічних елементів відбувається в результаті зміни тиску і температури;
відбувається осадження хімічних елементів у відновних умовах за відсутності сірководню і кисню;
відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування;
відбувається осадження хімічних елементів в умовах наявності вільного кисню з вод різного складу, що надходять до бар‟єра;
відбувається осадження хімічних елементів в умовах з сірководнем.
48. Буферна місткість геосистеми – це:
її здатність протистояти забрудненню, що вимірюється за кількістю забруднювальних речовин, яку геосистема може поглинути без суттєвих негативних наслідків для себе;
кількісне вираження її резервного фонду;
її здатність зберігати кислотно-лужну реакцію середовища під впливом фіксованої найвищої кількості забруднювача;
сукупність механізмів геосистеми, що дозволяють знешкодити забруднення або вивести їх з кругообігу та з геосистеми взагалі;
її здатність відігравати роль буфера у міграційних потоках.
49. Самоочищення атмосфери відбувається:
завдяки діяльності рослин;
за законами механічної повітряної міграції через перенесення на інші території та осідання на поверхні;
завдяки процесам фізико-хімічної водної та біогенної міграції;
завдяки процесам включення речовин у біохімічні кругообіги за участі біоти і чинників неживої природи, що надійшли у водний об‟єкт;
за законами біогенної міграції.
50. Фізичні механізми самоочищення природних вод – це:
сорбція, газообмін, осадження;
фотоліз, гідроліз;
електроліз, дисоціація;
трансформація речовин гідробіонтами;
сукупність процесів фізико-хімічної водної міграції.
51. За просторовим масштабом ландшафтно-екологічні прогнози поділяють:
на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові;
на територіальні, хорологічні, структурні;
на добові, сезонні, багаторічні;
на субконтинентальні, регіональні, субрегіональні, локальні;
на топічні, хоричні, регіональні.
52. Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняють:
за просторовим і часовим масштабом прогнозування;
за локальним і глобальним масштабом прогнозування;
за значенням і функціями;
за цілеспрямованістю і значенням;
за генезисом і еволюцією.
53. Ділянку з природною рослинністю, яка виконує функцію збереження генофонду ландшафту, оптимізуючого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю або без неї, естетичної привабливості, називають:
біокоридор;
біоцентр;
біоплоща;
біозона;
біосектор.
54. Антропогенний ландшафт – це ландшафт, в якому:
вплив людини внаслідок екстенсивного господарювання порівняно невеликий;
відсутні природні компоненти;
під впливом людини докорінній зміні піддався хоча б один із компонентів, у т.ч. і рослинність;
зберігається однорідність геолого-геоморфологічних, гідрокліматичних, ґрунтових і біотичних умов;
людина як біологічний вид відіграє головну роль.
55. Підходи, що використовують для оцінювання природного потенціалу геосистеми – це:
оцінювання в натуральних одиницях;
оцінювання екологічної безпеки;
оцінювання потенціалу в балах;
оцінювання ступеня антропізації;
оцінювання у грошових показниках.
56. До головних проблем ландшафтної екології належить:
ландшафтно-екологічне районування;
ландшафтно-екологічне прогнозування;
визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;
класифікація природних і техногенних чинників формування ландшафтів;
таксономія морфологічних одиниць ландшафту.
57. До головних проблем ландшафтної екології належить:
вивчення особливостей формування, будови, властивостей, розвитку і поширення географічних ландшафтів;
оцінювання стійкості геосистем до антропогенних навантажень;
дослідження процесів міграції та обміну речовин у різних типах ландшафтів;
визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;
ландшафтно-екологічне районування.
58. До методів дослідження ландшафтів належать:
дистанційні методи;
спіритичні методи;
комбіновані методи;
вербальні методи;
наземні методи.
59. Метою ландшафтно-екологічних досліджень є:
екологічний аудит ландшафтів;
комплексне оцінювання обсягів і типів антропогенних перетворень ландшафтів;
прогнозне оцінювання динаміки техногенних процесів та антропогенних змін ландшафтів;
екологічне картування ландшафтів;
збереження заповідних територій.
60. Морфологічні одиниці ландшафту – це:
фація;
ландшафтний район;
вид ландшафту;
місцевість;
урочище.
61. Індивідуальні (регіональні) класифікаційні одиниці ландшафту – це:
ландшафтний район;
ландшафтна область;
ландшафтна провінція;
ландшафтна зона;
ландшафтна країна.
62. Типологічними класифікаційними одиницями ландшафту є:
вид ландшафту;
ландшафтний район;
клас ландшафту;
рід ландшафту;
тип ландшафту.
63. Україна розташована у межах фізико-географічних країн – це:
Кримські гори;
Полісся;
Українські Карпати;
Середньоєвропейська низовина;
Східноєвропейська рівнина.
64. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:
топічний;
субглобальний;
хоричний;
субтропічний;
регіональний.
65. Способи декомпозиції геосистем – це:
генетико-еволюційний;
просторово-об‟ємний;
геокомпонентний;
циклічний;
геомасовий.
66. Джерела енергії в геосистемі – це:
енергія Сонця;
гідрогенез;
енергія тектонічних рухів;
теплова енергія з надр Землі;
біогенез.
67. Волога до геосистеми надходить:
за рахунок конденсації водяної пари;
із підземними водами;
за рахунок резервного фонду геосистеми;
за рахунок біотичної міграції;
із поверхневим стоком.
68. Речовини до геосистеми надходять:
із пилом;
із розсіяною радіацією;
за рахунок вивітрювання мінералів гірських порід;
за рахунок розчинення солей осадових порід;
із дощем.
69. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі належать:
потоки води;
життєдіяльність рослин;
життєдіяльність консументів;
земне тяжіння;
потоки радіації.
70. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі не належать:
життєдіяльність фітофагів;
життєдіяльність редуцентів;
життєдіяльність продуцентів;
водні потоки;
радіаційні потоки.
71. Геосистеми виділяють за елементами, які мають високий вміст у геосистемі та енергійно мігрують і накопичуються в ній, – це:
оліготрофні;
кислі;
глікофітні;
кислі глейові;
кальцієві.
72. За багатством ґрунту елементами живлення виділяють геосистеми:
пертрофні;
евтрофні;
мезотрофні;
оліготрофні;
кальцій-натрієві.
73. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:
глікофітні;
семігалофітні;
галофітні;
супергалофітні;
глікоморфні.
74. Типологія геосистем за речовинними потоками передбачає класифікацію геосистем:
за типоморфними елементами;
за ступенем засоленості ґрунтів;
за надходженням сонячної енергії;
за ступенем забезпеченості рослинних угруповань вологою;
за багатством ґрунту елементами живлення.
75. До продукційного процесу геосистеми належить:
утворення гумусу;
інтерцепція;
наростання рослинної маси;
нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар‟єрах;
утворення вторинної продукції.
76. До продукційного процесу геосистеми належить:
продукування мікробної маси;
ріст рослин;
фотосинтез;
нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар‟єрах;
транспірація.
77. Геосистеми, що належать до субглобального рівня розмірності:
географічна оболонка;
географічний пояс,
континент,
фізико-географічна країна;
геотоп.
78. Геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:
географічний пояс;
континент;
фізико-географічна зона;
фізико-географічна провінція;
геотоп.
79. Типи ландшафтно-територіальних структур – це:
позиційно-динамічна ландшафтна територіальна структура;
біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура;
генетико-морфологічна ландшафтна територіальна структура;
басейнова ландшафтна територіальна структура;
генетико-еволюційна ландшафтна територіальна структура.
80. Рівні внутрішньотопічної диференціації – це:
поліекоїд,
геотоп;
екоїд,
клонова ділянка,
мікроценоз.
81. Типи динамічних процесів у геосистемі – це:
періодичний процес;
тренд;
спонтанний процес;
ритмічний процес;
циклічний процес.
82. Генезисні види динаміки ландшафту – це:
спонтанна,
кліматогенна,
тектогенна,
геоморфологічна,
біогенна.
83. За загальним характером зміни структури геосистеми виділяють антропогенні впливи:
компенсаційні,
редукційні,
деструктивні,
доповнювальні;
довготривалі.
84. За тривалістю дії антропогенного чинника на геосистему виділяють антропогенні впливи:
добові;
сезонні;
довготривалі,
багаторічні,
короткочасні.
85. Оцінювання екологічного ризику включає складові:
доповнювальні;
антропоцентричні;
природно-ландшафтні;
соціоекономічні;
естетичні.
86. Типи міграції хімічних елементів у геосистемі – це:
збалансований тип міграції;
переміщення елементів зі зміною форм їх існування;
зміна форми елементів без їх суттєвого переміщення;
переміщення елементів без зміни форм їх існування;
збереження форми елементів без їх суттєвого переміщення.
87. Залежно від орієнтації в просторі міграційних потоків розрізняють ландшафтно-геохімічні бар’єри:
однобічні;
латеральні;
радіальні;
дифузійні;
мікробар‟єри.
88. Залежно від способу надходження хімічних елементів на ландшафтно-геохімічний бар’єр розрізняють види:
двобічні;
інфільтраційні;
латеральні;
радіальні;
дифузійні.
89. Класи природних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
фізико-хімічні,
механічні,
біогеохімічні,
комплексні;
дифузійні.
90. Класи техногенних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
фізико-хімічні;
соціальні;
комплексні;
механічні;
біогеохімічні.
91. Підкласи соціальних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:
фізико-хімічні;
побутові;
промислові;
будівельні;
змішані.
92. Хімічні механізми самоочищення природних вод – це:
фотоліз;
сорбція;
газообмін;
осадження;
гідроліз.
93. Методи ландшафтно-екологічного прогнозування – це:
метод логічних розумових висновків;
метод ландшафтно-екологічних аналогів;
прогнозування за матрицями Маркова;
прогнозування за схемами ландшафтної сукцесії;
прогнозування за схемою формування вертикальної структури геосистем.
94. Оптимальна організація ландшафту включає завдання:
спланувати оптимальну біоцентрично-сітьову ландшафтно-територіальну структуру;
спрогнозувати зміни геосистем сукцесійного характеру;
виявити оптимальне відсоткове співвідношення природних та господарських угідь;
визначити мінімально необхідну площу окремого біоцентру;
визначити генетико-еволюційні зв‟язки.
95. Антропогенні ландшафти класифікують:
за ступенем господарської цінності;
за цілеспрямованістю виникнення;
за глибиною дії;
за тривалістю існування;
за подібністю до природних ландшафтів.
96. Антропогенні ландшафти класифікують:
за тривалістю існування;
за подібністю до природних ландшафтів;
за змістом антропогенної діяльності;
за періодом виникнення;
за ступенем господарської цінності.
97. До типів агроландшафтів належать:
польовий;
садовий;
рисовий;
сільськогосподарський;
лучно-пасовищний.
98. Агроландшафти, що відповідають польовому типу – це:
яблуневий сад;
картопляне поле;
пасовище ВРХ;
посіви жита;
посів соняшника.
99. Сільськогосподарські неоландшафти – це:
оазиси;
вторинні солончаки;
польдери;
рисові поля;
насадження чайного куща.
100. В основі виділення типів міського ландшафту є показники:
частка твердого покриття;
архітектура;
ступінь озеленення;
водний баланс;
багатоповерховість забудови.
101. Типи міського ландшафту – це:
заводський;
малоповерховий;
рекреаційний;
багатоповерховий;
садово-парковий.
102. Типи, що належать до промислових ландшафтів:
териконовий;
заводський;
кар‟єрно-відвальний;
звалища;
промисловий карст.
103. До типів місцевості кар’єрно-відвальних комплексів належать:
промисловий карст;
канали;
каменоломний бедленд;
оголений тип місцевості;
кар‟єрно-відвальні пустища.
104. Водойми, що належать до штучних:
водосховища;
ставки;
канали;
озера;
озера в кар‟єрно-відвальному типі місцевості.
105. Типи водосховищ – це:
з обслуговування водопостачання;
з перенесення водних мас упродовж цілого року;
створювані для руху води в напрямі схилу;
створювані для захисту від повені;
створювані для рибного господарства.
106. Типологічні ландшафтні одиниці на водосховищах – це:
мілководний тип ландшафту;
ставки схилового типу місцевості;
улоговинні типи;
глибоководний тип ландшафту;
плакорний тип місцевості.
107. Водні антропогенні ландшафти – це:
низинні болота;
водосховища;
ставки;
супутні водні комплекси;
озера.
108. Підкласи лісових антропогенних ландшафтів:
дендропарки;
лісокультурні;
лісові первинно-похідні натуралізовані;
ботанічні сади;
лісокультурні натуралізовані.
109. “ Природна система‖ – це моноцентричне утворення згідно з……. підходом:
ландшафтним;
екологічним;
методичним;
науковим.
110. …….. оболонку називають епігеосферою.
географічну;
водну;
повітряну;
земну.
111. Просторовий масштаб 100-102 м2 притаманний геосистемам ……… рівня.
топічного;
субтропічного;
хоричного;
регіонального.
112. Спосіб декомпозиції геосистем, який полягає у виділенні в геосистемі однорідних за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями тіл, називають …….…..
геокомпонентний;
просторово-об‟ємний;
геомасовий;
геогоризонтний.
113. Комплексне утворення, в яке входять всі компоненти, що містяться в певному шарі геосистеми, називають ………..
геомаса;
аеромаса;
геокомпонент;
геогоризонт.
114. Приживання на раніше не заселеній ділянці лишайників, мохів, а згодом і вищих рослин, характеризує процес у геосистемі, який називають ….
ецезис;
нуль-момент;
інтерцепція;
гіпергенез.
115. Геосистеми екваторіальної зони за кількістю …..…, яку отримують, належать до мегатермних.
вологи;
поживи;
території;
енергії.
116. Коли низхідні потоки вологи в геосистемі переважають над висхідними, і вода, що просочується крізь ґрунт, сягає рівня ґрунтових вод, то така геосистема має ………. тип водного режиму.
промивний;
водозастійний;
аридний;
паводковий.
117. Коли в геосистемі атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки, то така геосистема має періодично ……… тип водного режиму.
аридний;
промивний;
водозастійний;
паводковий.
118. Для геосистеми боліт характерний ………. тип водного режиму.
водозастійний;
паводковий;
заплавний;
промивний.
119. Речовини, що знаходяться у нерухомих формах, а також легкодоступні речовини, накопичені в геосистемі в надмірних кількостях, через що вся їх маса не може бути охоплена кругообігом, становлять ……. фонд геосистеми.
запасний;
резервний;
поживний;
продуктивний.
120. Клонова ділянка – це ділянка одновидових заростей, виникнення якої пов’язане з ………. розмноженням рослин.
вегетативним;
насіннєвим;
статевим;
цибридним.
121. …….. – це територіальний елемент геотопу, який утворюється в разі тісних зв’язків між окремими особинами рослин, тобто під час перекриття їх екоїдів.
клонова ділянка;
поліекоїд;
мікроценоз;
фітоценоз.
122. Чинник, значення якого для даної геосистеми знаходиться біля крайніх значень її регіональної ландшафтно-екологічної амплітуди, називають … чинник.
лімітуючий;
мінімальний;
обмежувальний;
витривалий.
123. Процес у геосистемі, що полягає у зміні характеристики у бік зростання або зменшення її значень із часом, називають ………..
циклічним;
періодичним;
ритм;
тренд.
124. Довготривалу послідовність змін станів геосистеми, орієнтовану на досягнення деякого оптимального для даних умов стану, називають ……...
сукцесія
флуктуація;
динаміка;
еволюція.
125. …….. геосистема досягла свого вищого ступеня розвитку, перебуває в стані рівноваги, найбільшою мірою відповідає даним умовам.
клімаксова
глобальна;
сукцесійна;
прогресивна.
126. Руйнування структури геосистеми під час гірничовидобувного виробництва характеризує ……….. вид антропогенного впливу.
редукційний;
компенсаційний;
доповнювальний;
деструктивний
127. Здатність геосистеми протистояти зовнішнім діям, зберігаючи структуру і характерні риси функціонування, називають ……...
відновлюваність;
пружність;
буферність;
самоочищення.
128. Здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника називають ……...
буферність;
відновлюваність;
пружність;
самоочищення.
129. Ландшафтно-геохімічні бар’єри, що утворюються за вертикального напряму міграційних потоків, називають ………...
латеральні;
однобічні;
вертикальні;
радіальні.
130. Ландшафтно-геохімічні бар’єри, що утворюються за горизонтального напряму міграційних потоків, називають ……….
латеральні;
однобічні;
дифузійні;
радіальні.
131. На ………. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається осадження хімічних елементів за підвищення значення рН.
кислому;
лужному;
буферному;
кислотному.
132. На ……. ландшафтно-геохімічному бар’єрі певні речовини бар’єра витягують із вод, що надходять, окремі хімічні елементи.
сорбційному;
термодинамічному;
випарному;
механічному.
133. На ………. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається осадження хімічних елементів за зменшення значень рН.
кислому;
буферному;
лужному;
випарному.
134. На …….. ландшафтно-геохімічному бар’єрі відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування.
сорбційному;
буферному;
механічному;
випарному.
135. Наукові дослідження геосистем із метою визначення ймовірностей змін їх станів, можливостей виконання різних функцій у майбутніх умовах зовнішнього середовища, називають ландшафтно-екологічне ……….
районування;
оцінювання;
прогнозування;
впорядкування.
136. Стани геосистеми, знаходячись у яких вона виконує господарську функцію з дещо меншою ефективністю, ніж максимально можлива, проте її стійкість при цьому забезпечується на бажаному рівні, називають ………..
оптимальні;
ефективні;
потенційні;
стійкі.
137. За глибиною дії ландшафти, в яких прямого перетворювального впливу людини зазнали окремі компоненти, найчастіше рослинність, належать до змінених ………….. ландшафтів.
природних;
антропогенних;
динамічних;
супутніх.
138. Посіви сільськогосподарських культур, плодові сади за тривалістю існування належать до …………. регульованих ландшафтних комплексів.
довготривалих;
аграрних;
середньорічних;
короткочасних.
139. ………… – це антропогенний ландшафт, який виникає в процесі використання земель у сільському господарстві.
фація;
агроландшафт;
місцевість;
агрозона.
140. У зонах відпочинку або в зонах активного туризму утворюється антропогенний ландшафт, що називають ………...
лісокультурним;
селітебним;
белігеративним;
рекреаційним.
141. ………… тип агроландшафту має багато спільних ознак із лісокультурними комплексами.
польовий;
садовий;
лучно-пасовищний;
белігеративний.
142. Антропогенні ландшафти населених місць з їх будівлями, вулицями, дорогами, садами і парками називають …………..
рекреаційні;
лінійно-дорожні;
белігеративні;
селітебні.
143. Тип місцевості, утвореної високими, могутніми, переважно конусоподібної форми відвалами, що виникають за підземного видобутку корисних копалин, називають …………..
бедленд;
кар‟єрно-відвальний;
териконовий;
карст.
144. За нижню межу …………. типу ландшафту на водосховищах приймають глибину 5 м за нормального підпірного рівня.
мілководного;
глибоководного;
водного;
аквального.
145. ………….. тип ландшафту охоплює акваторії водосховищ із глибинами більш як 5 м за нормального підпірного рівня.
мілководний;
глибоководний;
аквальний;
бентосний.
146. Тип ландшафту «низинне болото» може бути утворений внаслідок ………. і заростання ставків.
затоплення;
засипання;
висихання;
замулювання.
147. Водоймища, які не створюються спеціально, а виникають попутно, інколи несподівано для самої людини, у зв’язку з різними видами господарської діяльності, називаються антропогенними ….
озерами;
ставками;
комплексами;
болотами.
148. Штучні лісові насадження належать до ………. підкласу лісових антропогенних ландшафтів.
натуралізованого;
первинно-похідного;
рекреаційного;
лісокультурного.
149. Великий аеродром на околиці великого міста належить до ……….. антропогенних ландшафтів.
промислових;
лінійно-дорожніх;
селітебних;
белігеративних.
150. ― ………… система‖ – це сукупність компонентів природи, зв’язки між якими обумовлюють прояв таких їх якостей, які були б неможливими без взаємодії цих компонентів.
біологічна;
геосферна;
антропогенна;
природна.
151. …………. ландшафтна екологія вивчає зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.
динамічна;
хорологічна;
процесна;
факторіальна.
152. …………. і азональність є найбільш загальними закономірностями територіальної диференціації епігеосфери.
поясність;
зональність;
ПТК;
висотність.
153. Різноманітна будова і рельєф твердої поверхні літосфери, що обумовлені тектонічним розвитком Землі, визначають ………… диференціацію епігеосфери.
азональну;
зональну;
географічну;
геологічну.
154. Взаємообумовлена єдність частин геосистеми, що породжує її нову якість, характеризує таку властивість геосистеми, як ………….
самоорганізованість;
стійкість;
поліструктурність;
цілісність.
155. Здатність геосистеми протистояти зовнішнім впливам свідчить про її ….
стійкість;
відкритість;
динамічність;
буферність.
156. Наявність зв’язків геосистеми з елементами, що не належать до їх структури, свідчить про ………….. геосистеми.
складність;
відкритість;
поліструктурність;
просторовість.
157. Ландшафтно-екологічне ………….. – це комплекс робіт, спрямованих на визначення екологічного стану ландшафтів, чинників і процесів його динамічних змін.
прогнозування;
впорядкування;
дослідження;
районування.
158. Фація, урочище, місцевість – це …………… одиниці ландшафту.
типологічні;
індивідуальні;
регіональні;
морфологічні.
159. Схема формування вертикальної структури геосистеми включає ………..… стадії розвитку.
дві;
три;
чотири;
п‟ять.
160. З моменту виникнення фітоценозу геосистема вступає у …….. стадію розвитку.
фітоценотичну;
ецезисну;
біотичну;
сукцесійну.
161. Кругообіг води в геосистемі, коли відбувається прогресувальна гідроморфізація або ксероморфізація, є …………..
збалансованим;
незбалансованим;
промивним;
аридним.
162. Часткове перехоплення дощових вод фітогеогоризонтами називають:
інтерцепція;
ецезис;
сорбція;
транспірація.