2015-08-13
420
Інформатика – одна з наймолодших дисциплін, корені якої сягають у далеке минуле.
Людина живе у світі інформації, і здавна існує необхідність її збереження та передачі. Першими сховищами інформації були бібліотеки. У середині 7 ст. до н.е. при палаці ассирійського царя Ашшурбаніпала було велике зібрання глиняних таблиць. До нинішніх часів дійшла слава Александрійської бібліотеки, заснованої Птолемеєм, яка нараховувала на початок I століття 700 тис. одиниць. Кожний освічений правитель вважав своїм обов’язком сприяти розвиткові бібліотек. У Давній Русі перша бібліотека була заснована в 1037 р. Ярославом Мудрим при Софійському соборі у Києві. Якщо перші бібліотеки призначалися для вищих прошарків суспільства, то у 17-18 ст. стала помітно збільшуватися кількість національних бібліотек, виникла необхідність систематизації книжкового фонду. У ті часи були закладені основи бібліотечної справи, а інформація, що зберігається у бібліотеках, стала доступною широкому колу читачів.
Однак не всі знання, що накопичуються і зберігаються у книгах, відразу застосовуються на практиці.
|
|
|
Ще за часів найдавніших культур людині доводилося розв’язувати задачі, які пов’язані з торговельними розрахунками, з обчисленням часу, із визначенням площі земельних ділянок тощо. Зростання обсягів цих розрахунків призводило навіть до того, що з однієї країни до іншої запрошували спеціально навчених людей, які добре володіли технікою арифметичного числення. Тому рано чи пізно мали з’явитися пристрої, що полегшують виконання повсякденних розрахунків.
Абак - V ст. до н.е.
У Давній Греції й у Давньому Римі були створені пристрої для лічби, названі абак. (від грецького слова abakion – „дощечка, покрита пилюкою ”). Абак представляв собою дощечку с жолобками, в яких розміщувались камінці чи кісточки. Кожен жолобок відповідав певному розряду числа.
Потім люди додумались нанизати камінці з дірочками на палочки і закріпити їх в спеціальну рамку. Так була винайдена рахівниця.
